Засудити не можна виправдати: ще у 2014-му кременчуцькі правоохоронці відрапортували про затримання чотирьох начебто злочинців. Захист стверджує: для того, щоб вибити зізнання з підозрюваних, до них не пускали їхніх захисників, до них застосовували тортури, а членів їхніх родин тримали в заручниках. Чому за 7 років суди не спромоглися ані засудити, ані виправдати фігурантів? Та чому цю справу вже можна вважати прецедентом для України? Дивіться у матеріалі Асі Клітної.
На думку доньки одного з обвинувачених Марії Крижановської, справа цілком і повністю сфабрикована – за гроші. І йдеться про великі суми.
«І вони розуміють, що немає законного обвинувального вироку у цій справі. Його в природі немає», – додає адвокат Олег Миронов, який представляє у суді так званого замовника Олександра Мельника.
Усе, що відбувалося протягом цих 7 років у судових засіданнях, радше нагадує затягнутий кримінальний серіал. Одразу постановили: кременчуцькі суди розглядати цю справу не можуть, оскільки чи не всі судді знали вбитого суддю Лободенка особисто. Тож справу передали в область.
У Кобеляцькому райсуді пів року справу розглядала колегія, у якої закінчилися повноваження. Зауваження захисту про очевидну незаконність можливих рішень цього складу ігнорували. При цьому ця ж колегія подовжувала обвинуваченим перебування під вартою. Від Кобеляцького райсуду вона перейшла до Київського. І тут почалося найцікавіше.
У 2017 році, після трьох років утримання обвинувачених у СІЗО, суддя Київського райсуду Логвінова наважилася змінити запобіжний захід на домашній арешт. Однак буквально через декілька днів і Полтавська облрада, і Кременчуцька міськрада приймають рішення про направлення до ВРП подання про звільнення судді.
Рівно через тиждень вона скасовує своє рішення та знову обирає для обвинувачених запобіжний захід – утримання в СІЗО. Між тим, суддя направляє до ВРП і ГПУ повідомлення про факт тиску на неї та втручання в здійснення правосуддя з боку органів місцевої влади.
І цей непересічний факт тиску однією гілкою влади на іншу залишався без відповіді впродовж двох років. І тільки у 2019 році член ВРП Артеменко прийшов до висновку, що втручання у здійснення правосуддя не було.
Суддя у відставці Денис Нев'ядомський зауважує: у цивілізованому суспільстві незалежність судів – це запорука винесення чесного рішення. Однак, на жаль, в Україні з цим не все так просто.
«У цивілізованій державі незалежність суддів – це така цінність, яка є однією зі складових верховенства права. Незалежність суддів – одна з гарантій винесення чесних рішень і довіри суспільства до цього судді. У країнах із незрілою демократією ті чи інші особи намагаються вплинути на суд у своїх інтересах», – наголосив президент ГО «Українська асоціація суддів».
