Українське фармацевтичне підприємство, що постачає препарати для екстреної допомоги українським лікарням і військовим шпиталям, опинилося в центрі гучного корпоративного конфлікту. Обшуки, кримінальне провадження, банкрутство та документ про можливий "перезапуск" виробництва в окупованій Макіївці під російську юрисдикцію — усе це переплелося навколо компаній ТОВ "ФАРМАСЕЛ" та ТОВ "НІКО". Журналісти спробували розібратися, що саме відбувається довкола підприємства, яке буквально з нуля відновлювалося після втрати заводу через російську окупацію Донбасу.
Детальніше – у сюжеті Анастасії Василенко для "Стоп Корупції ТБ".
Витоки: завод у Макіївці та європейська технологія
Історія починається понад тридцять років тому. У 1994 році в Макіївці засновують фармацевтичне підприємство "НІКО", яке першим в Україні впроваджує сучасну європейську технологію BFS — виробництво стерильних лікарських засобів у полімерній упаковці за принципом "видування — наповнення — запаювання" під торговою маркою Nikopharm — про це писало видання "Аптека". Одним зі співвласників компанії був бізнесмен Сергій Дядечко.
У 2014 році історію підприємства кардинально змінила російська окупація Донбасу. За словами директора технічного департаменту компанії Євгена Лазарєва, озброєні бойовики заблокували доступ співробітників на територію заводу: "Можливість працювати не залишилася. Озброєні бійці заблокували вхід на підприємства, людей не допустили до робочих місць".
Втрата виробничого майданчика означала для фармвиробника значно більше, ніж просто втрату будівель. Як пояснила директорка департаменту розвитку та регуляторного супроводу Інна Осіпова, компанія втратила частину документації та можливість випускати власні препарати: "Ми втратили власний виробничий майданчик і частину документації — можливість випускати власні препарати. Тому потрібно було відновлювати документацію, шукати інші виробничі дільниці, спілкуватися з контактними виробниками".
Відродження з нуля
За словами нинішнього керівництва, частина команди вирішила не чекати повернення окупованих територій і почала відновлювати виробництво практично з чистого аркуша. Директорка департаменту маркетингу Дар'я Ходос згадує перші роки як надзвичайно складні: "Ми переїхали невеликою командою, і перші роки були для нас надзвичайно складними. Обмежений портфель, мінімальний бюджет, постійна невизначеність. Кожен виконував кілька функцій".
Спочатку виробництво організували на контрактних майданчиках у Німеччині та Греції, а вже ТОВ "ФАРМАСЕЛ" стало основою для відновлення випуску продукції в Україні. Згодом компанія побудувала власний завод у Броварах. Фінансовий директор Світлана Дворцева розповідає, що грошей на підприємстві катастрофічно бракувало: доводилося насамперед виплачувати зарплати, сплачувати за реєстраційні дії, логістику та закупівлю субстанцій і фармацевтичного поліетилену.
Сьогодні, за словами Інни Осіпової, портфель компанії налічує близько сорока препаратів, багато з яких входить до Національного переліку основних лікарських засобів, а окремий напрямок присвячений засобам для екстреної та невідкладної допомоги, особливо затребуваним під час війни.
Нова боротьба навколо відновленого бізнесу
Минуло понад десять років після втрати макіївського заводу. Проте саме тоді, коли підприємство знову стало на ноги, навколо нього розгорнулася нова боротьба. У 2026 році корпоративний конфлікт перейшов у кримінальну площину: правоохоронці розпочали розслідування, провели обшуки та вилучили документи. Одна сторона конфлікту заявляє про незаконне відчуження активів, інша — про спробу встановити контроль над підприємством, яке, на її думку, створене вже після втрати заводу в окупованій Макіївці.
Саме на цьому етапі в історії знову з'являється постать, яка стояла біля витоків макіївського підприємства, — Сергій Дядечко, бізнесмен, колишній співвласник "Родовід Банку", який, за даними відкритих джерел, проживає у Монако.
Не перша гучна історія
Конфлікт навколо "Фармасел" — далеко не перший епізод, пов'язаний з ім'ям Дядечка. Українські медіа неодноразово згадували його у зв'язку з крахом "Родовід Банку", діяльністю банку "Союз" та іншими фінансовими й корпоративними конфліктами.
За даними видання dsnews.ua, у червні 2014 року Сергій Дядечко, скориставшись попереднім досвідом і зв'язками, зосередив у своїх руках 99,99% акцій банку "Союз". СБУ на той час повідомляла про викриття в Києві конвертаційного центру, який обслуговував підприємства на окупованих територіях і використовувався для фінансування так званих "ДНР" та "ЛНР" — в обсягах близько 600 мільйонів гривень щомісяця.
Видання 24 канал свого часу також писало про фінансові схеми Дядечка у 2013–2014 роках, унаслідок яких утворилася фіктивна дебіторська заборгованість на понад 115 мільйонів гривень і низка компаній збанкрутувала.
Згідно з відкритими даними реєстру opendatabot, ТОВ "НІКО" — одна зі сторін нинішнього корпоративного конфлікту — сьогодні має кінцевим бенефіціарним власником саме Сергія Дядечка.
Журналісти також проаналізували відкриті міжнародні бази даних, санкційні списки та державні реєстри. З'ясувалося, що частина осіб і компаній, яких відкриті джерела пов'язують із бізнес-оточенням Дядечка, фігурує у санкційних списках або інших публічних базах.
Окремо привертає увагу продаж бізнесменом у 2022 році значної частки в баскетбольному клубі AS Monaco Basket російському підприємцю Олексію Федоричеву — власнику двох морських терміналів та колишньому власнику футбольних клубів "Динамо" (Москва) і "Ростов".
Справа про фінансування "ДНР"
Редакція також проаналізувала матеріали кримінального провадження №22015120000000025 щодо можливого фінансування терористичної організації "ДНР". В ухвалі суду серед компаній, що фігурують у матеріалах слідства, — ПАТ "Комерційний банк "СОЮЗ"" та ПАТ "ЗНВКІФ "Українські Проектні Інвестиції"". Банк "Союз", діяльність якого нині припинена, за відкритими джерелами, входив до бізнес-групи Сергія Дядечка. Фонд "Українські Проектні Інвестиції" також пов'язують з бізнесменом: у різні роки він був його керівником, учасником, уповноваженою особою та кінцевим бенефіціарним власником.
За версією слідства, посадові особи ТОВ "Чарнокіт" здійснювали операції з цінними паперами, емітованими зокрема цим фондом, а отримані кошти могли використовуватися для фінансування діяльності так званої "ДНР".
Документ на 86 сторінок і маршрут до Москви
Ключовим елементом розслідування став документ, який журналісти отримали у своє розпорядження, — 86-сторінковий звіт про експертну оцінку виробничого комплексу "НікоФарма" в окупованій Макіївці. У самому документі заявленою метою вказано "визначення можливості перезапуску з комплектуючих, що знаходяться на майданчику".
Далі зміст документа переходить від оцінки стану підприємства до практичних міркувань щодо його подальшої роботи. Замість логістики до українських міст автори одразу прораховують маршрут до Москви: у звіті наведено карту з відстанню 1280 кілометрів і вказано, що підприємство має "хорошу транспортну доступність" до європейської частини росії новою трасою Шахти — Антрацит.
Далі документ описує виробничий комплекс уже в юридичній площині російського законодавства: вказано, що він розташований на території вільної економічної зони, а діяльність регламентується федеральним законом рф №266-ФЗ. У звіті детально перелічені переваги роботи в такій зоні — податкові та митні пільги, пільгова оренда землі, спрощене погодження будівництва, пільгове кредитування та інші механізми державної підтримки інвесторів. Окремий розділ присвячений практичним крокам — зокрема отриманню російських реєстраційних посвідчень на лікарські засоби.
Хто замовив підготовку цього документа, для кого і чи були реалізовані викладені в ньому пропозиції — залишається відкритим питанням.
Хронологія, яка викликає запитання
"Звіт" датований 11–12 грудня 2024 року. Уже 18 грудня засновником ТОВ "НІКО" стає зареєстрована в Панамі компанія Horizonix Capital Corp. На початку 2026 року вона виходить зі складу засновників, і Сергій Дядечко знову стає власником товариства. Того ж грудня 2024 року, за заявою самого ТОВ "НІКО", Держлікслужба припиняє дію його ліцензії на промислове виробництво лікарських засобів.
Ще один епізод, який привернув увагу редакції: у лютому 2026 року ТОВ "НІКО" замовило у Державного експертного центру МОЗ сканування архівних матеріалів обсягом до п'яти тисяч сторінок. Що саме містили ці архіви, з акта виконаних робіт незрозуміло — тому редакція направила офіційний запит до Державного експертного центру МОЗ із проханням повідомити, які саме матеріали оцифровувалися і з якою метою.
Обшуки та кримінальне провадження
У липні 2026 року правоохоронці провели масштабні обшуки на виробничих потужностях "Фармасел". Саме після цих слідчих дій конфлікт потрапив у поле зору десятків українських медіа — зокрема "Стопкор" писав про обшуки як можливий елемент тиску, а "Обозреватель" — про історію "Фармасел" як приклад нової реальності українського бізнесу. УНІАН зазначав, що обшуки в межах кримінального провадження навколо "ФАРМАСЕЛ" та "НІКО" привернули увагу до конфлікту між колишніми бізнес-партнерами.
Слідство має власну версію подій. Згідно з ухвалою Печерського районного суду Києва, Головне слідче управління Національної поліції розслідує кримінальне провадження за статтями про заволодіння майном та службове підроблення. За версією слідства, упродовж 2015–2024 років службові особи ТОВ "НІКО" та ТОВ "ФАРМАСЕЛ" могли незаконно заволодіти майновими правами на торговельні марки, зареєстровані лікарські засоби та коштами ТОВ "НІКО" шляхом укладення низки договорів і оформлення неправдивих офіційних документів. Саме в межах цього провадження суд і дозволив обшуки.
Водночас у відкритому реєстрі торговельних марок opendatabot торгова марка Nikopharm зазначена чинною до 2029 року, а її власником вказане ТОВ "ФАРМАСЕЛ". Законність переходу відповідних майнових прав і стала одним із предметів спору між сторонами.
Реакція компанії: "полювання на діюче підприємство"
Директор ТОВ "Фармасел" Андрій Лисицький в коментарі на YouTube заявив: "Саме зараз на це діюче підприємство фактично розгорнуто полювання. Ми відчули на собі тиск, який був обшуків. Це була принизлива процедура не тільки керівництва, а й рядових співробітників — водіїв, бухгалтерів, обшуки проведені в домівках, у гаражах".
Фінансовий директор компанії наголосив, що конфлікт знецінює понад десятирічну працю людей, які несли всі ризики і намагалися створити та втримати виробництво: "Не можна через десять років просто прийти і сказати: "це моє". Торговельна марка сама по собі нічого не продає. За нею стоїть робота сотень людей, які роками створювали цей бізнес".
За словами представників підприємства, обшуки фактично заблокували роботу заводу — стали неможливими планові закупівлі та оплати, а зупинка виробництва загрожує зривом виробничих графіків і підривом довіри контрагентів. Директор виробничого департаменту Іван Хижняк наголосив: зупинка підприємства — це не лише простій обладнання, а й втрата кваліфікованого персоналу, дефіцит продукції на ринку та невиконання зобов'язань перед лікарнями. За його словами, головна загроза — втрата команди, яку компанія збирала роками, а втратити її можна за кілька місяців.
У компанії також заявили, що під час обшуків правоохоронці вилучили документи, частина яких використовується у виробничих процесах та у взаємодії з державними регуляторами. Правоохоронні органи окремо ці твердження публічно не коментували.
Директор Андрій Лисицький також висловив сподівання на чесний судовий розгляд. За його словами, друга сторона конфлікту прагне отримати результати роботи колективу та фахівців, які вкладали в підприємство свої знання — збиткові компанії нікому не потрібні, а успішні цікавлять усіх. Він підкреслив, що бізнес є чистим і відкритим, компанія не вимагає для себе особливих умов і розраховує на чесний судовий процес, а кримінальне провадження не повинно перетворюватися на інструмент помсти, адже закон має бути єдиним для всіх.
Паралельно — справа про банкрутство
Навесні 2026 року Господарський суд Києва відкрив справу про банкрутство ТОВ "НІКО" за заявою ТОВ "Схід Фінанс". У межах цієї процедури до "ФАРМАСЕЛ" подали окремі позови з вимогою визнати недійсними укладені між компаніями договори та стягнути з "ФАРМАСЕЛ" понад 52,8 мільйона гривень.
Втім, у травні 2026 року Національний банк відкликав ліцензію ТОВ "Схід Фінанс", застосувавши до фінансової компанії захід впливу.
Що каже сам Дядечко — і що каже команда
Задля отримання коментаря редакція офіційно звернулася до Сергія Дядечка, направивши журналістський запит до компанії, де він є учасником-власником.
Журналісти також запитали співробітників, які залишалися на підприємстві після окупації Макіївки, чи бачили вони участь Дядечка у спробах зберегти виробництво або відновити його на підконтрольній Україні території. Відповіді були одностайними. Один зі співробітників зазначив коротко: у 2014–2015 роках його на підприємстві не бачили. Інша працівниця підтвердила те саме — не бачила його зовсім.
Керівниця відділу по роботі з ключовими клієнтами Олена Гордєєва пояснила, що у роботі департаменту — регуляторних питаннях, переговорах, співпраці з контрактними виробниками — бізнесмен участі не бере. За її словами, коли компанія залишилася без власного виробництва і втратила активи на непідконтрольній території, головний інвестор і власник кредитів не видавав і жодним чином не сприяв вирішенню складної фінансової ситуації.
Висновок
Остаточну правову оцінку цій історії дадуть суди. Але вже сьогодні вона порушує ширше питання: де проходить межа між корпоративним спором і кримінальним переслідуванням, і наскільки захищеним почувається бізнес, який продовжує інвестувати у виробництво в Україні під час війни.
Редакція звернулася до СБУ, РНБО, НАБУ, Національної поліції та Офісу Генерального прокурора щодо фактів, викладених у цьому матеріалі. Про отримані відповіді та подальший розвиток подій буде повідомлено окремо.
Приєднуйся до нашої армії антикорупціонерів! Підписуйся на нас у Telegram, WhatsApp, Facebook, Youtube, Twitter, Instagram і TikTok!
