Центральний військовий клінічний госпіталь готується до впровадження роботизованої хірургічної системи Da Vinci. Обладнання вартістю близько 2 млн доларів для військової медицини передав благодійний фонд Revived Soldiers Ukraine. Перший рік сервісного обслуговування системи також оплатив фонд.
Для військової хірургії це не просто поява нового дорогого обладнання. Медики вже готують фахівців, які працюватимуть із системою, ремонтують операційну, а в перспективі хочуть використовувати роботизовану хірургію і для лікування бойових поранень.
Цікаво й те, що сама технологія свого часу замислювалася для ситуацій, коли хірург і пацієнт можуть перебувати на значній відстані один від одного. Тепер українські військові медики хочуть перевірити, чи може Da Vinci стати інструментом і для складної бойової травми.
Про те, як працює робот, чому хірургу доводиться вчитися працювати з ним практично заново, кого вже підготували до роботи на системі, коли можуть початися перші операції та чому поява Da Vinci у військовому госпіталі стала особистою мрією, СтопКор поговорив із українським військовим хірургом, головним хірургом Збройних Сил України командування Медичних сил Збройних Сил України, полковником медичної служби, педагогом, кандидатом медичних наук, заслуженим лікарем України, лауреатом Національної премії України імені Бориса Патона - Костянтином Гуменюком.
Як працює роботизована система
– Пане Костянтине, розкажіть простими словами, що таке система Da Vinci і чим вона відрізняється від звичайного обладнання?
— На сьогодні це найсучасніша хірургічна техніка, яка використовується у всьому світі, у провідних світових клініках. Це роботизована хірургічна система, яка має дві консолі.
Перша консоль стоїть біля операційного столу, де знаходиться пацієнт. Вона представлена у вигляді чотирьох маніпуляторів, у які вставляються хірургічні інструменти. Це лапароскопічні інструменти, а сама операція виконується через маленькі проколи, як при лапароскопічному оперативному втручанні.
А хірург при цьому не стоїть безпосередньо біля операційного столу. Він може знаходитися трохи далі, за спеціальною хірургічною консоллю, причому працює сидячи.
Це дуже ергономічно. Якщо операція триває багато годин, хірург може не так сильно втомлюватися. Оперативне втручання проходить у більш спокійному режимі, без такого фізичного навантаження на лікаря.
Водночас хірург бачить операційне поле у 3D-візуалізації. Це дуже якісне зображення, на якому він бачить чіткі анатомічні структури і розуміє, де саме виконується оперативне втручання.
Руки хірурга знаходяться на спеціальних хірургічних джойстиках. Ті рухи, які він виконує, повторює робот, який стоїть біля операційного столу над пацієнтом.
Таким чином, виходить фактично дистанційне оперативне втручання: над пацієнтом знаходиться робот, який виконує рухи хірурга, що перебуває на певній відстані.
– Наскільки ця технологія вже поширена в Україні?
– В Україні на сьогодні є п'ять роботів Da Vinci. Як правило, це приватні клініки, тому що обладнання дуже дороговартісне – від 1,5 до 2 млн доларів.
Для того, щоб навчитися працювати на цій системі, хірург має пройти спеціальне навчання і мати відповідний навик. Не кожен хірург може просто сісти за Da Vinci і одразу виконувати операції.
Це навик і тренінг, які потребують постійного вдосконалення. В Україні у Львові, у лікарні Святого Пантелеймона, є дві системи Da Vinci. Там на них оперують і дітей, і дорослих. А всі інші системи в Україні, наскільки мені відомо, знаходяться у приватних клініках.
Тому зараз завдяки фонду Revived Soldiers Ukraine, українцям в Америці, які разом із цим фондом допомагають Україні, і в реабілітації поранених, і в лікуванні важких поранених за кордоном, був організований збір коштів, і зараз цю систему Da Vinci ми чекаємо вже в хірургічній службі Збройних Сил України.
Чи може Da Vinci працювати з бойовою травмою
— А для яких операцій Da Vinci найбільш ефективний саме у випадку поранень військовослужбовців?
— В усьому світі ще не було виконано жодної операції у пораненого. Ідея робота Da Vinci має дуже багаторічну історію. Вперше систему запропонувала NASA, коли були проєкти польотів на Місяць і Марс.
Тоді виникла така концепція: можливо, трапиться ситуація, коли хірург буде знаходитися на Землі, а робот, наприклад, у космосі. І хірург дистанційно зможе врятувати життя космонавта або людей, які перебуватимуть, наприклад, на Марсі.
Але цю ідею підхопило Міністерство оборони Сполучених Штатів Америки і спробувало перевести її у більш практичну площину. Наші партнери тоді планували, щоб робот Da Vinci знаходився приблизно біля зони бойових дій, десь у бункерному укритті, а хірург у безпечному місці міг дистанційно оперувати таких поранених.
Але у них ця система не пішла таким шляхом. Натомість приватні клініки підхопили цю ініціативу, і сьогодні робот дуже широко використовується для операцій в онкології.
Це операції на пухлинах кишківника – товстої кишки, прямої кишки. Це різні урологічні операції: простатектомія, операції при пухлинах передміхурової залози, пухлинах нирки, коли необхідно видалити нирку. У гінекології за кордоном у великих світових клініках дуже багато операцій виконують роботизовано.
Ми вже проводимо навчання наших військових хірургів. Ми навчили урологів та абдомінальних хірургів. Зараз на черзі колопроктологи, гінекологи і торакальні хірурги. І в нас є ідея впровадити роботичну хірургію саме у поранених. У світі ще не було жодної такої операції.
Тому ми плануємо, якщо все вийде, робити все можливе, щоб спробувати врятувати наших бійців за допомогою цієї роботизованої системи.
Але тут мають бути чітко визначені показання: при яких пораненнях можна використовувати Da Vinci, а при яких – ні. Тобто, необхідний відбір пацієнтів.
Безумовно, це можуть бути поранення органів черевної порожнини, поранення живота, важкі поранення. Зараз плануємо навіть, можливо, якісь оперативні втручання на грудній клітці, тобто торакальні операції.
Тому плани у нас такі. Це буде і планова хірургія військових. Ви знаєте, багато є онкології, на превеликий жаль. Є хронічні захворювання, які потребують високоспеціалізованого лікування.
І плюс до цього плануємо бойову травму.
Що отримає пацієнт
– Якщо порівнювати Da Vinci зі звичайною хірургією, що це дасть саме пацієнтові? Меншу травматичність, меншу крововтрату, швидше відновлення? Що буде ключовим?
– Дивіться, вся хірургія у світі розвивалася певними етапами.
Перша хірургія – це коли виконується великий розріз. Наприклад, на животі робиться великий розріз. Це відкрита операція, коли хірург бачить органи, торкається їх руками і виконує операцію.
Наступний етап розвитку хірургії, медичного прогресу – це лапароскопія. Робляться маленькі проколи, вводиться відеокамера, хірург дивиться на монітор і виконує операцію. А роботохірургія, робот Da Vinci – це наступний етап лапароскопії.
У чому переваги? По-перше, це малоінвазивність. Маленький прокол і високотехнологічне обладнання Da Vinci дозволяють хірургу оперувати у малих анатомічних просторах, куди дуже важко зайти лапароскопічно.
Інструмент робота Da Vinci може повертатися на 360 градусів. Тобто у малих анатомічних просторах – у малому тазу, заочеревинному просторі – можна зробити операцію максимально точково, саме там, де є потреба в оперативному втручанні.
Наші західні партнери, які використовують Da Vinci, простежили, що пацієнти швидше одужують. Кількість днів перебування в лікарні може бути меншою навіть, ніж після лапароскопії. Є кращий косметичний ефект. І тут є ще дуже важливий фактор. Хірург, коли оперує, може переживати стрес. Якась складна ситуація під час операції може призвести до того, що у хірурга виникає тремтіння рук. Робот Da Vinci це нівелює. Немає тремору в інструменті, який виконує операцію.
Є дуже чітка анатомічна картина, дуже гарна візуалізація операційного поля. Я сам проходив тренінг на Da Vinci. Це, знаєте, можна порівняти з космічним кораблем сьогодення у хірургії.
Це сучасне обладнання, яке вже використовує весь світ. Тому ми маємо бути на цьому рівні і впроваджувати нові технології у хірургічній службі Збройних сил.
– А ще рано говорити, скільки пацієнтів він може охопити?
– Дивіться, це така система, яка просто включається у, грубо кажучи, розетку. Є живлення, і після однієї операції на цьому роботі може працювати інший хірург.
Наприклад, абдомінальний хірург прооперував, він виходить, і на цьому ж роботі може працювати уролог або гінеколог. Тобто, ця система може працювати весь робочий день. Їй не потрібна якась спеціальна зупинка. Єдине – необхідна обробка інструментів. Але вони замінюються, тому що всі інструменти для кожного пацієнта мають бути стерильними і відповідати вимогам безпеки.
Тому це, знаєте, як машинка, яка стоїть і чекає хірурга, який прийде з пацієнтом і буде виконувати операцію.
Від електронного тренажера до операції
– А важко навчитися працювати на Da Vinci? Як це було у вас за власними відчуттями?
– На Da Vinci добре може навчитися хірург, який має досвід лапароскопії. Якщо досвіду лапароскопії у хірурга немає, йому буде дуже важко опанувати цю техніку. Повірте, потрібно багато часу, багато годин для того, щоб навчитися ним оперувати. Там є свої нюанси, свої технічні особливості. Наприклад, наближення камери, рух інструментів.
Тому що ви знаєте: хірург відчуває дотиком своїх пальців тканини. Він відчуває, який є опір тканин.
А тут уявіть – такого відчуття немає. Хірург не відчуває тканини. Тільки інструменти працюють в операційному полі. Тому тут мають бути дуже чутливі, тонкі, неагресивні рухи. Хірург має бути дуже акуратним, тому що він не відчуває опору тканин.
Він не відчуває тканину і тому повинен працювати так, щоб не нашкодити, не зробити якесь додаткове ушкодження. Це навик, який постійно потребує вдосконалення.
– А є в нас кого вчити? Можливо, це будуть студенти, які ще не мають досвіду, чи працювати з роботом можуть тільки хірурги з досвідом?
– Безумовно, для студентів за кордоном, як я бачив під час навчання у Сполучених Штатах Америки, все це дуже структуровано. Там резиденти, які вже вибрали шлях хірургії, спочатку проходять навчання у тренінговому центрі. Є спеціальні тренінгові центри, де вони відпрацьовують ці навички на муляжах.
У них усе дуже структуровано. Спочатку це електронний муляж, тобто відпрацьовуються певні електронні завдання, які створює комп'ютер. Є конкретні задачі: перекладання якихось кульок, зав'язування вузлів, елементи електрокоагуляції. Тобто спочатку відпрацьовується цей матеріал на муляжах, а вже потім хірургу дозволяють виконувати оперативні втручання на пацієнтах.
Але, безумовно, це має бути досвід. Хірург, який не має практичного досвіду, не може одразу сісти за Da Vinci і виконувати операцію.
– Скільки таких спеціалістів уже є у нас і скільки плануєте підготувати?
– Ми вже пройшли навчання 11 військових хірургів, які готові працювати, мають сертифікати і можуть виконувати ці оперативні втручання. Тобто навчання пройшли військові абдомінальні хірурги та урологи. Зараз готуємо колопроктологів, гінекологів і торакальних хірургів.
Я планую зробити так, щоб було близько 20 хірургів за напрямами, які могли б взяти цей напрямок, масштабувати його і оперувати патологію, яка потребує роботизованої хірургії.
Коли почнуться перші операції
– А коли орієнтовно буде перша операція?
– Зараз триває ремонт операційної, де буде знаходитися робот Da Vinci. Ми маємо надію, що підрядники швидко закінчать ремонт. Це орієнтовно близько трьох місяців. І робот Da Vinci має бути вже в головному госпіталі в Києві. А далі ми будемо повідомляти про перші операції.
Безумовно, перші операції будуть невеликими, простими, для того, щоб опрацювати техніку, побачити, як вона працює, зорієнтуватися. А далі потихеньку будемо нарощувати складність і брати складніші операції. І, як я вже говорив, у нас у планах вперше у світі зробити роботичні операції у поранених.
У жодній країні світу такого досвіду немає. Але ми маємо надію, що у нас така можливість буде.
– Це буде лікування лише для військових чи, можливо, для інших пацієнтів, які потраплятимуть у ваш госпіталь?
– Вся категорія пацієнтів, яка зараз лікується у військовому госпіталі, як правило, це військовослужбовці. Ви знаєте, багато поранених. Тому це всі військовослужбовці сил оборони. Це не тільки Збройні сили України. Це і прикордонники, і Міністерство внутрішніх справ, Національна гвардія, інші силові структури.
Усі військові, які потребують такого високоспеціалізованого хірургічного лікування, можуть проходити операції за допомогою Da Vinci. Але ми, безумовно, будемо підбирати категорію пацієнтів, яким показана така операція. Не просто всіх підряд. А далі будемо визначати, хто саме потребує такого втручання.
Щодо цивільної людини з міста, зараз це важко, тому що багато наших поранених військовослужбовців потребують допомоги. Але ми маємо надію, що війна закінчиться, і ми зможемо надавати допомогу навіть цивільному населенню, яке потребуватиме роботизованої хірургії.
Як збирали гроші на систему
– Давайте ще поговоримо про гроші. Ви казали, що система коштує близько 2 млн доларів. Як ви шукали ці гроші і як узагалі проходило фінансування?
– Моя ідея виникла приблизно три роки тому. Тому що я бачив, що всі світові хірургічні клініки виконують такі операції. І я звернувся до наших партнерів, до фонду. Якраз в Україні була Ірина Щук, яка є президенткою фонду Revived Soldiers of Ukraine.
Ми з нею зустрілися, і я кажу: "Ірино, в мене є така ідея – робот Da Vinci". А вона каже: "Костянтине, а що це? Що це таке? Що це за робот Da Vinci?" Я їй розповів.
Після цього вона поїхала у Сполучені Штати, приїхала в університетську клініку в Чикаго і побачила ці операції, які там виконуються. Вона сама була у захваті, тому що не лікарі, знаєте, вони ж не знають такої інформації, не бачать, як це працює.
І вона сказала, що вони зроблять усе, щоб допомогти хірургічній службі.
Після цього почали збирати кошти. Українцями, які знаходяться за кордоном, фондами, меценатами, американцями. Усі долучалися, щоб зібрати необхідну суму.
І зараз фактично апарат уже куплений. Ми чекаємо тільки завершення ремонту, після чого цей апарат буде доставлений в Україну.
– А його обслуговування хто бере на себе? Це ж теж, напевно, недешево.
– Фонд проплатив нам обслуговування на рік. Потім ми це обслуговування вносимо у бюджет госпіталю, щоб було відповідне фінансування.
Фірма, яка розповсюджує ці апарати по всьому світу, заходить в Україну. Будуть представники, буде сервісне обслуговування, контроль. Тому що ці апарати дороговартісні, вони будуть періодично тестуватися. Фахівці будуть поруч із нами під час оперативних втручань. Вони будуть підказувати, як краще його використовувати. Тобто це буде повністю сервісне обслуговування.
"Моя мрія була, щоб вона була"
– Я так розумію, це була ваша особиста мрія – побачити Da Vinci саме у військовій медицині. Що цей момент означає для вас і для військової медицини загалом?
– Він підвищує рівень хірургічної служби Збройних Сил. Знаєте, я зроблю таке порівняння. Якщо ми раніше з вами користувалися кнопковими телефонами, а сьогодні у нас є смартфони, і як варіант – 17-й Pro, остання модель, то це як робот Da Vinci.
Це найсучасніше, що тільки є у хірургічній службі всього світу. Більше нового нічого немає. І ви уявляєте, що ця сама нова технологія буде в хірургічній службі. А моя мрія була, щоб вона була. І коли вона здійснюється, це навіть важко передати. Це просто така радість від того, що люди відгукнулися, фонд відгукнувся, майже всі українці за кордоном збирали ці кошти.
Тому це дуже круто. Це коли ти володієш новими технологіями, які будуть допомагати людям і рятувати їхні життя.
За кордоном, до речі, дуже багато людей кажуть: "А ми хочемо, щоб нас оперував тільки робот".
Але це все одно руки хірурга. Все одно. Більшість каже: "Тільки роботизована хірургія". Але за цим роботом усе одно стоїть людина, яка приймає рішення і виконує операцію.
Чого сьогодні бракує військовій хірургії
– А що сьогодні найбільше бракує українській військовій хірургії? Фахівців, фінансування, обладнання?
– Ви знаєте, чого бракує? Я вам так чесно скажу. Безумовно, хотілося б більше сучасного обладнання, такого, яке є у світі.
Ви знаєте, що хірург рятує життя не тільки своїми руками, а й тими інструментами, які є у нього в наявності. Ми не можемо сказати, що чогось взагалі немає. Є певний інструментарій, який дозволяє надавати допомогу. Проходить час, багато операцій – і обладнання виходить із ладу, потребує ремонту, потребує оновлення.
Тому, скоріше за все, така ситуація, коли має постійно оновлюватися матеріально-технічний стан хірургічної служби, щоб з'являлися нові, сучасні апарати. На сьогодні багато чого передають. Командування Медичних сил доставляє певне обладнання, дуже допомагають волонтери, громадські організації. Але нам потрібно саме сучасне обладнання. Як от Da Vinci, наприклад.
– А з кадрами яка ситуація?
– Хотілося б, звичайно, щоб їх було більше. Є трошки брак кадрів операційних медичних сестер, анестезіологів, хірургів. Знаєте, в такому темпі, коли виконуються багатогодинні операції, це вже багато часу і багато здоров'я. Є певні проблеми зі здоров'ям у хірургів, які багато годин стоять біля операційного столу. На превеликий жаль, є інфаркти, інсульти у медичного персоналу.
Тому хотілося б, щоб усе було чітко: сучасна матеріально-технічна база і кадровий потенціал.
Тому що війна – це, як би там не було, справа молодих людей. Людей витривалих, сильних, які можуть вистояти багато годин операції, поспати декілька годин і знову приступити до роботи заради порятунку поранених.
Це дуже важливий фактор.
Тому що, як показало життя, хірург може бути висококваліфікованим, але якщо він фізично невитривалий, він просто не впорається з тим навантаженням, яке сьогодні є через постійний потік поранених. Тому фізичний стан і ментальне здоров'я, психологічний стан – це дуже важливо.
Хірурги мають займатися спортом, бути активними, стежити за собою. І тільки так вони зможуть тривалий час надавати допомогу і проводити багатогодинні операції.
"Всі думали, що шансів дуже мало"
– А можете розповісти якийсь конкретний приклад із практики?
– Коли хірург стикається з пораненими чоловіками, це одна справа. Це воїни. Ми бачимо важкі поранення, відриви кінцівок. Але коли на операційний стіл лягають жінки-військовослужбовиці, поранені, повірте, це надзвичайно складно. Тому що бачити розірвані тіла жінок – це дуже складно і дуже важко.
У нас був такий випадок, коли дрон потрапив в автомобіль, і дуже складні поранення отримала жінка-військовослужбовиця. У неї були майже відриви обох нижніх кінцівок, а лівої верхньої кінцівки – до рівня ліктя. І знаєте, я одразу розумію, що це за ситуація.
Але завдяки прицільній евакуації, швидкому наданню допомоги на місці, коли все це трапилося, її побратимами, вона була одразу доставлена до передової хірургічної групи.
Була втрата великої кількості крові, проводилося переливання крові. Завдяки цій швидкій і правильно організованій евакуації вже наступної доби вона була у головному госпіталі. За її життя боролися близько 20 днів. Уявіть собі: втрата трьох кінцівок.
Рани були забруднені, виникла інфекція. Довелося формувати культі. Потім розвинулася важка пневмонія, сепсис. Це ті ускладнення, які можуть виникати при сучасній бойовій травмі. Вона дуже багато днів перебувала в реанімації. Але поступово, поступово її стан почав покращуватися. І на сьогодні вона вже перебуває у нашому реабілітаційному центрі, готується до протезування.
У неї зараз тимчасові протези, вона вже ходить. Уявляєте собі? Бачити розірване тіло – і потім бачити, що людина вже ходить.
Зараз нею займаються реабілітологи. Вона активна, і потихеньку ми формуємо вже нові сучасні протези під її культі. І вона буде на цих протезах.
– Тобто це той випадок, коли на початку ви фактично не знали, чи вдасться її врятувати?
– Так. Це один із таких крайніх випадків. І, знаєте, серце щемить. Тому що всі, всі думали, що шансів на одужання у неї було дуже мало. Але вона вижила. І зараз відновлюється.
Нагадаємо, поки в Україні шпиталі щодня приймають нові автобуси поранених, а реанімаційні палати розраховані на 15 ліжок, вимушено вміщують 18 бійців, засновниця американського благодійного фонду Revived Soldiers Ukraine Ірина Ващук-Дісіпіо продовжує возити найважчих поранених на лікування до США – і водночас розвиває мережу реабілітаційних центрів NextStep в Україні.
Приєднуйся до нашої армії антикорупціонерів! Підписуйся на нас у Telegram, WhatsApp, Facebook, Youtube, Twitter, Instagram і TikTok!
