Коли ракети знищують будинки — це видно одразу. Але викрадення дітей має інакший вигляд: його маскують під адміністративні рішення, зміну документів чи "оздоровлення" в таборах. Саме через це про нього складно говорити — це злочин, який маскується під законність.
Олександра Матвійчук, очільниця Центру громадянських свобод, лауреатка Нобелівської премії миру 2022 року, розповідає, як працює ця політика, чому діти стали її мішенню і чому повернення додому настільки складне.
Після початку вторгнення правозахисники почали документувати воєнні злочини, серед яких особливо болючим стало питання депортації дітей.
Системність викрадень
У 2022 році стало зрозуміло: мовиться не про поодинокі випадки, а про масову практику. Росія блокувала гуманітарні коридори й силоміць вивозила людей, часто через фільтраційні табори. Уже тоді правозахисники помітили, що частиною цієї схеми є діти.
Згодом ця проблема стала окремою. Коли Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт путіна та уповноваженої з прав дитини Львової-Бєлової за викрадення дітей — світ отримав потужний сигнал.
Що змінилося з 2014 року
Ще у 2014-му росія намагалася приховувати злочини, іноді співпрацюючи з міжнародними інституціями. Після повномасштабного вторгнення такого більше немає. Усі звернення ігноруються, росія відкрито зневажає міжнародне право.
"Діти — це майбутнє народу. Якщо хочеш, щоб нація зникла — забираєш її дітей і перевиховуєш", — каже Матвійчук.
Чому саме діти
Росія не тільки вивозить дітей — вона формує нову реальність, де українська ідентичність стирається. Культура, мова, історія — все заборонено. Дітей змалку вчать, що вони росіяни. Психіка дитини вразлива, і на неї легко впливати.
На окупованих територіях живе близько 1,6 млн дітей. Їх навчають за російськими програмами, іноді — в умовах мілітаризації. У 14 років їм видають російські паспорти. У 18 — забирають до армії.
Як їх викрадають
Часто дітей забирають з інтернатів. Інколи — після того, як батьків вбили або арештували. Є випадки, коли родини самі віддавали дітей у табори — в надії врятувати. Після звільнення територій росія відмовляється повертати цих дітей.
Росія легко змінює імена, вік, особисті дані дитини. Малюки забувають своїх рідних, а нові "батьки" примушують називати їх мамою чи татом.
Мотивація росіян — не завжди про любов
Багато з російських родин усиновлюють дітей не через доброту. Для багатьох це спосіб вижити, бо держава платить гроші за "усиновлення". Діти стають ресурсом — безправними й незахищеними.
"Це ставить їх у дуже вразливе становище", — наголошує правозахисниця. Вони не мають гарантій захисту, а насильство може залишатися непоміченим.
Скільки дітей вивезли
Україна оцінює кількість депортованих у 20 тисяч. Але є дані від дослідників Єльського університету — там говорять про 35 тисяч. Точної цифри немає, бо немає повного списку.
Офіційна статистика називає 1,6 млн дітей в окупації. Це не лише про вивезених, а про тих, хто вже зростає в іншій реальності.
Ордери МКС — чи мають ефект?
Ордер на арешт путіна має і символічну, і практичну вагу. Це юридичне підтвердження його злочинів. Тепер країни, які запрошують його, стикаються з тиском. Він не їде туди, де є ризики арешту.
Прокурори МКС не закриють справу. Це процес, який продовжуватиметься — навіть після зміни влади.
Чому дітей складно повернути
Повернення ускладнює слабкість міжнародної системи. Організації на кшталт ООН не мають інструментів для тиску на країну-агресорку. Рада Безпеки заблокована через право вето. І це системна проблема, яка впливає на долі дітей.
Чи готова Україна до повернення дітей
Матвійчук відверто говорить: українська держава заборгувала своїм дітям. Після повернення вони потребують підтримки, а система часто не готова її надати. Багато тягнуть волонтери, але цього недостатньо. Потрібна державна політика.
Є випадки, коли родини, які рятувалися з окупації, повертались назад — бо не могли влаштувати життя тут.
Світова трагедія — через моральну кризу
Наслідки війни — це результат не лише агресії, а й десятиліть політичних рішень, ухвалених без урахування прав людини. Сьогодні світ розплачується за мовчання і зручність.
"Ми живемо в пов’язаному світі, і катастрофа в одній точці зачіпає всіх", — підсумовує Матвійчук.
Читати також: на Дніпропетровщині викрили мережу псевдореабілітаційних центрів: майже 300 людей утримували незаконно, серед них – діти.
Ще більше гарячих та ексклюзивних новин – у наших Telegram-каналі та Facebook!
Допоможи зламати корупційні схеми – надішли сигнал у чат-бот.
