Звільнення з військової служби для постійного догляду за бабусею чи дідусем під час воєнного стану має низку законодавчих обмежень. Якщо інші близькі родичі проживають за кордоном, мають інвалідність або інші обставини, які не дають їм можливості доглядати за людиною, військовослужбовець може спробувати довести це через суд.
Підстави для звільнення військовослужбовців під час воєнного стану визначені статтею 26 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу". У випадках, коли йдеться про догляд за родичем другого ступеня споріднення, закон встановлює додаткові умови.
Як пояснює юрист Владислав Дерій на сайті "Юристи.ua", на практиці командування може відмовити військовому, якщо серед родичів людини, яка потребує догляду, є інші особи, які потенційно можуть його здійснювати.
Йдеться, зокрема, про ситуації, коли дідусь або бабуся мають інвалідність II групи, а їхні діти, онуки чи інші близькі родичі формально залишаються членами сім’ї.
Чому проживання за кордоном не завжди є підставою для звільнення
Виїзд родича в іншу країну сам по собі не припиняє його юридичного статусу члена сім’ї. Тому командування може вважати, що така людина потенційно здатна виконувати обов’язки щодо догляду.
Юрист звертає увагу: для підтвердження відсутності родича в юридичному розумінні можуть знадобитися значно вагоміші обставини — зокрема документально підтверджена смерть, визнання людини безвісно відсутньою або інші передбачені законом підстави.
Водночас під час судового розгляду ситуація може оцінюватися ширше. Суд може досліджувати не лише формальний родинний зв’язок, а й те, чи має конкретна людина реальну можливість забезпечувати постійний догляд.
Самого пенсійного віку або інвалідності недостатньо
Окремі складнощі виникають, коли в Україні залишаються родичі, які через вік або стан здоров’я нібито не можуть доглядати за людиною.
Наприклад, якщо дочці людини, яка потребує догляду, виповнилося 60 років, одного лише пенсійного віку недостатньо. Для підтвердження неможливості здійснювати догляд можуть знадобитися відповідні медичні документи.
Подібна ситуація може виникнути й щодо родича з інвалідністю. Наявність певної групи інвалідності автоматично не означає, що людина сама потребує постійного стороннього догляду. Важливим доказом може бути відповідний медичний висновок.
Тому військовослужбовцю, який претендує на звільнення, варто зібрати документи, здатні підтвердити фактичну неможливість інших родичів забезпечувати догляд.
Відмову командування можна оскаржити
За словами Владислава Дерія, навіть якщо військова частина відмовила у звільненні, це не означає, що питання остаточно вирішене.
У суді можуть оцінювати конкретні обставини сім’ї: де перебувають родичі, чи мають вони можливість приїхати та здійснювати догляд, чи проходять військову службу, перебувають у полоні, ув’язненні або мають підтверджені медичні обмеження.
Таким чином, юридична наявність родича та його реальна можливість доглядати за людиною — не завжди одне й те саме.
Саме на цьому може ґрунтуватися позиція військовослужбовця під час оскарження рішення командування в адміністративному суді.
Водночас кожна така справа розглядається індивідуально, а результат залежить від конкретних обставин і доказів, які надає військовослужбовець.
