Від "Львівського арсеналу" до "Лехмару": як одна мережа посередників поглинула 24,5 мільярда бюджетних коштів. Поки слідство наздоганяє Олександра Лієва та затриманого в Чехії Олексія Хорошаєва за розкрадання 1,5 млрд грн на мінах, у надрах ДПСУ реалізували схему вдесятеро більшого масштабу. За ініціативи очільника прикордонників Сергія Дейнека 23 мільярди гривень було виведено з України як 100-відсотковий аванс польській фірмі Phu Lechmar за цінами, завищеними у півтора раза. Обидві оборудки зациклені на спільних інтересах: нові власники "Лехмару" брати Єрьоміни виявилися бізнес-партнерами того самого Хорошаєва, що дозволяє припустити існування стійкого синдикату, який під виглядом закупівлі боєприпасів системно вимиває оборонний бюджет на користь фірм-прокладок. А тому команда "СтопКору" також зацікавилася цією справою, щоб з'ясувати всі приховані деталі та встановити реальні обставини того, що відбувається.
Закупівлі для Державної прикордонної служби (ДПСУ) та Міністерства оборони через ТОВ "Львівський арсенал", імовірно, схоже є частиною єдиної синхронної схеми розкрадання державних ресурсів. Мабуть, ідеться про спільний механізм вимивання оборонного капіталу через мережу іноземних прокладок — польську Phu Lechmar, словацьку Sevotech та хорватську WDG Promet. Адже закупівлі озброєння та спецобладнання проводилися за ідентичним сценарієм: миттєве перерахування 100% передоплати фірмам, які за сприяння посадовців обох відомств заблокували державний ресурс за кордоном. Це призвело до виведення понад 1,5 мільярда гривень, залишивши підрозділи без боєприпасів та засобів захисту в умовах повномасштабної війни.
Контракт на мільярд і "забудькуватість" Міністерства оборони України
У жовтні 2022 року Міноборони уклало контракт із ТОВ "Львівський арсенал" на 1 млрд 380 млн грн (приблизно 37,5 млн доларів). Документ підписали тодішній т.в.о. директора департаменту військово-технічної політики Олександр Лієв та директор компанії Юрій Збітнєв. Держава здійснила майже 100% передоплату. Першу партію мін очікували 20 грудня 2022 року, а повне виконання контракту — до 20 лютого 2023-го. Проте жодної поставки не відбулося.
Як з’ясували журналісти, "Львівський арсенал" фактично не був виробником і виконував роль посередника. Тобто вся схема включала щонайменше три "прокладки":
- український "Львівський арсенал";
- словацьку компанію Sevotech;
- хорватську WDG Promet. А кінцевим виробником мав бути хорватський завод Elmech Sintermak. Проте сам завод офіційно повідомив, що не отримував ані коштів, ані сертифікатів кінцевого користувача.
Як виявилось, "Львівський арсенал" перерахував іноземним партнерам лише 30–35% отриманої суми.
Решта коштів залишалася на рахунках в Україні до арешту, а частина, за даними СБУ, була виведена через афілійовані структури на Балканах. Логістика контракту виглядала нереалістичною: постачання декларувалося зі Словаччини, але фактично міни мали походити з Хорватії. Для цього були потрібні ліцензії та дозволи на транзит через ЄС (Угорщину, Австрію чи Словенію), яких нібито ніхто не мав. Контракти між учасниками не збігалися: одна угода передбачала 50% передоплати, інша — 35%.
І це дуже дивна закупівля. Тому що словацька Sevotech "прославилася" зривом поставок ще до історії з боєприпасами. У 2022 році компанія провалила контракт на 13 млн євро, поставивши лише 3 тисячі комплектів захисту замість обіцяних 17 тисяч. І поки українські бійці чекали на бронежилети, директор компанії нарікав на "обман" з боку партнера — Magic Trading Corporation.
Виконавці схеми: хто "освоїв" мільярди на мінах
Так от у цій захопливій справі фігурують особи, чиї таланти заслуговують мабуть на окрему увагу.
Контракт від держави підписував Олександр Лієв — на той момент цілий т.в.о. директора департаменту. Щоправда, кар’єра його закінчилася у січні 2023-го, коли медіа раптом згадали, як у 2014 році він дуже хотів "почути Крим" якраз перед незаконним референдумом. Тепер він під підозрою, але, звісно, все заперечує.
Не менш важливою фігурою є Тоомас Нахкур — чинний посадовець того самого департаменту. Поки йшло розслідування, він продовжував представляти міністерство. І лише у лютому 2024 року його відсторонили від виконання обов'язків.
Збоку ж бізнесу "схему" очолив Юрій Збітнєв, директор та власник "Львівського Арсеналу". Цей "зброяр" має біографію, далеку від пороху, але близьку до високих кабінетів: народний депутат ще I скликання, радник прем’єра Масола в далеких 90-х.
І сама компанія, що не виробляє нічого, крім паперів, виявилася ідеальним посередником для того, щоб півтора мільярда гривень просто "пішли в іншу професійну діяльність".
Адже ТОВ "Львівський арсенал" зареєстроване у Києві за адресою звичайної житлової квартири, де немає навіть офісу. Основний КВЕД — "інша професійна наукова та технічна діяльність". Компанія не має виробничих потужностей і займалася лише посередництвом, залучаючи іноземні структури, які фактично нічого не постачали.
Ключовою фігурою у схемі з боку словацького посередника Sevotech виявився українець Олексій Хорошаєв, який на той час проживав у Празі
Його біографія прямо пояснює обізнаність у збройових контрактах: до повномасштабного вторгнення він обіймав посаду заступника директора державного підприємства "Прогрес". Це державний спецекспортер зброї, що входить до складу концерну "Укроборонпром". Наприкінці 2022 року Хорошаєв увійшов до наглядової ради словацької компанії Sevotech. Саме в цей період він виступив ініціатором пропозиції щодо поставки мінометних мін для України, яка згодом стала основою мільярдного контракту з "Львівським арсеналом".
Справа "Львівського арсеналу" отримала фінал
За матеріалами Служби безпеки 27 січня 2024 року затримали усіх фігурантів справи. Зокрема,за ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, вчинені організованою групою) підозру отримали Олександр Лієв, Тоомас Нахкур, Юрій Збітнєв та Олексій Хорошаєв . А пана Лієва СБУ затримала на спробі виїхати за межі України.
І от справа проти Львівського арсеналу все таки дійшла до логічного завершення. Міноборони виграло суд на суму понад 1,5 млрд грн, про що і повідомило на власному телеграм-каналі.
У січні 2024 року суд залишив у силі стягнення 1,34 млрд грн передоплати, 90,6 млн грн пені та 96,7 млн грн штрафу. Рішення набрало законної сили, на майно та рахунки компанії накладено арешт.
Рецидив закупівель: польський Lechmar і новий рекордний "кидок" на боєприпасах
Поки СБУ розбиралося з фігурантами справи "Львівського арсеналу", у надрах оборонного відомства народився новий "шедевр" державних закупівель. У листопаді 20224 року міністр оборони Рустем Умєров звернувся до уряду з несподіваним проханням: забрати з бюджету МО 23 млрд грн і віддати їх Державній прикордонній службі. Привід — "фантастична" пропозиція від польської фірми Phu Lechmar на поставку боєприпасів аж на 100 млрд грн.
Уряд оперативно спрацював у п’ятницю, 29 листопада, а вже в понеділок зранку вся сума терміново залишила Україну у вигляді 100-відсоткової передоплати. Це суперечить будь-якій логіці та практиці. Повний аванс потрібен лише виробнику для закупівлі сировини. Але Lechmar — це класичний посередник без жодного верстата.
То ж подивимось, як це було. Lechmar — фірма з історією. Наприкінці 2023-го, якраз у розпал скандалу з "Львівським арсеналом", вони вже намагалися продати Агенції оборонних закупівель снаряди на 3 млрд грн. Тоді Агенція проявила обережність і прописала оплату після поставки. Результат був передбачуваний: спочатку поляки говорили про "проблеми з підривниками", а потім просто заявили, що перепродали товар комусь іншому. Україна тоді не втратила грошей, але висновків не зробила.
Ціна питання та "благодійний" камуфляж
Цікаво, що в пропозиції для прикордонників ціни виявилися у півтора раза вищими, ніж закупівельні ціни Агенції. Як пишуть медіа, схема виглядала не так недобре на тлі приходу Трампа та розмов про корупцію,тому ніби то, організатори почали "відмивати" репутацію Lechmar через благодійність.
У Польщі терміново заснували фундацію "Лехмар", яка гордо подарувала ДПСУ, МО та Нацгвардії по два позашляховики.
І от ті самі люди, ті самі схеми, тільки апетити зросли з 1,5 до 23 мільярдів. Ешелони з мінами від Lechmar мали б прибувати у січні 2025-го.
А на початку грудня 2024 року вже в Києві зареєстрували ТОВ "Лехмар Київ" (зараз ТОВ "Покровська груп").
Окрім поляків, у власники записали братів Сергія та Олега Єрьоміних. Кажуть, один із них — колишній працівник СБУ, інший — ГУР, і вони особисто знайомі з очільником ДПСУ Сергієм Дейнеком. Про це пише журналіст і політолог Мар’ян Ощановський.
Директором цієї фірми став Костянтин Бучок, який також керувавіншою компанією Єрьоміна — "Спецекспоресурси", що нібито має виробляти зброю.
Сергій Єрьомін аж до 2025 року був співзасновником благодійного фонду "Душа та серце з Україною!".
Його партнером у цьому фонді є чеська організація Nadační fond rozvoj budoucnosti Ukrajiny. А наглядову раду цієї чеської структури очолює не хто інший, як Олексій Хорошаєв — той самий організатор 1,5-мільярдної оборудки "Львівського арсеналу", якого затримали в Чехії, про повідомив Цензор.НЕТ. То ж як бачимо, на помилках не дуже вчаться.
Запити без відповідей під грифом воєнного стану
За інсайдерською інформацією ТОВ "Львівський арсенал" та Lechmar працюють знову із закупівлями, хоча офіційно такої співпраці не видно. А тому команда СтопКору звернулася із запитами до Міністерства Оборони України, прикордонної служби, НАБУ та САП. У відповідь Державна прикордонна служба України повідомила, що звіти про оборонні закупівлі не публікуються під час воєнного стану і вся така інформація буде оприлюднена протягом 3 місяців після його завершення, а розголошення зараз може зашкодити національній безпеці.
Міністерство оборони підтвердило, що дійсно 23 000 000,0 тис. гривень виділено Адміністрації Державної прикордонної служби України. А підставою делегування Адміністрації Державної прикордонної служби України стало розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2024 року № 1191-р "Питання делегування повноважень для здійснення оборонних закупівель".
До того ж, за рішенням Міністра оборони України Службою внутрішнього аудиту Міністерства оборони України проводиться аудит результатів закупівлі товарів оборонного призначення під час делегування Міністерством оборони України у 2024-2025 роках Адміністрації Державної прикордонної служби повноважень на виконання бюджетної програми 2101150 "Розвиток, закупівля, модернізація та ремонт озброєння та військової техніки, засобів та обладнання" .
Отож, два кейси — "Львівський арсенал" (1,5 млрд грн) і контракт із Phu Lechmar (23 млрд грн) — демонструють не випадкові провали, а відтворювану практику: державні кошти масово авансуються посередникам без гарантій поставок і контролю. Рішення ухвалюються на рівні керівництва оборонного сектору, а виконання забезпечують пов’язані бізнес-структури та одні й ті самі фігуранти. Попри підозри, суди й публічні скандали, механізм не зупинений, що створює прямий ризик подальшої втрати мільярдів і зриву забезпечення війська.
Нагадаємо, команда СтопКору писала про те, звідки в оточення затриманого Галущенка мільйони на елітні коледжі та як Хомутиннік керує активами з Дубаю під час війни.