Біла Церква — місто з населенням понад 200 тисяч людей — уже понад десятиліття отримує воду через приватну компанію. Розслідування журналістів показало: за роки концесії підприємство накопичило перед містом борг у понад 21 мільйон гривень, а ініціатором самої передачі водоканалу в приватні руки була компанія з панамським офшорним власником та трьома кримінальними провадженнями за плечима. Тим часом директорка водоканалу отримала підозру від прокуратури.
Детальніше – у сюжеті Галини Капустинської для "Стоп Корупції ТБ".
Тринадцять років концесії
У 2011 році Білоцерківська міська рада ухвалила рішення передати цілісний майновий комплекс КП "Білоцерківводоканал" у концесію приватному бізнесу. Містянам обіцяли інвестиції, модернізацію мереж і європейські стандарти якості води.
Минуло 12 років. Сьогодні рахунки підприємства-концесіонера арештовані, а борг перед містом перевищив 21 мільйон гривень. При цьому тариф для населення залишається таким, ніби ні повномасштабної війни, ні зростання цін не було.
Приводом для перевірки стали скарги жителів Таращанського масиву, які в соцмережах писали, що живуть фактично без води — так зване "марсіанське село". Про цю проблему в коментарі журналістам згадала й директорка ТОВ "Білоцерківвода" Тетяна Бойко:
"Зараз нас дуже проблемне, ми участвуємо на Тарасчанському масиві, люди скаржаться, так називаємо, "марсіанське село без води", але ми робимо все можливе".
Водночас у відкритих реєстрах журналісти натрапили на цифру, яка не давала спокою: концесіонер заборгував місту понад 20 мільйонів гривень концесійних платежів — і це попри те, що жителі щомісяця сплачують за воду.
Офіційний запит і перша несподіванка
Щоб перевірити ситуацію, редакція надіслала до Білоцерківської міської ради офіційний запит щодо умов концесійного договору, механізму контролю за його виконанням та дій ради стосовно боргу концесіонера.
Відповідь підтвердила: проблема серйозніша, ніж здавалося на перший погляд. Але увагу привернула інша деталь. Міська рада повідомила, що ініціатором самої передачі водоканалу в концесію ще у 2011 році виступила компанія ТОВ "Юніверсум ФГ". Саме вона звернулася до міста з відповідною пропозицією, після чого рада ухвалила профільне рішення.
Виникло логічне запитання: що це за компанія і хто за нею насправді стоїть?
Слід веде до панамського офшору
Перевірка структури власності "Юніверсум ФГ" показала ланцюжок, складніший за будь-яке припущення журналістів.
Компанію зареєстровано у Запоріжжі, статутний капітал становить 30 мільйонів гривень, основний вид діяльності — "інші види оптової торгівлі". Фінансова звітність підприємства повністю відсутня, будь-які активи у власності — також.
Єдиним засновником "Юніверсум ФГ" значиться ТОВ "Олвін-Траст", яке припинило діяльність ще у 2011 році. Власником самого "Олвін-Трасту", своєю чергою, є панамська компанія Transmetal International Inc. — офшорна структура з нерозкритим кінцевим бенефіціаром, ліквідована у 2014 році. Ця панамська компанія фігурувала в офіційних панамських списках боржників з несплати податків.
Три кримінальні провадження
Виявилося, що "Юніверсум ФГ" – не просто "компанія-прокладка" без активів, вона фігурує одразу у трьох кримінальних провадженнях:
- У справі №32012110080000020 розслідується відмивання коштів: компанія отримувала на рахунки безготівкові кошти нібито як "фінансову допомогу" на суму 13,44 млн грн, які потім знімалися готівкою через каси банків.
- У справі №22014101110000065 йдеться про фіктивне підприємництво: "Юніверсум ФГ" була частиною структури так званого "конвертаційного центру" для мінімізації податків і переведення грошей у готівку. Кошти на рахунках компанії визнані здобутими злочинним шляхом.
- У справі №32012110080000019 розслідується відмивання коштів через ланцюг компаній на суму понад 100 мільйонів гривень, де "Юніверсум ФГ" виступала центральною ланкою схеми. Через рахунки компанії знято готівкою 37,26 мільйона гривень.
Крім того, за інформацією з відкритих джерел, наведеною у розслідуванні видання BlackBox OSINT, через пов’язані компанії простежується непрямий зв’язок "Юніверсум ФГ" з мером Бахмута Олексієм Ревою та колишнім народним депутатом від "Народного фронту" Георгієм Логвинським. Прямого зв’язку з Білою Церквою у відкритих джерелах журналісти не виявили.
Попри статутний капітал у 30 мільйонів гривень і масштабні фінансові операції, компанія жодного разу не згадувалася в медіа — вона існувала практично в інформаційній тиші.
Отже, ініціатором концесії комунального водоканалу міста з двохсоттисячним населенням стала структура без активів, без фінансової звітності, з офшорним панамським власником і трьома кримінальними провадженнями. Питання про те, чиї реальні інтереси стояли за цією ініціативою, досі залишається без відповіді.
Що каже міська рада
Журналісти звернулися до керівництва міста по коментар щодо концесії. Секретар Білоцерківської міської ради Володимир Вовкотруб визнав наявність боргу та пояснив, чому тариф для населення не підвищувався.
За його словами, оцінити успішність концесії складно, оскільки війна вносить корективи в різні сфери діяльності, зокрема й у відносини концесіонера з міською радою. Сьогодні заборгованість концесіонера перед міською радою становить близько 20 млн грн. Причина — рішення не підвищувати тариф для населення, адже саме громадяни забезпечують 75% споживання води в громаді.
За словами Вовкотруба, у зв’язку з несплатою концесійного платежу міськрада вже звернулася до Білоцерківської окружної прокуратури щодо стягнення боргу:
"В зв’язку з тим, що він був не сплачений цей концесійний платіж, ми звернулися до Білоцерківської прокуратури щодо стягнення суми боргу перед нашою громадою. Тому зараз питання вирішується в суді. Прокуратура підтримала наше клопотання і зараз займається стягненням".
У міськраді створили робочу групу з депутатів, юристів і керівництва водоканалу, яка розглядає три варіанти подальших дій: судове стягнення боргу, розірвання концесійного договору або його пролонгацію. Остаточне рішення залишається за депутатами на сесії ради.
Що показали на підприємстві
Журналісти відвідали виробничі потужності водоканалу особисто. Територія доглянута, обладнання перебуває в робочому стані, нові фільтраційні установки — без слідів іржі чи занедбаності. Вода з річки Рось проходить тут повний цикл очищення, перш ніж потрапити у кран білоцерківця.
Технічний директор ТОВ "Білоцерківвода" Вадим Заболотний розповів, що змінилося за роки концесії:
"Підприємством до 2010 року щорічно проводилися заходи з модернізації і поліпшення основних фондів, які включалися до інвестиційної програми розвитку об’єкта концесії… Щорічно об’єми сум на інвестиційну програму по регулятору суми починалися з періоду 2019 року. Там були в порядку шести-семи мільйонів".
За цей час замінено десятки кілометрів водопровідних і каналізаційних мереж, збудовано насосні станції. Але, за словами технічного директора, історія модернізації дала тріщину з початком повномасштабного вторгнення:
"З початком повномасштабної війни підприємство не може виконувати ці видатки, оскільки значно зросла вартість собівартості послуг".
При цьому попри всі витрати тариф для населення роками залишався незмінним:
"Наше підприємство зараз заручник ситуації. У нас є рекомендація від регулятора — не збільшувати тариф для населення в частині водопостачання і водовідведення".
Тариф часів 2010 року
Ключова цифра, що пояснює фінансову прірву підприємства, — розрив між тарифом, який платять мешканці, і економічно обґрунтованою вартістю послуги.
Наразі тариф для населення розрахований на базі цін 2010 року й становить 37,20 грн за кубічний метр. При цьому економічно обґрунтований тариф, за розрахунками, має становити 86 грн за кубометр. Різниця між цими двома показниками з 2022 року вилилась у 309 мільйонів гривень збитків для підприємства.
Директорка "Білоцерківводи" Тетяна Бойко в інтерв’ю визнала, що на старті концесії результати були позитивними:
"Задумка була хороша. І починали ми добре. Багато було зроблено. Тоді це було новинкою — єдине вікно. Ми тоді зробили так звану амністію і змогли довести до відома абонентів, наших споживачів, що все-таки треба провести проєктну документацію, щоб людям все було добре".
За її словами, підприємству вдалося отримати міжнародний сертифікат якості ISO, оновити фільтри та насосні станції. Але подальші економічні обставини, на її думку, звели ці досягнення нанівець.
Головною проблемою директорка називає саме тарифну політику держави:
"Національний регулятор спочатку не вчасно встановлював економічно обґрунтовані тарифи, а починаючи з 2022 року — економічно обґрунтований тариф встановлюється, але пунктом 2 встановлюється і забороняється застосовувати для населення. А населення у нас 75%. Тобто нашої грошової маси просто не вистачає. Ці гроші ми не отримуємо і джерела відшкодування немає, а заплатити ми маємо".
Коли журналісти запитали директорку про результати перевірки: хто ініціював концесію і хто насправді стоїть за компанією сьогодні — Тетяна Бойко відповіла:
"Перший раз чую… Але зараз це не великий секрет, що на даний момент — то, що там був якийсь промисловий альянс "Титан" — кінцевий бенефіціар — Володимир Геннадійович. Він мешканець Білої Церкви".
Компанію "Юніверсум ФГ" директорка не впізнала, а особу "Володимира Геннадійовича" не уточнила. Тим часом задокументований ланцюжок власності веде через два ліквідовані підприємства прямо в панамський офшор — і на цьому обривається. Хто є кінцевим бенефіціаром концесії, яка вже 12 років контролює водопостачання двохсоттисячного міста, достеменно невідомо й досі.
Підозра з’явилась одразу після інтерв’ю
За кілька днів після того, як журналісти записали інтерв’ю з керівництвом водоканалу, у публічному просторі з’явилася новина: Київська обласна прокуратура оприлюднила інформацію про викриття корупційних схем у Білій Церкві. Серед фігурантів — посадовці та керівники підприємств, пов’язаних з водоканалом. Їм інкримінують штучне завищення вартості хлору та ненарахування штрафних санкцій на загальну суму 21,3 мільйона гривень — саме ту суму, яка фігурує як борг концесіонера перед містом.
Підозру отримала й директорка "Білоцерківводи" Тетяна Бойко — та сама, з якою журналісти щойно записали інтерв’ю і яка стверджувала, що приховувати їй нічого.
У телефонній розмові директорка визнала сам факт боргу перед містом, проте назвала підозру безпідставною. За її словами, невиплата концесійних платежів не означає відмови від зобов’язань — компанія має намір розрахуватися в повному обсязі, коли питання буде вирішено, зокрема в судовому порядку. Заволодіти тим, чого фактично немає, на її переконання, неможливо, і вона переконана, що зможе довести свою позицію.
Пояснюючи логіку, якою керувалося підприємство, Бойко наголосила: зобов’язання щодо концесійних платежів залишаються за компанією в будь-якому разі, але вона просто не мала фінансової можливості виконати їх одночасно з постачанням води населенню. Опинившись перед вибором — забезпечувати людей водою чи сплачувати концесійні платежі — керівництво водоканалу обрало виконання основних, на його думку, зобов’язань перед містом.
Ще двоє фігурантів у справі
Окрім директорки водоканалу, за даними Київської обласної прокуратури, у справі фігурують ще двоє посадовців Білої Церкви. Колишнього посадовця міськради підозрюють у незаконному виведенні об’єктів критичної інфраструктури у приватну власність — зі збитками для громади в 643 тисячі гривень. Посадовицю департаменту ЖКГ підозрюють у закупівлі генераторів за завищеними цінами — на суму 2,3 мільйона гривень.
Історія, що почалася з офшору і закінчилась у прокуратурі
Концесія Білоцерківського водоканалу — це історія, у якій документально підтверджені факти співіснують із серйозними питаннями без відповідей.
З одного боку, підприємство справді модернізувалося: нові фільтри, оновлені насосні станції, замінені десятки кілометрів мереж — це видно неозброєним оком, і заперечувати це немає підстав. З іншого — перед містом накопичився борг у 21 мільйон гривень, а за версією слідства, частина схеми полягала в тому, що хлор закуповувався за завищеними цінами, а штрафні санкції за це не нараховувалися.
Тарифна проблема — реальна: розрив між тим, що платять люди, і фактичною вартістю послуги — це системний провал державного регулювання, а не вигадка керівництва водоканалу. Але цей системний провал не є індульгенцією і точно не пояснює, чому ініціатором концесії комунальної інфраструктури стала компанія-"прокладка" з панамським власником, трьома кримінальними провадженнями і нульовою фінансовою звітністю.
Що станеться з водоканалом після 2028 року, коли, ймовірно, вирішуватиметься доля концесійного договору, — покаже рішення міської ради. А от що буде з водою в кранах жителів Білої Церкви – залежить від того, чи знайде хтось відповідь на запитання, яке досі залишається відкритим: як комунальна інфраструктура міста з населенням у 200 тисяч людей опинилася в руках структури, чиї власники ховаються за панамськими адресами, — і хто це дозволив.
Читати також: "Земельна королева Білої Церкви": як чиновниця Держгеокадастру переписувала кадастр на родину.
Приєднуйся до нашої армії антикорупціонерів! Підписуйся на нас у Telegram, WhatsApp, Facebook, Youtube, Twitter, Instagram і TikTok!