«Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування», - проголошує Конституція, але наразі в Україні не існує програми з лікування онкохворих, що потребують термінової операції. Така програма діяла з 2006 по 2016 роки, і донедавна за її виконання програми відповідав заступник міністра охорони здоров'я Олександр Лінчевський, котрий нині її просто «курує», а фактично… ігнорує.
Отже, розберемося у цифрах, що й до чого. Операція нирок за кордоном вартує майже 2 мільйони гривень, серця – майже три. Станом на середину літа цього року в черзі МОЗ України стояло 119 пацієнтів, профільний заступник міністра Олександр Лінчевський озвучує Кабміну потрібну суму – 186 мільйонів, що удвічі менше, ніж потрібно. Зі 119 пацієнтів за ці кошти змогли відправитись за кордон тільки 47 пацієнтів.
Голова Національного руху «За трансплантацію» Юрій Андреєв добре пам'ятає той день, коли в Кабміні розглядали питання дофінансування програми.
«І заступник міністра пан Лінчевський встав і пішов з комітету. Довелось заблокувати засідання, він прийшов, його депутати питають: скільки вам треба на програму. Я кажу: потрібно 400 млн, він сидить, заступник міністра, він навіть цифрами тоді не володів. Ну, станом на сьогодні у нас 93 пацієнта, а вже було 119. Тобто я це знаю, а він, заступник міністра, цього не знає», - згадує пан Юрій.
А ось і ставлення самого Лінчевського до трагедії важкохворих (цитуємо): «Програма порятунку пацієнтів від інфаркту, програма боротьби з інфарктом міокарду з закупівлею дорогущого обладнання, дорогущих, найкращих у світі витратних матеріалів бере значно менше коштів для всієї держави аніж 100 пацієнтів, які ми за ці гроші беремося відправляти за кордон. Ми 3000 пацієнтів рятуємо від інфаркту впродовж року за значно меншу суму коштів, витрачаючи з боку держави. Але з іншого боку ці сто пацієнтів тут в Україні гарантовано помруть».
Дізнавайтесь більше про це з відеосюжету:
https://www.youtube.com/watch?v=eHro9gsb_PI