"А потім мене поранили. Це була шоста ранку, «прихід». Прийшовся він на сусідню кімнату. Мене викинуло вибуховою хвилею з ліжка, воно саме підстрибнуло аж до стелі, впало і загородило вихід із кімнати. Після першого вибуху я просто залишилася лежати на підлозі. Вікно теж замуроване. Я намагаюся вибратись, але через те ліжко не можу вийти з кімнати. Я почала кричати і кликати на допомогу. Хлопці після першого вибуху вибігли і поховались у погріб. І я почула другий «вихід». І вже всередині було якесь відчуття, що воно до мене летить. Впала на землю, згрупувалася, знала, що треба максимально притиснутись до підлоги... І думаю: «Мабуть, це все. За першим разом прокинулась, а другий – куди вже…» Я ж уже знаю, що коли від хлопців за 5-6 метрів падає, вони від осколків стають як сито, а тут – зовсім поряд. Сказати, що було страшно, – це нічого не сказати. Дуже страшно… І потім почула голос побратима – він кричав, шукав мене. Я якось таки перелізла через те ліжко. Він спитав мене, де болить, я відповіла, що болить нога. І втратила свідомість. Прийшла до тями, коли мені джгутом перетягували ногу. Що її ампутували, я дізналась уже в Покровську, у шпиталі" – згадує колишня військовослужбовець 72-ї ОМБр ім. Чорних Запорожців Ольга Бенда.
Вона та інші жінки-військовослужбовці - Юлія Толопа, Ольга Нікішина та Галина Євко (58 омпбр) – стали героїнями нової книги про війну під назвою «Дівчата зрізають коси».
Історії із цими жінками були записані з листопада 2017 до липня 2018 року воєнною кореспонденткою Євгенією Подобною.
Видання було презентоване 11 грудня у Національному Музеї Літератури України - йдеться у повідомленні прес-служби Генерального штабу ЗСУ.