Отримавши контракт Міноборони на майже 225 млн грн на постачання 10 тисяч бронежилетів для ЗСУ, ТОВ "МІЛІКОН ЮА" опинилося в центрі уваги не лише через оборонне замовлення. Перевірка зв'язків компанії показала, що її нинішній директор Дмитро Стеценко одночасно керує пов'язаною "Фортецею захисту", а серед осіб, дотичних до цього бізнесу, фігурують британський бізнесмен Хаїм Бреніг та Василь Веселий, якого медіа згадували у контексті "плівок Міндіча". Хто і як зайшов на ринок постачання захисного спорядження для армії під час війни — з'ясовував СтопКор.
Скандал навколо закупівлі бронежилетів для Збройних сил України вийшов далеко за межі звичайної історії про неякісний товар. У центрі уваги опинилося ТОВ "МІЛІКОН ЮА" — компанія, яка отримувала багатомільйонні оборонні контракти, але водночас фігурувала у справі щодо постачання військовим близько 5 тисяч бронежилетів, які викликали серйозні питання щодо їхньої якості та походження.
"МІЛІКОН ЮА": від польської зброї до бронежилетів
Сама компанія виглядає доволі скромно на тлі оборонних контрактів, навколо яких виник скандал. ТОВ "МІЛІКОН ЮА" (ЄДРПОУ 44785002) було зареєстроване лише 17 серпня 2022 року.
Основним видом діяльності підприємства вказана неспеціалізована оптова торгівля. Статутний капітал компанії становить 160 тис. грн, а згідно з останньою публічною фінансовою звітністю станом на кінець 2024 року у штаті підприємства значилася лише одна особа. Попри це компанія претендувала на багатомільйонні контракти у сфері забезпечення Збройних сил України засобами індивідуального захисту.
Історія "МІЛІКОН ЮА" починалася зовсім не з людей, які сьогодні фігурують у розслідуваннях щодо оборонних закупівель. Одним із засновників та першим керівником компанії був громадянин Польщі Пьотр Ремижевський — власник польської компанії Milicon, яка займається виробництвом та продажем зброї.
Саме Ремижевський разом з Олександром Цюрупалом створював українське ТОВ "МІЛІКОН ЮА". На той момент компанія виглядала як логічне продовження польського бізнесу на українському ринку озброєнь та військового спорядження. Однак згодом структура власності кардинально змінилася.
За даними журналістів AIN, незадовго до тендерів на постачання бронежилетів для ЗСУ компанію продали новим власникам, яких медіа пов'язували зі структурами "Фортеці захисту". Сам Ремижевський у коментарях журналістам пояснював свій вихід із бізнесу збитковістю компанії та високим рівнем корупції в Україні. При цьому він стверджував, що пропозиція щодо придбання "МІЛІКОН ЮА" надійшла від представників ізраїльської компанії Masada Armour. Цікаво, що публічний образ Пьотра Ремижевського суттєво відрізняється від подальших скандалів навколо компанії, яку він свого часу заснував. В одному з інтерв'ю, записаному у 2023 році, польський підприємець демонстрував навички стрільби та розповідав про свою підтримку України. Тоді Ремижевський святкував день народження у Києві, пояснюючи, що свідомо вирішив провести його саме в країні, яка веде повномасштабну війну.
З сигарою в руці та браслетом "Азовсталь" на зап'ясті він наголошував, що допомагає Україні ще з 2014 року — задовго до того, як така підтримка стала популярною серед іноземних бізнесменів та волонтерів.
Саме після зміни власників у діяльності компанії починають з'являтися ті самі особи та структури, які згодом опиняться у центрі скандалу навколо закупівлі бронежилетів для Збройних сил України.
Від адвоката Стеценка до офшорів Бреніга: хто стоїть за "Фортецею захисту"
"Фортеця захисту" також стала причетною до історії з бронежилетами, а її біографія викликає чимало запитань. Адже, "Фортеця захисту" не була ані виробником бронежилетів, ані відомим учасником оборонного ринку. Компанія позиціонувала себе як офіційного дистриб'ютора ізраїльської MASADA ARMOUR.
Підприємство було зареєстроване у 2020 році під назвою "Кактус Лімітед" із видом діяльності у сфері працевлаштування та статутним капіталом лише 500 гривень. Пізніше компанія займалася кейтерингом та послугами з переїзду, а в червні 2024 року змінила назву на "Фортеця захисту" і перейшла на КВЕД "Неспеціалізована оптова торгівля". У той самий період змінилося і керівництво компанії.
Очолив "Фортецю захисту" адвокат Дмитро Стеценко — нинішній директор "МІЛІКОН ЮА". Таким чином обидві компанії фактично опинилися під контролем одних і тих самих осіб та мають спільного бенефіціара — Хаїма Бреніга.
А як свідчать дані міжнародної аналітичної платформи OpenCorporates, Хаїм Бреніг наразі є власником восьми компаній, зареєстрованих у Великій Британії. Крім того, він історично пов'язаний ще з одинадцятьма компаніями у Великій Британії, Гібралтарі та на Кіпрі.
Бреніг, за даними offshoreleaks, є секретарем офшорної структури Airpay Holdings Limited, що згадувалася у Paradise Papers.
За словами голови Громадської антикорупційної ради при Міноборони Юрія Гудименка, частина таких офшорних структур могла використовуватися для мінімізації податків та легалізації коштів через офшори. На його думку, Бреніг міг відігравати роль у приховуванні фінансових потоків, пов’язаних із діяльністю так званої "групи Міндіча".
Крім того Стеценко одночасно очолює ТОВ "Вегі Тренд Інвест" (ЄДРПОУ 43710622), що спеціалізується на складському господарстві.
Серед співвласників компанії є Василь Веселий. Саме його журналісти неодноразово згадували у контексті так званих "плівок Міндіча", а також називали неофіційним куратором Sense Bank від влади.
Окрім цього, медіа пов'язували Веселого з київським ТРЦ Ocean Plaza та низкою бізнес-структур, які перетинаються з оточенням Вадима Столара. Ще одна компанія, з якою був пов'язаний Стеценко, — ТОВ "Фінансова компанія "Консенсус Плюс"" (ЄДРПОУ 34927545), де він раніше працював керівником. Юридична адреса підприємства фігурує як адреса масової реєстрації компаній. За цією ж адресою зареєстроване ТОВ "Київспецтунельбуд", інтереси якого Стеценко представляв у судах як адвокат.
Серед компаній, зареєстрованих за цією адресою, також фігурує ТОВ "Інжкомпроект", де самому Стеценку належить 80% корпоративних прав. Іншим учасником компанії є Сергій Чернишов. У минулі роки часткою в "Інжкомпроекті" володіла компанія "Труб-Інжбуд", бенефіціаром якої є Андрій Веселий.
І тут уже цікаво. За даними журналістських розслідувань, через спільне коло осіб та бізнес-зв'язків простежуються точки дотику між Тімуром Міндічем і Василем Веселим. Зокрема, йдеться про фігурантів так званих "плівок Міндіча", компанії, пов'язані з оборонними закупівлями, Sense Bank, а також мережу структур, які перетинаються з бізнес-оточенням Вадима Столара. Також журналісти фіксували зустрічі Веселого з Олександром Цукерманом, якого називають одним із ключових учасників справи Міндіча.
Цікаво, що сама "Вегі Тренд Інвест" раніше входила до бізнес-групи Сергія Турчинова — партнера забудовника Вадима Столара. Журналісти також звертали увагу на перетин цієї групи зі структурами девелопера ENSO та бізнесмена Артема Колюбаєва, якого пов'язують із близьким оточенням керівника Офісу президента Андрія Єрмака. Таким чином компанія, яку сьогодні очолює Стеценко, опиняється на перетині кількох впливових бізнес-груп.
Єдиний державний контракт і хвиля скандалів
Попри гучне фігурування у медіа та оборонних закупівлях, за даними Clarity Project, ТОВ "МІЛІКОН ЮА" брало участь лише в одному державному тендері. Йдеться про закупівлю від 19 лютого 2025 року, проведену Державним оператором тилу Міністерства оборони України. За результатами процедури компанія отримала контракт на постачання 10 тисяч комплектів модульних бронежилетів вартістю майже 225 млн грн.
Втім, проблеми почалися ще на етапі проведення тендеру. Конкурент компанії — НВП "Темп-3000" — оскаржив результати закупівлі, заявивши про низку порушень у документації переможця.
Зокрема, йшлося про відсутність окремих дозвільних документів на ім'я самого учасника, використання документів виробника Masada Armour та документів, які раніше подавалися пов'язаною компанією "Фортеця захисту", непідтверджений досвід постачання аналогічної продукції, а також зауваження до фінансової та антикорупційної документації.
У Державному операторі тилу відхилили ці претензії. Замовник наполягав, що умовами закупівлі дозволялося підтверджувати відповідність вимогам через виробника продукції та його представництво, а поданих документів було достатньо для участі у тендері. Фактично суперечка зводилася до різного трактування тендерних вимог: конкурент наполягав на буквальному дотриманні формальних критеріїв, тоді як ДОТ застосував більш широке тлумачення умов закупівлі.
Втім після підписання договору конфлікт лише загострився. За даними журналістських розслідувань, поставлені бронежилети не відповідали технічним вимогам. Військові двічі відмовлялися приймати продукцію через зауваження до якості захисних плит та пошиття. Згодом контракт було фактично зірвано, а Державний оператор тилу звернувся до суду з вимогою стягнути з "МІЛІКОН ЮА" понад 97 млн грн штрафних санкцій.
Показово, що до цього аналогічна історія розгорталася навколо пов'язаної компанії "Фортеця захисту". За даними Clarity Project, у 2024 році вона брала участь у трьох державних закупівлях, однак усі вони були скасовані. Саме після невдачі "Фортеці захисту" на тендері вартістю понад 1,6 млрд грн новий контракт на постачання бронежилетів отримала вже "МІЛІКОН ЮА"
На зв'язок між "МІЛІКОН ЮА" та "Фортецею захисту" звертали увагу не лише журналісти, а й конкуренти компанії під час тендеру. Зокрема, у скарзі НВП "Темп-3000" зазначалося, що "МІЛІКОН ЮА" подала документ про затвердження зразка-еталону бронежилета, який був виданий не їй, а іншій юридичній особі — ТОВ "Фортеця захисту". При цьому, як стверджував заявник, у складі тендерної пропозиції не було документів, які б підтверджували спільну діяльність, консорціум чи інший формат офіційних відносин між двома компаніями.
Йшлося про лист Центрального управління розвитку матеріального забезпечення Збройних Сил України щодо затвердження зразка-еталону модульного бронежилета виробництва MASADA ARMOUR SOY LTD. За версією "Темп-3000", документ був виданий саме "Фортеці захисту", однак його використали у тендерній пропозиції "МІЛІКОН ЮА". Саме цей епізод став одним із аргументів конкурентів щодо можливого формального та фактичного зв'язку між двома компаніями.
Тож історія "МІЛІКОН ЮА" — це вже не лише питання сумнівних бронежилетів. Це історія про те, як навколо оборонних закупівель переплітаються політичні зв'язки, іноземні виробники, компанії-посередники та офшорні структури. І саме тому вона продовжує привертати увагу як правоохоронців, так і журналістів-розслідувачів.
Щоб перевірити інформацію про закупівлю бронежилетів для ЗСУ, зв'язки ТОВ "МІЛІКОН ЮА" та ТОВ "Фортеця захисту", а також обставини виконання контракту на 225 млн грн, редакція направила інформаційні запити до Державного оператора тилу Міноборони
та ТОВ "МІЛІКОН ЮА".
Нагадаємо, команда СтопКору писала про Кримінальні справи університету, аграрний бізнес і майно родини ректора Володимира Іванишина та про 55 тис. валюти, "п’яні" поїздки на авто для ЗСУ, образи посадовців і лист у схемі на 15,2 млн та до чого тут Сергій Добржанський.