П'ять із шести: саме така частка бронежилетів, що стоять на забезпеченні української армії, – вітчизняного виробництва. Про це СтопКору повідомили в Міноборони. Однак, на жаль, повністю позбутися залежності від імпорту не виходить – через занедбану хімічну галузь і практичну відсутність власних потужностей для виготовлення деяких комплектуючих.
З якими саме проблемами та викликами стикаються українські виробники засобів індивідуального захисту і до чого тут бюрократія під час тендерів від МОУ? Розбирався журналіст СтопКору Ігор Хмурий.
Станом на сьогодні в Україні функціонують близько десяти вітчизняних підприємств, що виготовляють засоби індивідуального захисту для військових. Як зазначили у головному військовому відомстві країни у відповіді на запит нашої редакції, міністерство як замовник нині орієнтується на вітчизняного виробника. Тож кожні п'ять із шести бронежилетів на забезпеченні ЗСУ – українського виробництва.
Варто зауважити, якість виробів суттєво зросла з початку бойових дій на Донбасі 2014 року і тепер практично не поступається західним аналогам. Проте цінову конкуренцію на тендерах від Міноборони витримують не всі, і причина – не в демпінгу, а в бюрократичних особливостях закупівель.
Зокрема, про один з таких кейсів розповів Денис Міліневський – директор компанії "Українська броня". Ідеться про великий тендер на 80 тисяч бронежилетів, розбитий на декілька окремих лотів.
"На два лоти вийшли учасники, і компанія-монополіст забрала ці два лоти. А на інші два лоти ніхто навіть не вийшов. Бо у держави є індикативна ціна, по якій вона вже закуповувала у компанії-монополіста. На сьогоднішній день це 27 500 гривень. І вона стартову ціну ставить цю. А у всіх інших компаній собівартість вища, ніж ця ціна, і їм немає сенсу виходити на торги, бо вони не можуть собі у збиток постачати", – згадує він.
Ідеться про найбільшого постачальника Міноборони – підприємство "Темп-3000." Маючи високий рівень вкладень та налагоджені процеси індустріалізації, ця фірма здатна виробляти бронежилети за ціною, яка нижча собівартості в конкурентів.
За словами засновника компанії Юрія Євтушенка, його фірма постійно інвестує кошти в модернізацію та розширення всіх вузлів виробництва. Наприклад, у швейному цеху зараз працює пів тисячі працівників у дві зміни, але скоро буде ще більше. 70% устаткування – дороговартісне автоматичне. Всі ці кроки знижують собівартість, а отже і кінцеву ціну продукції.
Колізія ж полягає в тому, що Міноборони не може закуповувати одну й ту саму продукцію за цінами, що суттєво відрізняються. Тож виникає такий собі "природний демпінг".
"Сама процедура закупівель далека від досконалості через бюрократію. І тут є два боки медалі. З одного – спрощення ставить процедуру під корупційні та інші ризики. З іншого – теперішніх обсягів не вистачає для оновлення старого брухту", – констатує Ігор Хмурий.
Нагадаємо, у Міноборони також розповіли про вимоги до стандартів якості бронежилетів. За новими ДСТУ плити мають бути не металевими, а керамічними: наразі єдиний в Україні окремий цех із запікання керамічних плит відкрило НВП "Темп-3000".
Ще більше гарячих та ексклюзивних новин – у нашому телеграм-каналі та Facebook!