Щира підтримка України чи спроба "всидіти на двох стільцях"? Що краще: така згадка або взагалі без згадки? Мабуть, таки, основний сенс має мотивація.
Дуже добре, що згадали про Україну на фестивалі у Каннах. Погано, що на нього ж допустили росію. То що ж не так із віршем, який прочитала Катрін Деньов? Я доклала зусиль, аби побачити там хоча б натяк на перемогу, і не знайшла....Там – надія крихітна. Надія відчаю – побачити могилки.
Українською це звучить так:
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:
Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянути ще раз на рідну країну,
Поглянути ще раз на синій Дніпро,
Там жити чи вмерти, мені все одно;
Поглянути ще раз на степ, могилки,
Востаннє згадати палкії гадки…
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна.
Ви щось знаєте про Лесю Українку? Якої волі в неї нема? В неї волі на сто людей вистачило б! Але французи обрали саме ці рядки. Монолог приреченої жертви, не здатної на дії...
Чи можна у відомій українській поезії знайти вірш, в якому Україна сильна, потужна, готова до бою? Можна, звісно. Якщо є таке бажання і мета. А мета була інша.
Чи могли французи почати свій кінофестиваль взагалі без присвячення хвилинки Україні? Мабуть, могли. Але на фестивалі представлені російські фільми, а продемонструвати те, що Франція з Україною треба на широку світову арену.
Будь-яка дія може мати не один і не два шари сенсів і цілей. Дуже прикро, що світ так повільно усвідомлює всі жахи вчинків росіян за останні 300-400 років. І не лише у відношенні до України.
Але ще прикріше, коли я усвідомлюю, як мало українців знають свою історію, важливі культурні постаті і їхні історії.
Хто вам сказав, що я слабка, що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука чи пісня й думка кволі?
Ви чули, раз я завела жалі та голосіння, –
то ж була буря весняна, а не сльота осіння...
В ідеальному світі на Канському фестивалі лунав би потужний вірш, а росії не було б на цьому івенті взагалі.
"Зради" тут нема. Це – мої роздуми на важливу тему. Чи права я, я не знаю. Але точно знаю, що ми маєм зважати на те, хто, що і як про нас говорить. Що про нас думають. І впливати на це.
За матеріалами Facebook Леди Крюкової (Іванової)
Нагадаємо, міжнародний літературний фестиваль Prima Vista в естонському Тарту відзнавився гучною заявою українських поеток – Анни Грувер та Олени Гусейнової – проти участі на одній сцені з російськими авторами. У підсумку організатори скасували виступ Лінор Горалік, а дівчата зіткнулись із хвилею ненависті з боку російської публіки та "опозиційних" медіа. До цькування українок долучились такі "знакові" постаті, як Биков і Шендерович. Анна Грувер розповіла в інтерв'ю "СтопКору" про свій виступ, хейт від "хороших росіян" та важливість культурної деокупації.
Ще більше гарячих та ексклюзивних новин – у нашому телеграм-каналі та Facebook!