Щоразу, коли журналісти або правоохоронці починають надто уважно придивлятися до чергової компанії на ринку держзакупівель вугілля, та несподівано зникає. Але не зникає мережа — вона просто міняє вивіску.
Розслідування "Стоп Корупції ТБ" зафіксувало закономірність, яку важко назвати збігом: одні й ті самі люди, одні й ті самі схеми, одні й ті самі "виробники" — і нескінченна черга формально нових юридичних осіб, кожна з яких починає з нуля, але діє за ідентичним алгоритмом.
Один знаменник на всіх
В центрі мережі — фігура Олександра Сосюри. Аналіз корпоративних зв'язків між компаніями-фігурантками виявив його як спільного знаменника для цілої низки структур: ТОВ "Ресурси Батьківщини", ТОВ "ЗахідМаркет", ТОВ "Гірничий ресурс", ТОВ "Постач форм". Поряд — засновник "Енерго Восток Антрацит" та ТОВ "Промтопресурс" Брагін Руслан Рашідович, у структурах якого також фігурує Сосюра.
Зв'язки між компаніями не обмежуються спільними власниками. Керівником "Ресурсів Батьківщини" та "Промтопресурсу" одночасно є одна людина — Стайловська Вероніка Михайлівна. Керівником "ЗахідМаркету" є Глухов Сергій Володимирович — той самий, хто раніше очолював "Енерго Восток Антрацит". Коло замкнулося ще до того, як почалося.
Алгоритм, а не компанія
Дослідники ринку держзакупівель, з якими спілкувалися журналісти, пояснюють: відстежувати конкретну назву компанії — хибна стратегія. Головна ознака присутності мережі — не юридична особа, а поведінкова модель.
Алгоритм незмінний. На тендер подаються ідентичні пакети документів. Усі компанії посилаються на одних і тих самих "виробників" — зокрема на "Енерго Восток Антрацит", яка, за офіційними даними трьох державних відомств, не має жодного дозволу на видобуток. Під час аукціонів компанії мережі діють синхронно. А головна тактика — демпінгові ціни, які унеможливлюють будь-яку реальну конкуренцію.
Ціна в 100 або 250 гривень за тонну вугілля — за ринкових цін на порядок вищих — це не прорахунок і не помилка. Це інструмент. Занадто низька ціна гарантує перемогу в тендері. Далі — або договір розривається, а штрафні санкції виявляються мізерними порівняно із заблокованою конкуренцією, або вугілля все ж постачається, але заробіток формується на різниці між декларованою ціною "виробника" і реальною ринковою вартістю.
Нова компанія — стара схема
Особливо показовою є поява ТОВ "Постач форм" — формально нової структури, яку низка видань пов'язує з орбітою Сосюри та Брагіна. Вона не відома правоохоронцям, не засвічена в попередніх розслідуваннях і, відповідно, не має репутаційного "хвоста".
Саме в цьому і полягає механізм виживання схеми. Коли одна компанія потрапляє у фокус уваги — з'являється нова, "чиста" юридична особа. Вона реєструється, отримує статус потенційного постачальника в Prozorro і починає брати участь у тендерах — з тими самими документами, тими самими "виробниками", тією самою ціновою тактикою.
Для замовника — лікарні, школи чи поліклініки — нова назва компанії означає відсутність видимих підстав для відмови. Системи автоматичного розпізнавання схем у публічних закупівлях не вистачає для відстеження неформальних мереж, побудованих не на юридичних, а на особистих зв'язках.
Ціна ротації — конкретні адреси
Наслідки цієї тактики вже зафіксовані документально. "ЗахідМаркет" переміг у тендері на постачання вугілля до лікарні за ціною 250 гривень за тонну. Наступного дня після підписання основного договору з відділом освіти з'явилася додаткова угода з переглядом цін — без документального підтвердження ринкових коливань. Аналогічна ситуація — у Тишківці на Кіровоградщині. У Гайвороні договір із "ЗахідМаркетом" скасував сам замовник — через невиконання умов постачання.
На Волині "Ресурси Батьківщини" поставили до Хворостівського ліцею вугілля, що не відповідало вимогам тендеру. Директор навчального закладу підтвердив редакції: паливо погано горіло, наразі тривають судові розгляди, слідство встановлює розмір збитків.
За кожним із цих випадків — не абстрактні "порушення", а конкретні установи, які опалювальний сезон зустріли з неякісним або відсутнім паливом.
Чому схема живе
Відповідь на це питання лежить не в технічній площині — у Prozorro достатньо інструментів для аналізу. Проблема в тому, що для виявлення мережі потрібне зіставлення даних, яке жоден окремий замовник не зобов'язаний і не має ресурсу проводити самостійно.
Усі компанії-фігурантки зареєстровані за адресами київських житлових комплексів. Запити на електронну пошту залишились без відповіді. "Енерго Восток Антрацит" — номінальний "виробник", на який посилається вся мережа, — фізично відсутня за адресою реєстрації: управляюча компанія офісного центру підтвердила, що такого орендаря немає.
Три державні відомства — Держгеонадра, Держпраця та Міністерство захисту довкілля — підтвердили: жодного дозволу на видобуток "Енерго Восток Антрацит" не отримувала. Але поки це підтвердження існує лише у відповідях на редакційні запити, а не в автоматизованих реєстрах перевірки постачальників, мережа продовжує функціонувати.
Питання про те, звідки береться антрацит, яким торгує компанія без жодного дозволу на видобуток, і куди в підсумку йдуть бюджетні кошти, — залишається відкритим. Матеріали розслідування передано до профільних відомств. Редакція "Стоп Корупції" продовжує стежити за розвитком ситуації.
Читати також: "Вугільний фантом": як компанія без шахт і дозволів продає державним установам неіснуючий антрацит?
Приєднуйся до нашої армії антикорупціонерів! Підписуйся на нас у Telegram, WhatsApp, Facebook, Youtube, Twitter, Instagram, і TikTok!