Антикорупційна система України створювалася як незалежна від політичної влади структура, здатна розслідувати злочини найвищих посадовців. Однак тепер експерти та західні медіа дедалі частіше порушують інше питання: хто контролює органи, які самі отримали значний вплив на політичні процеси.
Про це пише Апостроф.
Україна понад десять років вибудовувала систему антикорупційних органів, головною метою якої було не допустити політичного втручання у розслідування щодо високопосадовців. Сьогодні НАБУ, САП і ВАКС стали важливою частиною державної системи стримувань і противаг. Водночас дедалі активніше обговорюється питання, чи не перетворилася їхня незалежність на надмірну автономність.
На проблему звернуло увагу британське видання The Economist. Журналісти описали антикорупційну вертикаль як надзвичайно потужну структуру, а один зі співрозмовників видання навіть назвав її "паралельним урядом".
Особливу увагу видання приділило ситуації навколо операції "Форрест Гамп". НАБУ 19 серпня заявило про викриття злочинної організації за участі топпосадовців, а наступного дня оприлюднило записи розмов фігурантів.
Саме тут виникло питання не стільки щодо самого розслідування, скільки щодо моменту публікації матеріалів. Адже оперативні записи можуть мати значний політичний ефект ще задовго до того, як суд поставить крапку у справі.
Підозра або запис розмови не є вироком. Однак оприлюднення таких матеріалів здатне миттєво вплинути на репутацію людини, її політичні позиції чи перспективи залишатися на посаді.
Тому дедалі важливішим стає питання: за якими критеріями правоохоронці вирішують, які матеріали слідства оприлюднювати та коли саме це робити.
НАБУ хоче більше можливостей
Водночас саме НАБУ наполягає на подальшому посиленні своєї інституційної спроможності. У звіті за перше півріччя 2026 року Бюро серед проблем називає відсутність незалежної експертної установи.
Йдеться про ситуації, коли проведення необхідних експертиз у державних установах може затягуватися на місяці. НАБУ вважає, що власна експертна інфраструктура дозволила б швидше проводити розслідування та зменшила б ризик витоків інформації.
Водночас така ініціатива породжує нові запитання. Якщо експертиза проводиться структурою, організаційно пов'язаною з правоохоронним органом, який веде розслідування, виникає питання її незалежності та дотримання принципу змагальності сторін.
Саме на це звертають увагу представники адвокатури. На їхню думку, експертна установа, яка залежить від сторони обвинувачення, не може повною мірою вважатися незалежною.
Контроль за антикорупційними органами
Водночас говорити, що НАБУ взагалі не має механізмів контролю, було б некоректно. Закон передбачає зовнішню незалежну оцінку діяльності Бюро, яку проводить комісія з міжнародних експертів.
Крім того, при НАБУ працює Рада громадського контролю. Її представники беруть участь у роботі конкурсних і дисциплінарних комісій.
Однак критики системи вважають, що нинішніх запобіжників може бути недостатньо з огляду на масштаб повноважень антикорупційних органів.
За сім місяців 2026 року НАБУ розпочало 433 кримінальні провадження, повідомило про підозру 126 людям, а 68 обвинувальних вироків щодо 90 осіб набрали законної сили.
Серед пріоритетів Бюро — корупція у сфері оборони, державних закупівель та діяльність високопосадовців. І це особливо важливо в умовах повномасштабної війни, коли зловживання бюджетними коштами безпосередньо впливають на обороноздатність держави.
Водночас саме війна підвищує ціну можливої помилки правоохоронної системи. Неправомірне рішення або необґрунтоване звинувачення може мати наслідки не лише для конкретної людини, а й для роботи державних інституцій.
Незалежність не означає відсутність відповідальності
Прихильники максимальної автономності НАБУ та САП наголошують: українська історія вже демонструвала, до чого призводить залежність правоохоронних органів від політичного керівництва.
Саме тому антикорупційну систему свідомо намагалися максимально відокремити від виконавчої влади. Значну роль у формуванні керівництва органів відіграли міжнародні партнери.
Однак незалежність не повинна перетворюватися на відсутність відповідальності. Чим більше повноважень отримує державна структура, тим чіткішими мають бути механізми контролю за її діяльністю.
Це стосується і НАБУ, і САП, і ВАКС. Вони повинні мати можливість незалежно розслідувати корупцію, але водночас діяти в межах закону, дотримуватися процесуальних гарантій та бути підзвітними суспільству.
Особливо чутливим є питання публічності розслідувань. Кримінальна справа може тривати роками, тоді як політичні наслідки оприлюднення оперативних матеріалів настають практично миттєво.
Саме тому виникає принципове питання: де проходить межа між інформуванням суспільства та політичним впливом через правоохоронні інструменти?
Хто контролює контролерів?
Повністю виключити політичний вплив на правоохоронні органи практично неможливо. Вплив можуть здійснювати не лише представники української політичної системи, а й різні групи інтересів та зовнішні партнери.
Водночас це не означає, що НАБУ чи САП використовуються як політичні інструменти. Для таких тверджень необхідні конкретні докази. Але сама можливість виникнення конфлікту інтересів потребує створення додаткових запобіжників.
Антикорупційні органи потрібні Україні — особливо під час війни, коли величезні державні ресурси спрямовуються на оборону. Проте сильні антикорупційні інституції та безконтрольні інституції — це принципово різні речі.
Чим ширшими стають їхні можливості, тим важливішим стає питання, хто і як контролює їхню діяльність.
Україні не варто повертатися до моделі, за якої правоохоронні органи залежать від політичної влади. Але так само небезпечно створювати систему, де незалежність автоматично означає відсутність ефективного контролю.
Саме пошук цього балансу може стати одним із головних викликів для української антикорупційної системи найближчими роками.
Раніше СтопКор писав, що НАБУ і САП повідомили про підозру співробітнику СБУ, якого слідство вважає організатором схеми незаконного бронювання військовозобов’язаних через формальне працевлаштування на критично важливому підприємстві. За даними правоохоронців, за бронювання учасники схеми отримали майже 1 млн грн неправомірної вигоди, а самому підозрюваному також інкримінують легалізацію понад 18,4 млн грн.
Приєднуйся до нашої армії антикорупціонерів! Підписуйся на нас у Telegram, WhatsApp, Facebook, Youtube, Twitter, Instagram і TikTok!