Ходжали – наш біль… У ніч з 25 на 26 лютого 1992 року 613 людей було вбито, включаючи:
- 63 дітей;
- 106 жінок;
- 70 людей похилого віку;
- 8 сімей було повністю знищено;
- 25 дітей втратили обох батьків;
- 130 дітей залишилися без одного із батьків;
- 487 людей було поранено;
- 1275 людей було взято у заручники;
- 150 людей зникли безвісти.
Такою є суха статистика жертв нічного штурму вірменськими бойовиками та частинами 366-го гвардійського мотострілецького полку 25-26 лютого 1992 року невеликого містечка Ходжали.
В цьому населеному пункті, в якому у найкращі часи налічувалось не більше 7000 жителів, на момент штурму мешкало 2500-3000 осіб. Це були, здебільшого, люди похилого віку, жінки та діти.
Невеликий контингент азербайджанських військових героїчно боронив аеропорт. Ходжали, що лежить за 10 кілометрів від Ханкенді з єдиним у Карабаху аеропортом, здатним приймати великовантажні літаки, і розташований на проходженні доріг "Агдам-Шуша" та "Аскеран-Ханкенді", звичайно ж, мав серйозне стратегічне значення.
Саме на це невелике містечко і націлили свої сили вірменські найманці та російські псевдогвардійці, які становили 95% особового складу мотострілецького полку.
Ох, як вони вміють воювати з жінками та дітьми, ох, як вони люблять ґвалтувати і катувати, ох, яке особливе задоволення вони відчувають від розрізання животів вагітних та виколювання очей.
Вони ще багато разів повторюватимуть ці звірства і в Сирії, і в Україні.
Те, що сталося 31 рік тому в азербайджанському містечку Ходжали, було проявом геноциду, так і не визнаним усіма країнами світу. Винні і сьогодні, через 31 рік, не покарані.
Адже якби їх тоді покарали за злочини проти людяності, за злочини проти безвинних людей, можливо, і не було б під час нинішньої війни в Україні дикої, незбагненної жорстокості у Бучі, Ірпені, Маріуполі. Безкарність тягне за собою нове насильство, більш жорстоке, від якого стигне кров, зводить судомою жаху вилиці.
Ходжали повинні пам'ятати не лише азербайджанці, Ходжали повинні пам'ятати все, як пам'ятають Хіросіму, Нагасакі, Бабин Яр, Хатинь, Сонгмі. Ходжали – це біль та кров нашої планети. І я вірю, що прийде година розплати, рокова година для ворогів наших, для вбивць азербайджанського народу.
Пам'ять про Ходжали – наша скорбота за загиблими… Схиляємо голови у смутку…
Нагадаємо, трагедія 1990 року в Баку стала переломним моментом в історії боротьби азербайджанського народу за незалежність – сьогодні тисячі азербайджанців знову воюють із агресором на боці України.
Ще більше гарячих та ексклюзивних новин – у нашому телеграм-каналі та Facebook !