Журналісти видань Новое время та Наші гроші вивчили всі корупційні справи, які потрапили до суду за період з липня 2015‑го до липня цього року. Мета цієї роботи — зрозуміти, що відбувається з фігурантами резонансних арештів.
Як виявилося, не відбувається нічого. За минулий рік вироки за корупційними справами винесені 952 особам, але лише 33 фігуранти потрапили до в'язниці. Решта відбулася легким переляком. Та й то — на нарах опинилася дрібна сошка. "З вищої категорії чиновників рівня А ще ніхто не сів,— пояснює Олексій Шалайський, головний редактор проекту Наші гроші.— Навіть якщо говорити про категорію Б, то виконаних вироків тільки чотири — три слідчі й один голова селищної ради".
Ми ж вирішили запитати волинських юристів, що стало причиною такої низької результативності боротьби із корупцією: недоліки у законодавстві, внутрішня корупція правоохоронних органів та судів чи просто халатність правоохоронців. Як виявилося, причина далеко не одна.
***
За словами виконавчого директора правової групи "Смарт Солюшнз" Андрія Осіпова, є 5 основних чинників, які "спрощують життя" корупціонерів.
"По-перше, є проблема із обранням покарання – раніше відповідальність у вигляді втрати посади була автоматичною, тепер на розсуд суду.
Також важливим чинником є строки притягнення до відповідальності (ст. 38 КпАП). Для корупційних вчинків це 3 місяці з дня їх виявлення, але не пізніше 2 років із дня їх вчинення. Дворічний строк стосується терміну для виявлення і це добре. Проте тримісячний строк для притягнення до відповідальності з дня виявлення – це строк, якого часто не дотримуються. Варто прокурору затримати справу, а суду кілька разів відкласти, виникає ситуація закінчення строків, внаслідок чого до відповідальності притягнути неможливо (п. 8 ст. 247 КпАП).
По-третє, хто складає протокол? Переслідування офіційно розпочинається (не плутати із часом виявлення, який може настати раніше) із дня складання протоколу про адмінправопорушення. Але це право має СБУ, прокуратура, поліція і суд. Чомусь цього права позбавлені громадяни.
Докладніше про це описано в законопроекті, який ми якраз готуємо, аби передати комусь із депутатів для внесення.
Андрій Осіпов став співатором проекту закону, що дозволить громадянам ефективніше долучитися до боротьби з корупцією
Четверте – докази. Неправильно оформлені докази (зібрані з порушенням чи неправильно оформлені) є незаконними. Або мовою закону належність і допустимість доказів. Часто працівники прокуратури допускають помилки – порушують право на захист (не роз'яснюють ці права під розписку, проводять дії всупереч заявам особи, яка притягається до адмінвідповідальності про бажання скористатись допомогою адвоката, забувають про понятих чи залучають явно зацікавлених осіб або осіб, які не можуть пізніше підтвердити свої підписи (безхатченки, особи, які перебувають під адмінарештом, особи, які внаслідок свого розвитку чи стану (наприклад сп'яніння) не можуть усвідомити значення дій). Адвокати люблять викликати понятих і свідків до суду. Часом є доволі кумедні відповіді.
І п'яте – розмитість законодавчих формулювань. Це було певною мірою усунуто в 2014 році, але і досі тексти дозволяють доволі широке прочитання та двозначності. З огляду на основоположний принцип презумпції невинуватості, це дозволяє отримати рішення про невинуватість чи недоведеність.
***
Про інший, корупційний аспект такого низького показника покарання розповідає один із луцьких адвокатів на умовах анонімності. Ми не публікуємо його прізвище оскільки, на жаль, адвокатам доводиться працювати в такій системі.
"По-перше, це недореформована прокуратура. Хлопчики з голодними і жадібними очима в дорогих костюмах і на модних машинах косять бабло. Іншого вони робити не вміють. Коли зараз хапають якогось корупціонера, то або він сам, або його знайомі чи знайомі знайомих обов'язково знайдуть виходи на правоохоронні органи — слідство, прокуратуру. Наслідком цього буде затягування слідства, пропуск процесуальних строків, навмисно вчинені порушення чи упущення слідчими, які потім в суді знівелюють доказову базу. Відповідно, помилка слідчого може коштувати дуже дорого для замовника цієї помилки.
Ще один варіант – експертизи. Слідчий, ніби "умиваючи руки", передає справу на експертизу. А експертиза може п'яного зробити тверезим; здорового хворим; діамант назвати склом; визнати, що особа документ не підписала (чи навпаки – підписала, якщо треба) і т.д. Інколи трапляються випадки, що для позитивного вироку людині треба висновок експерта. І цей висновок лягає в матеріали справи, а потім береться до уваги судом.
Не гребують правоохоронці і тиском на свідків чи на постраждалих. Або ж, якщо на них тисне хтось інший, правоохоронці не поспішають захистити людей. Наслідком цього є відмова людей давати свідчення проти винуватця, що також полегшує виправдовувальний процес.
Таким чином, весь напрацьований оперативниками і бравурно висвітлений у ЗМІ фактаж, внаслідок кваліфікованої роботи адвокатів-захисників та некваліфікованої (ну, це просто з якої точки зору глянути) роботи слідчих-прокурорів перетворюється на вельми сумнівну купу паперів, яка з високою ймовірністю розвалиться в суді.
Інфографіка видання “Новоє время” на основі даних “Наших грошей”
По-друге, українські судді
Коли арештовували Юлію Тимошенко чи Юрія Луценка, українськими суддями було порушено як національне законодавство, так і міжнародне. Але скільки їм під ніс не показували норми Конвенції з прав людини – у суддів була чітка вказівка і вони її виконували. Їм було глибоко наплювати на Конституцію, КПК України, тому що вони знали: замовником вироку є влада, а владі треба коритися. Бо як не підкоритися, то з’їдять, а як підкоритися, то допоможуть вибратися чистим з багнюки.
Нині ситуація інша. Ті ж самі люди в мантіях, не відчуваючи дамоклового меча влади, пафосно розповідають про необхідність дотримання Конвенції з прав людини і, прикриваючись її нормами чи рішеннями Європейського суду з прав людини, відпускають на волю негідників і покидьків. Тим самим діючи ніби в рамках закону, але якось двояко: одних як арештовували безпідставно, так і арештовують; а там, де мова йде про арешт одіозних персонажів, судді знаходять статті й прецеденти, здатні сприяти підсудним чи підозрюваним.
В одних випадках це робиться не за безплатно. В інших випадках це робиться через страх. Суддя бачить, що державна влада – аморфна і з короткими руками; натомість нині підсудним є прокурор з величезними зв'язками в органах прокуратури. А в судді дочка самочинне будівництво звела; зять ставок не зовсім законно приватизував… навіщо воно йому треба? Судді кажуть: "Не знаєш, як чинити – чини за законом". А закон в нас, за великим рахунком, досить прихильний до корупціонерів, бо ж самі корупціонери ці закони й пишуть: ні арештувати не можна за корупцію, ні до відповідальності толком притягти не можна.
Отже, "сира" справа потрапляє до суду. Від прокуратури підтримувати державне обвинувачення приходить молодий прокурорчик, якому керівництво сказало "сильно там не скакати", і він обмежується загальними фразами "підтримую", "заперечую", "на розгляд суду".
Адвокати захисту рвуть на британський прапор кожен доказ, здобутий слідством. Слідчий і "опера" на суди не ходять, вони не можуть пояснити, що до чого. А прокурор не бажає пояснювати. В такій ситуації суддя, навіть якби мав залізне бажання "посадити" винуватця, розуміє, що обвинувальний вирок не втримається, бо буде незаконним. А в апеляційній чи касаційній інстанції будуть не такі принципові, як він; або ж вирішать прийняти рішення законне, хоч і проти здорового глузду".
***
З ним погоджується і народний депутат, а в минулому адвокат Ігор Лапін. За його словами, одна з основних причин – у замкнутій корупційній системі, яка не впускає "чужих":
"Основна причина в самій корупції. Суди і прокуратура залишаються ланками замкнутої корупційної системи. Це така консерва, система, яка себе захищає. І ніхто чужий туди не зайде.
Тому все дуже просто: коли є справа проти корупціонера, він може знайти виходи на тих же корумпованих суддів та прокурорів. А хабарники, як правило, мають конкретних покровителів для вирішення своїх питань.
Через це можуть свідомо недопрацьовувати, свідомо закривати очі на якісь моменти в законодавстві чи користуватися тим, що є розмиті формулювання і різні "шпарини".
Ігор Лапін наполягає, що основна причина уникнення реального покарання корупціонерами – сама корумпованість системи судочинства і прокуратури
Джерело: Волинське Агентство Розслідувань
Автор: Антон Бугайчук
