Кореспонденти Укрінформу поспілкувалися з одним із тих, хто потрапив під слідство через підпал релейної шафи на залізниці. Нині хлопець перебуває у столичному СІЗО, а розмова відбулась у новоствореній "зеленій" кімнаті".
Неповнолітні в Одесі та Миколаєві палили інфраструктурні об'єкти та пікапи бійців Збройних сил України. Їх затримали. Усі фігуранти цих новин отримали пропозицію заробити "швидкі гроші" за знищення залізничного обладнання, автомобілів військовослужбовців ЗСУ та приміщення ТЦК від невідомих через месенджер Telegram. Російські вербувальники вміло маніпулюють підлітками: спочатку переконують "виконавців", що їм за це нічого не буде, а потім, у разі відмови, погрожують.
Лише з грудня минулого року і дотепер зафіксовано понад 40 таких фактів. Загалом, як розпочати перший заступник голови СБУ Сергій Андрущенко під час спільного брифінгу з начальником Національної поліції Іваном Вигівським, Служба безпеки України з Національної поліції разом встановила 497 осіб, які вчиняли підпали об’єктів Укрзалізниці, автомобілів військовослужбовців, а також встановлювали саморобні вибухівки, збільшуючи теракти з посяганням на життя військових і поліцейських. Чому підлітки піддаються на ворожі пропозиції невідомих людей?
У пошуках відповіді на це питання кореспонденти Укрінформу поспілкувалися з одним із тих, хто потрапив під слідство через підпал релейної шафи на залізниці, що кваліфіковано як диверсію, вчинену у воєнний час. За високий паркан Київського слідчого ізолятора (у простонародді "Дід Лук'ян") ми налаштовані потрапити з власної волі, щоб поспілкуватися з неповнолітнім хлопцем, який інкримінують підпал релейної шафи на залізниці.
"Ми – це четверо журналістів Укрінформу, яким керівництво Державної кримінально-виконавчої служби України пішло назустріч і дало "зелене світло" на розмову з утримуваним у столичному СІЗО сімнадцятиричним невдахою-диверсантом. Теплий, сонячний березневий день", – розповідають медійники.
На майданчику перед воротами КПП зупиняється легковик.
За кермом автівки – Дмитро Андреєв, представник Державної кримінально-виконавчої служби України. Віднедавна він відповідальний за комунікацію з громадськістю.Втілення в життя нового для ДКВС курсу на відкритість і впровадження стандартів у спілкуванні зі суспільством ніні не належить до сфери повноважень Дмитра та його колег.
Про прибуття журналістів знають, охорона зовнішнього периметра відчиняє прохід – і ми перетинаємо межу вільного світу. Повітря, небо, сонячне світло – самі ті, що й по той бік паркану. Підходить офіцер внутрішньої служби – капітан Юрій Мариненко, психолог ДУ "Київський слідчий ізолятор". Серед обов’язків, окрім іншого, – ще й його робота з неповнолітніми, які містяться в установі.
Наразі в "Лук'янівці" перебувають 11 громадян України, які не досягли 18 років. З-поміж інших, є й 17-річний палій Микита, який дав згоду на спілкування з журналістами. Журналістів пропустили до блоку, де хлопець та інші неповнолітні перебувають в очікуванні суду. Щоб зайти у внутрішній периметр установи, потрібно було минути ще один пропускний пункт.
"Здаємо у віконце чергового журналістського посвідчення й проходимо у відчинені перед нами заґратовані двері. У передбаннику цього "шлюзу" триває ремонт – маляр на стіну кладе нову рельєфну штукатурку. Уже закінчені вертикальні поверхні майже висохли й на вигляд наче в коридорі сучасного пристійного офісу. Це дещо ламає кіношні уявлення про те, як серед середини має виглядати установа, в якій "путівку" в подальше життя підтримують засуджені. У прямокутному дворі, оточеному будівлями із заґратованими вікнами, помітна капличка. В її віконниках ґрат немає. Поруч із релігійною спорудою розташували майданчики, де в разі потреби, для більшості електриків, просто неба готують її для заарештованих", – коментують автори матеріалу.
Куховарять тут на дровах, у спеціально обладнаних казах. Паливо для розведення вогню – штабелі колотого кругляка, заздалегідь заготовлені, охайно складені "під лінієчку".
"Заходимо в корпус, підіймаємося на потрібний поверх. Черговий відчиняє такі ж заґратовані двері, ми на місці. Довгий, не надто яскраво освітлений коридор. Ось тепер картинка в уяві і те, що бачать очі, збігаються. Похмурі стіни й камери, камери, камери…", – розповідають журналісти.
Журналістів запросили до "зеленої кімнати". Це спеціальне приміщення для ведення наступних дій, забезпечене такими стандартами, щоб спілкування з підлітками відбувалося без європейського психологічного тиску на них. Це одна із спільних новацій ДКВС України та столичної прокуратури, яка має забезпечити неповнолітнім утримання прав у кримінальному процесі та сприяти захисту їх прав на всіх етапах взаємодії з правосуддям.
Насправді ж "зелена кімната" зовсім не зелена, і це не одна, а дві кімнати, які становлять певну систему реалізації принципів сучасної ювенальної юстиції. В одній із кімнатою з неповнолітнім спілкується психолог.У другому за тонованим склом перебувають слідчий та обов'язково представники неповнолітнього, які мають гарантувати дотримання прав ув'язненого. Слідчий слухає і спостерігає крізь своєрідний ілюмінатор за розмовою навпроти. За потреби він може в навушник психолога транслювати свої запитання до підлітки. Усе, що відбувається в обох приміщеннях, фіксується відеокамерами й відображається на моніторі комп’ютера, встановленого в кімнаті слідчого.
Так у Києві проходить "обкатку" пілотний проєкт щодо імплементації міжнародних стандартів правосуддя, спільного до дитини. З камери приводять майбутнього співрозмовника. Хлопець одягнений по-домашньому, у темні, спортивного крою, речі.
Кримінальний кодекс України. Стаття 113. Диверсія: "Вчинення допомоги з ослаблення державних вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їхньому здоров’ю, на знищення або пошкодження об’єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, а також початок з цією самозабезпеченням, спрямованих на радіоактивне забруднення, масове отрування, поширення її, епізоотій чи епіфітотій, – карається офіційним продовженням строку від десяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої".
Микиті висунуто звинувачення за пунктом 2 названої статті про диверсію: "Ті сама діяння, вчинені в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, караються оформленням волі на строк п'ятнадцять або довічним оформленням волі, з конфіскацією майна". Свою історію хлопець розповідає, як неодноразово озвучений, добре завчений напам'ять текст:
"Розмовляли з товаришем, той якраз шукав роботу. В одному з чатів йому запропонували швидкий підробіток, і він розповів про це мені. Спочатку ми не погодилися на ту пропозицію, але коли "працедавці" почали погрожувати убивством наших рідних та близьких, злякалися й зробили те, що від нас вимагали", – розповідає хлопець.
За його словами, спочатку замовники надіслали його хлопцям і інструкції: що, та в якій послідовності робити, координати розміщення об’єкта підпалу. Натомість проголосили, що відеофіксація виконаної роботи є обов’язковою умовою – виплата обіцяної грошової винагороди буде лише в обміні на зафільмований підпал.
"Нам сказали, що це буде звичайна "хуліганка", ніби ми допоможемо "вплинути" на якихось людей, бо замовник хоче "віджати" їхній бізнес. Пообіцяли сто доларів", – каже підліток.
До цього 16 років свого життя Микита прожив у селі з бабусею. Про батьків хлопець не згадує, каже, що жили утрох, разом із старшою сестрою, доки вона не переїхала на навчання в столицю. Сам по закінченні десятого класу пішов у ПТУ, вчився на електрика. Подобалося.Потім перейшов ближче до сестри, винаймав квартиру. Гроші на це були, бо добре заробляв на відбудовах навколо Києва: у Бучі, Гостомелі…
"Зрадником я себе не вважаю. Звісно, розумів, що спалити чуже майно, тим більше релейну шафу на залізниці, – то є недобре, а по голівці за це не погладять, але ні про яку диверсію тоді не думав. Не знав, що феесбешники так вербують. Соромно і дуже жалкую, багато знайомих тепер на війні…"
Що і як насправді, горе-диверсантам пояснили вже правоохоронці того ж вечора після підпалу, коли затримали їх із явними доказами вчиненого злочину: відео, відзняте паліями, було красномовним.
"Розговорити" хлопця на які подробиці того, що сталося, не вдається: доки триває слідство, про таке розпитувати заборонено. Тож, вислухавши Микиту, журналісти попрощались із ним.
"Є ще один 17-річний, його звати Богдан, і він також хоче щось сказати "для преси", – каже капітан Мариненко.
Обвинувачений у крадіжці Богдан Б. Розповідає про ставлення інших затриманих до паліїв Обвинувачений у крадіжці Богдан Богдан потрапив до СІЗО через крадіжку. Таких, як він, або тих, хто за "хуліганку" чи шахрайство, в установі перебуває взагалі. На розмову з журналістами напросився з єдиної причини – висловити ставлення ув’язненого товариства до таких, як його попередник по "зеленій кімнаті".
"Коли виходимо на вулицю, мимоволі підіймаю погляд доверху. Над центральною будівлею слідчого ізолятора потужно майорить синьо-жовтий прапор. У безхмарному небі – блакить і яскраво виблискує весняне сонце. Повітря просякнуте першим теплом, і під легким вітерцем швидко сохнуть калюжі. Усе так, як було, є і буде кожної весни, довічно", – резюмують автори матеріалу.
Нагадаємо, "зелена кімната" – захищений простір для допитів неповнолітніх і роботи психологів із підлітками, що утримуються в слідчому ізоляторі. Облаштувати тут простір, дружній до дітей, допомогли благодійники з БФ "Батальйон Волонтер". Адже права дитини мають бути дотримані, згідно з міжнародними стандартами, наголошує голова Консультативно-експертної ради при ДКВС України Роман Бочкала.
Ще більше гарячих та ексклюзивних новин – у наших Telegram-каналі та Facebook!
