Журналісти й активісти «Стоп корупції» з різних регіонів України проаналізували стан спортивної інфраструктури у своїх містах, а також показали, як розв'язують проблеми спорту професіонали й аматори.
У Токіо завершилися змагання ХХХІІ Олімпійських ігор. Українські спортсмени на них здобули 19 медалей. Україна офіційно посіла 44 місце серед 206 країн-учасниць і стала 16-ою за загальною кількістю здобутих нагород. Олімпійські медалі вибороли 153 спортсмени, ще 23 українці зупинилися буквально за крок від п'єдесталу, посівши 4-6 місця у фінальних змаганнях.
Український журналіст Роман Бочкала констатує: «Україна ніколи не завойовувала так мало золотих медалей. Замість очікуваного букмекерами 15-го місця наша країна — на 44-му. Попереду навіть Косово".
Причиною такого результату експерти вважають низку бюрократичних і фінансових проблем у спортивній галузі, а також незадовільний стан спортивної інфраструктури в країні.
«Єдиної бази підготовки олімпійців як не було, так і немає…
Хоча є низка цікавих проєктів, включаючи бізнес-підхід. На тлі загального підйому цікавості до здорового способу життя професійний спорт деградує. За винятком окремих видів, які тримаються на ентузіастах із великими фінансовими можливостями. Але державного підходу немає. Немає стратегії. Чим не привід для керівництва країни зробити оргвисновки?» — зазначив журналіст Роман Бочкала.
Українська спортсменка Анна Рижикова, яка показала п'ятий результат у бігові на 400 метрів із бар'єрами на Олімпійських іграх у Токіо, порівняла умови підготовки до змагань українських і європейських спортсменів: «Соромно за свою країну, але коли ми виїжджаємо на старти, то за мною стоїть тренер і сім'я. А на них працює ціла команда… Якщо я сама собі шукаю все, засоби відновлення, роблю все з тренерами та людьми, яких сама знайшла, то вони над цим не задумуються, на них працюють інститути, це науковий підхід. Це може пояснити сьогоднішнє місце. Нікого не звинувачую, але правда життя така».
Журналісти «Стоп корупції» провели власний моніторинг стану спортивних об’єктів у різних куточках України та показали, що відбувається з розвитком спорту на місцях.
«Королева спорту» в Україні – Попелюшка
Попри те, що очільник Національного олімпійського комітету 35-разовий рекордсмен світу Сергій Бубка – легкоатлет, а легку атлетику називають «королевою спорту», до цього виду в Україні досі ставлення як до Попелюшки.
Українська легкоатлетка, учасниця Олімпійських ігор і призерка чемпіонатів Європи з Кременчука Ольга Ляхова ще торік показала, в якому стані перебувають спортивні об’єкти в її рідному місті.
«Стадіон у моєму рідному Кременчуці… Хочеться плакати… Умови, можна сказати, неприпустимі для життя спортсменів. Кривий асфальт, жодної гуми. Невже в такому великому місті як Кременчук не можна побудувати хоча б один гідний стадіон?» — написала спортсменка у своєму інстаграмі.
Вона заявила, що за всі роки в спорті не могла залишатися в рідному місті довше ніж на тиждень через відсутність місця для занять. Хіба що на асфальті.
Про проблеми «домашньої» бази підготовки харківських олімпійців розповіли місцеві представники ВГО «Стоп корупції». Очільник Харківського регіонального осередку Сергій Усов завітав на стадіон «Динамо», де тренується олімпійка Марина Пилипко, яка посіла 5-те місце на Олімпіаді в Токіо. Спортсменка спровокувала скандал через те, що лишилася без професійної підтримки — її тренера не взяли до Токіо.
«У Харкові в нас є стадіон "Динамо", який належить Товариству "Динамо". Туди не пускають часто тренуватися спортсменів, здають за гроші в оренду Федерації легкої атлетики. Тобто "Динамо" існує завдяки бюджетним коштам, та ще й заробляє на федераціях, у яких і так немає грошей на розвиток спорту! На збори коштів немає, харчування немає, екіпірування немає», — розповідає очільник Харківського відокремленого підрозділу «Стоп корупції» Сергій Усов.
У рамках редакційного завдання проєкту моніторингу спортивних об’єктів йому вдалося поспілкуватися з головним інженером харківського стадіону.
«Стадіон – це стратегічний об’єкт, який хочуть розорити і потопити.
Це моя особиста думка... Це база олімпійської підготовки, яку хочуть перетворити на "нуль". Грошей ніхто не дає. Про ремонти взагалі забули. А вимагають, щоб тут був порядок. Спитайте, скільки грошей у "Динамо". Зарплати по 6000 у персоналу, який обслуговує стадіон», — скаржиться інженер активісту.
У Бердичеві на Житомирщині в спортзалі ДЮСШ імені відомого тренера Віталія Лонського можливості стрибати у в висоту немає, розповідає керівник Бердичівського районного відокремленого підрозділу ВГО «Стоп корупції» Станіслав Лужанський. Він переймається питаннями розвитку спортивної інфраструктури в місті.
«У спортзалі спортивної школи імені відомого нашого земляка Віталія Лонського немає можливості для стрибків у висоту. Там просто розбігтися ніде. Зал, де б могли тренуватися наші олімпійці, не відповідає сучасним спортивним нормам для стрибків. Тому його переважно використовують для тренувань з боротьби», — каже пан Лужанський.
На центральному стадіоні Бердичева «Прогрес» тренується учасник Олімпійських ігор Владислав Мазур. Тут облаштовані бігові доріжки, висаджена травичка. Утім, облізла фарба та бетонні парапети, що руйнуються, підтверджують не найкращий стан спортивного об’єкта.
А от більшість матчів команди ДЮСШ проходять на «Шкірянику» — стадіоні, що не пристосований для вболівальників. Йдеться і про транспортне сполучення, і навіть про розвалені лавки для сидіння.
Представник «Стоп корупції» в Бердичеві Станіслав Лужанський також розповів, що на 75-тисячне місто облаштований лише 1 спортивний майданчик зі штучним покриттям, що замало для спортсменів. Утім, уже заплановано побудувати ще два – завдяки сприянню депутата Богдана Кицака.
На стадіоні Мірнограда на Донеччині раніше проводились футбольні матчі обласного рівня. Сьогодні тут проходять масові заходи, святкування, змагання місцевих команд. Утримують стадіон за рахунок міського бюджету. За 2 роки карантину стадіон прийшов у занепад - розповідають місцеві жителі.
Сучасні гіганти: доля нових амбітних проєктів спортивної інфраструктури
Гучна реклама та сотні мільйонів із бюджету не гарантують реалізацію проєктів сучасних спорткомплексів в Україні. Це доводить аналіз ситуації на місцях, проведений журналістами «СтопКору».
Третій найбільший стадіон в історії країни «Арена-Львів» і найбільший спорткомплекс Заходу України будувався під чемпіонат з футболу у 2012 році. На його будівництво з бюджету витратили 350 мільйонів євро. Та він і досі не зданий в експлуатацію.
«Фактично глядачі мають право перебувати винятково в будівельних касках — за правилами незавершеного будівництва», — розповідає керівник Львівського відокремленого підрозділу «Стоп корупції» Андрій Турка.
Також він розповів: у 2018-му у Львові згорів стрілецький комплекс СКА навчально-спортивної бази літніх видів спорту Міністерства оборони України.
«На СКА був ще тир, де готували на олімпіади спортсменів зі стрільби... Згорів пару років тому. Тепер тренуватися нашим спортсменам ніде», — зазначив Турка.
У результаті – провал українських стрільців на Олімпіаді в Токіо. Дворазовий чемпіон Європи зі стрільби Павло Коростильов у Токіо не зміг пробитися в фінал зі стрільби зі швидкісного пістолета з 25 метрів. Раніше в стрільбі з пневматичного пістолета українець посів четверте місце.
«У нас тільки збір був два тижні в Польщі. Ми потім повернулися в Україну та ще тиждень готували екіпірування. Одне тренування – і ми сюди (до Токіо) приїхали. У нас же такий вид спорту, що за два тижні ти не підготуєшся. Треба пів року, рік готуватися. А у нас в Україні що? Уже все! Один тир, який був — згорів, і більше нічого...», — розповідає спортсмен.
У Тернополі новозведена база олімпійського резерву з водних видів спорту «Водна арена» готується до чемпіонату. Тут готують спортсменів з каное, байдарок.
«Я б поставив 4 з 5-ти балів за готовність водної арени. Там постійно щось доробляють, усувають недоліки. Візуально водна арена повністю готова. Тут є все для повноцінного прийому спортсменів, зокрема, зручний підхід до води», - розповідає керівник Тернопільського підрозділу «Стоп корупції» Микола Сивирин.
Він проінспектував територію спортивного об’єкту. Каже: всередині водна арена зачинена. Утім на узбережжі водойми, призначеної для тренувань і змагань спортсменів, місцеві мешканці облаштували місця відпочинку.
«Засмагають, вживають алкоголь. Чимало сміття і порожніх пляшок лишають після себе», - обурюється активіст.
Микола Сивирин також повідомив про стан інших спортивних об’єктів Тернопільщини.
«Санна база в Кременці має проблеми через брак коштів. Потрібні 10-11 млн гривень на ремонт траси. А от біатлонна база в передмісті Тернополя в Підгородні, що теж має статус олімпійського об’єкту, постійно супроводжується скандалами. Прямо на території спортивної бази роздали землю під котеджне містечко. Тепер його жителі часто викликають поліцію, бо постійно чують стрілянину через тренування спортсменів» - зазначив він.
У півмільйонному Маріуполі на Донеччині в занепаді перебуває баскетбольна арена БК «Азовмаш» — команди, яка 14 разів ставала чемпіоном України. Спортивна база перебуває у заставі банку через борги концерну. База футбольного клубу «Маріуполь», де проходять футбольні матчі футбольної Прем’єр-ліги України, найближчим часом буде зачинена на ремонт. Про це повідомили представники ВГО «Стоп корупції» у Маріуполі.
Вони додали, що до кінця 2921 року в місті відкриють відреконструйований за програмою «25 спортивних магнітів» басейн «Нептун», який стане об’єктом олімпійського значення.
«Цей спортивний об’єкт олімпійського рівня — найбільший басейн Донеччини, а може і всієї лівобережної України», — розповідають маріупольці.
А от в Монастирищі на Черкащині реконструкцію басейну, на яку вже витрачені мільйони з бюджету, просто заморозили. .
«Обіцяли, що в новому басейні зможуть готуватися спортсмени до олімпіад! Він мав стати найбільшим у регіоні. 85% готовності було ще 2 роки тому. Аж раптом будівництво його зупинили. Фінансування припинилося. Об’єкт заморозили. Тепер ми чуємо, що такий самий басейн побудують з нуля в Умані», — розповідає керівник Монастирищенського підрозділу ВГО «Стоп корупції» Юрій Заворотний.
Він зазначив, що для завершення масштабної реконструкції місто змушене шукати кошти через платформу ДФРР. Громада очікує отримати кошти в 2022 році.
Порятунок спорту – справа рук самих спортсменів… або спонсорів?
Так що ж робити професійним спортсменам і початківцям? Вимагати кошти в держави? З місцевих бюджетів? «СтопКор» дослідив, як проблему розвитку спортивної інфраструктури розв'язують на місцях на практиці.
У Кременчуці українська легкоатлетка, учасниця Олімпійських ігор Ольга Ляхова, обурена повною відсутністю місць для занять спортом, активно взялася за проблему спортивної інфраструктури.
«Легкоатлетка вирішила залучити гроші з бюджету свого рідного міста Кременчук на бігову доріжку по колу з поліуретановим покриттям в місцевому парку Миру, щоб в охочих та спортсменів з'явилося місце для пробіжок і тренувань... Для цього взяла участь в конкурсі проєктів за програмою бюджету участі. Її проєкт переміг і втілюється», — пише журналіст із Полтави Євген Бриж.
Як і більшість дитячо-юнацьких шкіл, легкоатлетичний манеж ДЮСШ №5 у Полтаві був побудований за часів СРСР у 1982 році, і жодного разу там не було капітального ремонту.
«У Полтаві є манеж легкоатлетичний. Я там тренувався. Тоді, в 90-х, узимку доводилося займатися без опалення, а зі стелі капала вода. І відремонтували його лише за участі фонду Кличків у 2000-х. Полтавська ДЮСШ №5 перемогла в конкурсі в рамках всеукраїнського проєкту "Старт до Успіху"», — розповідає Євген Бриж.
Тепер манеж, який продовжує фінансуватися з міського бюджету – зручний майданчик для занять не тільки професійних спортсменів, а й аматорів.
Коштом інвесторів із залученням місцевого бюджету в прифронтовому Маріуполі нещодавно побудували сучасну льодову арену. З минулого року тут тренується хокейна команда «Маріуполь» і навіть проводять матчі чемпіонату України з хокею. Льодова арена відкрита і для масового спорту – тут можуть покататися всі охочі.
Так само завдяки потужним інвесторам відкритий для занять спортом і сучасний спортивний комплекс "Ільїчівець".
А в невеличкому селищі Дергачі на Харківщині місцеві активісти самі побудували ковзанку.
Поширили заклик у місцевих групах у соціальних мережах, скинулися грошима, взялися самі за роботу. Біля однієї зі шкіл обгородили майданчик парканом, встановили лави, урни, залили водою ковзанку – на радість дітям і дорослим.
Отже, проблеми відсутності спортивної інфраструктури та неналежного фінансування спортивних об’єктів в Україні долає непереборна жага до активного способу життя спортсменів-професіоналів і просто жителів міст і містечок. Долаючи усі перепони, в країні розвиваються та зростають талановиті спортсмени, які гідно представляють Україну на міжнародній арені. А для керівників, підбиваючи підсумки Олімпіади, саме час зробити висновки щодо загальної ситуації з підготовки спортсменів на професійному рівні та дослухатися до спортсменів-професіоналів.
