Як побороти паніку, не потрапити в інформаційну залежність та організувати карантин так, щоб він приносив задоволення – розповідає начальниця відділу психологічного забезпечення поліції Донецької області, підполковник поліції Оксана Камчатна. Три головні поради збережуть ваші нерви та навчать долати труднощі в будь-якій кризовій ситуації.
Під час світової епідемії активно публікуються рекомендації, які допомагають знизити ймовірність зараження інфекцією і її поширення. Але якщо з фізичним здоров'ям все більш-менш зрозуміло, то як щодо турботи про свій психічний стан? Як залишатися спокійним, коли навколо багато наляканих людей? Коли інформаційний простір «бомбардує» кожного з нас величезною кількістю неперевірених даних та порад, які тільки поширюють панічні настрої в суспільстві. Виникає почуття, що ви потрапили в «квест», який повинен колись закінчитися, але коли це відбудеться, нікому не відомо.
З давніх часів відома притча про те, як на своєму шляху мандрівний Монах зустрівся з Чумою. «Куди прямуєш?» - запитала Чума Ченця. «Іду поклонятися святим місцям», - відповів чернець. «А ти куди йдеш?» - запитав він у Чуми. - «Іду в Багдад. Мені потрібно заморити 5000 життів».
На тому і розійшлися. Через кілька днів той же мандрівник знову зустрів Чуму і звернувся до неї з докором: «Ти сказала, що тобі потрібно забрати 5000 життів а ти погубила 50.000!». «Ні, - заперечила вона, - я уморила тільки 5000, а решта померли від страху».
Відчувати страх під час загрози, яку ми не можемо контролювати, цілком природно. Питання тільки в тому, щоб мінімізувати витрати свого психічного та фізичного здоров’я. У такій ситуації можливо та навіть потрібно самоорганізуватися та скоординувати свої дії. Ми - господарі свого психологічного простору, і якщо ми вирішимо в нього не пускати всю цю інформацію, то ніхто не може нам завадити захистити себе.
Прогуляйтеся у «машині часу»
Ситуація, що склалася у всьому світі, досить унікальна, але…… Вона абсолютно непорівнянна з тим, що пережили наші бабусі і дідусі. Згадайте. Голод, війна, репресії, концентраційні табори. А яка була медицина?..
Хочу нагадати одну історію. В середині XIX століття головним жахом і прокляттям для породіль була післяпологова гарячка: озноб, лихоманка, висока температура, роздутий живіт, який завдавав нестерпного болю. Активна фаза епідемії почалася в 1841 році і тривала до 1849-ого. Середній відсоток смертності жінок, що народили, становив до 27% (1850 г.)
У 1843 році Олівер Холмс, випускник Гарвардської медичної школи, припустив причину родової гарячки; приблизно в той же час це зробив Ігнац Земмельвейс. Справа в тому, що багато лікарів працювали в анатомічних кабінетах, а потім йшли та приймали пологи, заражаючи завдані родовим актом рани хвороботворними мікроорганізмами.
Було запропоновано мити і дезінфікувати антисептиками руки лікаря перед операцією, внаслідок чого кількість смертей знизилася до 5%. Однак рішення Холмса і Земмельвейса виявилося занадто простим і було не відразу сприйнято сучасниками. Сам Земельвейс був осміяний колегами та направлений до психіатричної лікарні.
Уявили собі умови життя? А тепер озирніться навколо себе. Скільки всього ми можемо дозволити собі сьогодні навіть в умовах карантину.
Виважено вивчайте хвилюючу тему
Інформація, яка ллється на нас з екрана телевізора, інтернета, яку ми чуємо від рідних, сусідів та колег іноді нагадує «помийну яму». «Експерти» залякують нас майбутнім голодом та кризою, використовуючи при цьому мало кому зрозумілу термінологію. Найчастіше таку інформацію ніхто не перевіряє, її передають одне одному і ще більше пригнічують свій психологічний стан та підвищують тривожність. Людей лякає невідомість, і, споживаючи «все, що бачать», вони потрапляють в інформаційну залежність. Людині здається, що якщо вона не буде читати або дивитися усі новини, то станеться щось жахливе, а вона про це не буде знати. Панічні дзвінки близьких та друзів тільки шкодять емоційному здоров'ю.
Щоб уникнути цієї пастки, збирайте повну інформацію про те, що відбувається в світі з надійних джерел. Оцініть, як це може відбитися на вас, близьких, роботі? Зараз багато вчених дають свої незалежні коментарі. Зберіть різні погляди на ситуацію і складіть свою думку.
Якщо ви помічаєте, що надмірно поглинені останніми повідомленнями про епідемію, нав'язливо перевіряєте стрічку новин і відчуваєте пригніченість, потрібно зробити перерву і встановити для себе обмеження. Наприклад: «Я не буду заходити до фейсбуку або інших джерел інформації після 20 години». Згадайте, що казав професор Преображенський своєму асистентові: «Не читайте до обеда советских газет». Діліться з іншими людьми корисною інформацією, яку знаходите. Це може зменшити тривожність оточуючих і реально допомогти їм.
Практикуйте прості радості і задоволення
Важливо знаходити час на заняття улюбленими справами, спілкування з близькими, це зміцнює тіло і дух. Читайте улюблені та нові книжки (наприклад: «Людина в пошуках сенсу», В.Франкл, «Повість про справжню людину», Б. Полевой, «Віднесені вітром», М. Митчелл, «Ігри, у які грають люди», Е.Берн, «П’ять мов кохання», Г.Чепмен, «Монах, який продав свій «Феррарі»», Р.Шарма, «Українська легко!», Н. Клименко, «Дог завжди подорожує інкогніто», Л.Гунель та ін.), дивіться кіно («Життя як чудо», «Поліанна», «Остання відпустка», «Енн із зелених дахів», «1+1», «Хатина», «Мирний воїн», «Гарний рік», «Гектор в пошуках щастя», «Це чудове життя» та ін.).
Почніть вивчати нову мову, відвідайте онлайн Віденську оперу, пройдіться залами найвідоміших картинних галерей світу – зараз є усі технічні можливості для цього.
Пам'ятайте: як би нам не хотілося впорядкувати життя, ми не можемо управляти всім, і середовище на нас впливає. Однак, кожному з нас важливо знайти особистий простір для прояву свободи і відповідальності. Це актуально і в мирний, і в кризовий час.
