Відсутність відповідальності перед законом, недосконалість законодавчої бази, «кришування» впливових людей із провладних кабінетів і фальшиві гроші – саме це спровокувало появу в Києві цілої системи нелегальних обмінних пунктів валюти. Незнання пересічних громадян про удар по економіці, який вони чинять, ідучи до обмінників, призводить до відчуття безкарності у власників валютних точок.
Активісти «Стоп Корупції» неодноразово ініціювали перевірки нелегальних обмінників та провели журналістське розслідування про «брудні» гроші. У Києві близько року тому з’явилася величезна кількість МАФів, які не мають дозволів на роботу, більшість їх них – на Лівобережжі. Працівники нелегальних обмінників завдають державі величезної шкоди – не сплачують податків, проте сприяють поширенню корупції. Оперативність та об’єктивність правоохоронців, на думку журналістів «СтопКору», залежить від того, хто «кришує» той чи інший нелегальний пункт. Часто серед зацікавлених у «кришуванні» брудного бізнесу – бандитські угрупування, яких поліція не чіпає.
Київський активіст Дмитро Золотих розповідає, що боротися зі злочинцями- міняйлами – доволі клопітка справа, адже навіть приїзд правоохоронців часто не зупиняє порушників закону. За годину-дві вони знову відновлюють свою роботу у звичному ритмі, чому сприяє «дах» і впливові люди у високих кабінетах.
- Скільки приблизно на сьогодні нелегальних обмінних пунктів в Україні і в Києві?
- Стосовно України – тут сказати важко, а в Києві нараховується близько двох тисяч нелегальних пунктів обміну валют. У столиці зараз це дуже розвинено, бо є велика сукупність забезпечених людей. Тому, напевне, через значний попит й існує така кількість обмінників.
- Яку шкоду вони наносять вітчизняній економіці?
- Що стосується економіки – то збитки для країни дуже великі. Наша законодавча база не передбачає того, щоб гроші якимось чином йшли у бюджет країни – адже нелегальні пункти обміну працюють без будь-яких документів, не сплачують податків, у них немає ліцензії Нацбанку, вони не мають документів на ведення підприємницької діяльності. Тому від них не можна очікувати ні відсотків до Пенсійного фонду, ні військового збору.
- Зазвичай нелегальних міняйл ніхто не чіпає. Звідки у них підтримка? Чи тягнеться вона з провладних кабінетів?
- Впевнений у тому, що профільні органи і комітети роблять вигляд, що їх не помічають. Існує відділ по боротьбі з економічною злочинністю, профільний відділ по контролю та боротьбі з банківськими справами, Державна фіскальна служба. Але там дивним чином на пункти обміну валюти закривають очі й не беруться з ними розбиратись, тим самим допускають нелегальну діяльність.
- Часто доводиться чути про необґрунтовано завищену ціну на іноземну валюту. Яким чином активісти можуть вплинути на штучне завищення, щоб його подолати?
- На жаль, вплив тут не можливий. Справа в тому, що нелегальні міняйли не завищують і не занижують ціну на іноземну валюту. Вони орієнтуються на курс Нацбанку, який виступає регулятором, і виставляють ціну відповідно до нього. Але, на відміну від Нацбанку й інших банків, у валютників не існує ніяких лімітів і обмежень у плані купівлі валюти. Тому вони користуються великим попитом.
- Побутує думка, що частина «брудних» коштів переправляється на Схід і йде на фінансування тероризму і сепаратизму. Чи дійсно це так?
- Існує така версія. Раптова хвиля обмінників накрила Київ у той момент, коли сюди масово почали переїжджати переселенці. Ми зіштовхувалися з людьми з Луганська і Донецька, які займаються тут цим неправомірним бізнесом. Відповідно була інформація, що ці кошти йдуть на фінансування сепаратистів. Конкретних фактів нема, проте до цих пунктів часто під’їжджають машини з донецькими і луганськими номерами, а самі працівники пунктів обміну валют також мають прописку в містах Сходу України.
- Яка вірогідність того, що, йдучи до обмінного пункту, людина не отримає там фальшиві купюри? Якщо так, то чи можна потім якимось чином довести свою правоту і притягнути до відповідальності злочинця?
- Вірогідність отримати фальшиві папірці існує, часто трапляються такі випадки. Причому зловити злочинця за руку тут неможливо, людина не зможе ніяким чином довести вину працівника пункту, адже у нелегальних пунктах обміну валюти Вам не видадуть чек, тому й пред’явити якісь обвинувачення Ви нікому не зможете. Людина залишиться ошуканою із фальшивими доларами чи євро. А чек чи квитанцію видає лише банк або легальний пункт обміну валют.
- Нелегальні обмінники закривають доти, доки є резонанс у суспільстві і діють активісти. Проте від чого залежить попит на нелегальні обмінники і чи можна очікувати спаду цієї потреби у майбутньому?
- Ми віримо в те, що спад популярності незаконних пунктів обміну валют буде. Держава втрачає на цьому дуже великі гроші. Це питання вже стало на даний момент дуже резонансним і публічним, впевнений, що з часом це дійде до депутатів і профільних комітетів при Верховній Раді. Було б значно доцільніше, щоб замість хабарів у 800 доларів правоохоронцям, валютники із нелегальних пунктів обміну працювали законно, легально, сплачуючи до держбюджету по 300 доларів. Це було б вигідніше і державі, і самим працівникам обмінників.
Минулого року ми зуміли достукатися до правоохоронних органів, проте у зв’язку з переатестацією діалог частково було втрачено. Громадським діячам і активістам дуже важко самотужки боротися з незаконними пунктами обміну валют і корупцією. Хотілося б, щоб соціум теж був більш обізнаним і не користувався послугами порушників закону. Але основна частина роботи – за правоохоронними органами і законотворцями.