Увагу редакції СтопКору привернув один із останніх дописів Монастирищенського стопкорівця-фронтовика Юрія Заворотного з двома світлинами різницею у 8 років – на обох відображена церемонія вручення нагород. Про те, що об’єднує ці фото і восьмирічним шляхом захисника, нам вдалось поспілкуватись із самим Юрієм Заворотним.
СтопКор: Розкажіть, будь ласка, що для вас означають ці вміщені в допис світлини і що ви можете сказати про зазначену восьмирічну різницю між ними?
Юрій Заворотний: З початку, можна так сказати, війни – ще не повномасштабної війни, тобто 2014 року, десь по 2016, навіть по 2017, коли була оця гаряча фаза АТО, коли вже, можна так сказати, армія вже повністю забезпечилась, то ми досить ефективно займались волонтерською діяльністю, в нас була волонтерська група і ми досить часто виїжджали по всій лінії фронту. І це в 2018 році було вручення нагород, здається, від обласної адміністрації – за допомогу, сприяння війську. Я вже точно не пам’ятаю, але це так – Фейсбук мій нагадав і я порівняння ось таке, ось, зробив: тобто тоді – активне волонтерство, зараз уже – нагороди у війську.
СтопКор: А що для вас означає цей перехід чи ж бо, скажімо, трансформація із нагород за волонтерство до нагород за військову службу? Що б ви про це сказали через роки часу?
Юрій Заворотний: Для мене це, можна так сказати, зовсім два різних етапи життя, тому що тоді це було одне – сприяння активне Збройним силам, допомога. Тобто ми на одному фронті працювали, можна так сказати, – волонтерському: працювали, допомагали, збирали, возили. А зараз – зовсім інше. Ну і зараз зовсім інша війна вже, як тоді була. Тому це, можна так сказати, два різні етапи життя. Тому в цих двох фотографіях так воно десь і виходить, знаєте – це якщо так, для мене: була спершу допомога Збройним силам, а тут уже безпосередньо участь своїми діями, вчинками. Наближаємо перемогу.
СтопКор: А скажіть, будь ласка, чи передбачали Ви на той час, що тодішня фаза війни переросте у повномасштабну?
Юрій Заворотний: У 2016-му, 2018-му, мабуть, тоді ще так не передбачали – воно якось згасало в більшості. Вже так взяти, навіть у 2019-му – навіть 2020 рік – взагалі воно так згасло. І тоді, мабуть, була така більш думка, що воно десь, знаєте, такий довготривалий, затяжний, не те щоб конфлікт, а щось на кшталт Придністров'я і тої самої Абхазії, знаєте, – там з такою чіткою лінією розмежування, але, мабуть, і якось так затихло.
На той час відчуття, що буде повномасштабне вторгнення, не було. Воно, мабуть, після 2020 року вже так більше почало загострюватись. А якраз з 2018-го по 2020-й взагалі досить спокійно було.
СтопКор: А на той час допомагаючи війську, ведучи волонтерську діяльність, чи могли би передбачити, що теж залучитесь до лав ЗСУ? Як ви це розглядали на той час?
Юрій Заворотний: Знаєте, мабуть, у 2014 році було таке бажання служити в АТО, але ми почали займатися волонтерством – такий поклик був і тоді потреба була. На той час Збройні сили досить були в поганому стані і забезпечення було не нульове, а від'ємне. І коли почалось АТО, почалась війна. Також певна частина війни, вважаю, гібридна була, але була війна, – то в багатьох військовослужбовців десь, мабуть, в когось навіть відв'язок навіть ніде не було. Був мороз вже мінус п'ять, а хлопці десь стояли в капцях резинових. Були такі випадки, то в загальному кажу. І от ми почали, знаєте, так займатися.
І от ми прийшли до того висновку, що на той час і з такою інтенсивністю ми бувало таке, що раз в тиждень загружали вантажівку і виїжджали. Ми не возили десь на склад – ми їздили по всій лінії фронту і передавали, де була потреба, прямо військовослужбовцям. Тобто ми не проходили там через десять складів, де на той час постійно могли з них зникати.
Проте до чого веду, що ми просто дійшли, знаєте, до такого висновку, що якраз на той час більша потреба була у волонтерстві, тому що в 2014-2015 році, мабуть, на 80% потреби Збройних сил забезпечувалися волонтерами. Починаючи від локальних одягу/взуття, закінчуючи якимось потребами в генераторах, і чомусь більше, наприклад, саме тепловізором. Ну і, мабуть, черех розуміння того, що ми вже якось таки налагодили таку ж роботу, і в цьому дійсно більша потреба – і тому воно якось так і затягнулося на три роки, волонтерська діяльність.
Ну а потім, я ж кажу, потім воно вже почало якось згасати, і такої нагальної вже потреби у, як сказати, зважаючи на чисельність на той час, і на ту інтенсивність, я говорив, наприклад, 2019-2020 роки, чисельність війська, інтенсивність військових бойових дій, яка була по лінії розмежування, то було вдосталь такої, знаєте, потреби в мобілізаціях, людського ресурсу не було – якось так.
СтопКор: І ще цікавить таке питання, а як ви, як чинний військовослужбовець і волонтер у минулому, як ви можете розрізняти в часовому вимірі потреби військовослужбовців тоді, і зараз, саме зі свого боку?
Юрій Заворотний: Ну дивіться, насправді кардинально змінились, тому що на той час, якщо ми говоримо про гарячу фазу – це 2014-2015 рік, то все одно, як би сказати, по-перше, була лінія стала; по-друге, такі гарячі бойові дії були – там були котли, там страти були і військовослужбовці й люди там гинули, і мають дуже певні матеріальні втрати, але здебільшого, як би сказати, певна лінія розмежування була більш така спокійніша, і настільки була інтенсивність бойових дій по лінії розмежування.
І, по-друге, не така потяжність фронту була, тому спеціальне забезпечення було одне. А зараз, я би сказав, немало забезпечується державою – тобто це змінився підхід, змінилися рівень забезпечення, але з такою інтенсивністю бойових дій і змінами технологій, якщо тоді, можна сказати, були бойові дії чітко по книжці, як воно має бути – порядки, лінія розмежування, лінія зіткнення. Тобто воно чітко було, можна так сказати, не чітко, але, здебільшого, воно було так, як прописано в цих військових статутах, військових книжках: що з нашої сторони, з іншої сторони – тобто воно було схоже, і була чітка лінія розмежування, тобто там у нас працювала артилерія, працювали мінометики, і певні втрати були, саме відсутні. І друге, що немало важливо, що тоді не задіювалася авіація, не було КАБів, не було ракет – не говоримо взагалі, що ракети не летіли дуже вглиб країни, але навіть по фронту авіація не задіювалася, максимально це артилерія працювала, це гради, щось серйозніше.
Але, до чого я веду, що на сьогодні із задіюванням цього переліку бойових засобів, які є в нашого ворога, а їх немало, і втрати ми несемо набагато більші, це суттєво більше. Тому і забезпечення на сьогодні має бути, ну, воно і є, і має бути більше, і десь його не вистачає, тому що, ну, той самий автомобіль, або навіть за один момент може знищитись більше десятка автомобілів, це вже втрати перекрити, ми говоримо не тільки за автомобілі.
Тобто якщо вже так підрезюмувати, забезпечення сьогодні в рази більше, чим було в 2014-му, в 2015-му, в 2016-му – мабуть, отак, бо вже 2017-2018-й – там вже більш краща була ситуація. На сьогодні вона в десятки разів, а то й в сотні краща, але сьогодні і потреби збільшились. Тобто якщо забезпечення в десятки разів більше, то втрати так само зросли в десятки разів. Тому десь чітко порівняти не можна, тому що тоді була одна фаза війни, а зараз вона зовсім інша.
СтопКор: Якби у вас зараз був вибір вести військову службу чи повернутись до волонтерської діяльності, чому б ви надали перевагу?
Юрій Заворотний: Однозначно Збройні сили України. Це було прийняте однозначне, категоричне, узгоджене із рідними та близькими, звичайно, рішення, але воно перше від початку повномасштабної війни. Але й якщо б сьогодні можна було б переглядати, це однозначно Збройні сили України.