Директор одного з найбільших оптових ринків сільськогосподарської продукції країни – ринку "Столичний" – заявив про непропорційний тиск на підприємство та звернувся до бізнес-омбудсмена України Анки Фельдгузен. У своєму публічному зверненні він наголосив, що арешт усіх 157 гектарів землі, яку ринок орендує з 2012 року, фактично блокує розвиток бізнесу, хоча претензії слідства, за його словами, стосуються лише 18 гектарів.
Директор ринку "Столичний" звернувся до бізнес-омбудсмена України Анки Фельдгузен, яка раніше обіймала посаду посла Німеччини в Україні у 2019-2023 роках. У зверненні він наголосив, що ринок є одним із ключових оптових майданчиків для продажу сільськогосподарської продукції, через який тисячі фермерів, підприємців і перевізників забезпечують продовольством Київ та область. Про це йдеться у матеріалі "Цензор.Нет".
За його словами, для багатьох дрібних фермерів і їхніх родин "Столичний" залишається основним, а подекуди і єдиним каналом збуту продукції, адже не всі мають можливість працювати з великими мережами супермаркетів.
Керівник ринку заявив, що прагне лише одного – щоб підприємство могло працювати. Водночас, за його словами, уже кілька років ринок перебуває під державним арештом у межах кримінального провадження, яке, як стверджує автор звернення, не стосується ані щоденної діяльності ринку, ані більшої частини його земель.
Йдеться про арешт усього земельного масиву площею 157 гектарів, який підприємство орендує ще з 2012 року. Водночас, за словами директора, претензії слідства стосуються лише 18 гектарів.
Автор звернення підкреслює, що ринок є лише орендарем державної землі, однак наслідки арешту відчуває все підприємство. Через це, за його словами, банки відмовляють у кредитуванні, зупинене будівництво нових павільйонів, а борги підприємства продовжують накопичуватися.
На думку директора "Столичного", такий арешт уже виглядає не як процесуальний запобіжник у межах слідства, а як фактичні державні санкції проти бізнесу, який, за його словами, нічого не приховує і просить лише дати йому можливість працювати.
Коли підприємство почало оскаржувати арешт у законному порядку, тиск, за словами автора звернення, не зменшився, а навпаки – посилився. Останнім проявом цього він називає вимогу прокуратури збільшити визначену йому заставу майже вчетверо – до майже 20 млн грн. За підрахунками директора ринку, ця сума дорівнює понад 60 рокам його офіційного доходу.
Він вважає, що арешт землі та вимога про збільшення застави є частинами одного процесу. На його думку, у цій справі дедалі менше йдеться про пошук балансу між інтересами слідства та правами людини, а натомість кожне спірне питання тлумачиться так, щоб створити для підприємства нові обмеження, ризики або тиск.
Саме тому директор "Столичного" вирішив звернутися до бізнес-омбудсмена публічно. Він наголошує, що не просить Анку Фельдгузен визначати винних чи втручатися в роботу суду. Його звернення стосується принципового питання: держава не має використовувати свої повноваження так, щоб вони перетворювалися на інструмент непропорційного тиску на підприємництво.
"Неупередженість" САП
У зверненні автор зазначає, що йдеться не про сам зміст підозри, а про те, як саме ведеться провадження. На його думку, це питання вже виходить за межі однієї кримінальної справи.
Він нагадує, що кожне кримінальне провадження може містити обставини, які допускають різні тлумачення. Саме тому закон покладає на прокурора обов’язок досліджувати не лише обставини, які викривають особу, а й ті, що можуть її виправдовувати.
Автор звернення посилається на частину другу статті 9 Кримінального процесуального кодексу України, а також на Закон "Про прокуратуру", де справедливість, неупередженість і об’єктивність визначені серед засад прокурорської діяльності. Він також згадує міжнародні стандарти, зокрема Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів.
На думку директора ринку, це не формальна норма, а реальний стандарт, із яким варто співвідносити конкретні епізоди справи.
Більше, ніж ринок
Окремо у зверненні наголошується, що "Столичний" не варто сприймати лише як актив, навколо якого виникла кримінальна справа. За словами директора, за роботою ринку стоять тисячі людей – фермери, перевізники, працівники та підприємці.
Особливе значення таких об’єктів, як зазначає автор, стало очевидним у перші місяці повномасштабної війни. Коли навколо Києва була фактично зруйнована логістика, саме великі оптові ринки впливали на те, чи буде столиця забезпечена продовольством.
Після деокупації Київської області у квітні 2022 року, за словами директора, ринок "Столичний" відновив роботу та продовжив постачати продукцію до Києва й області. У 2023 році він приєднався до Всесвітнього об’єднання оптових ринків, а на його території регулярно проводяться заходи на підтримку Збройних сил України.
Автор звернення уточнює, що не вимагає для підприємства особливого статусу чи привілеїв перед законом. Йдеться, за його словами, про інше: процесуальні рішення щодо такої інфраструктури мають ухвалюватися особливо виважено, адже їхні наслідки відчувають не лише учасники кримінального провадження.
Для багатьох українських фермерів ринок є місцем, де вони продають урожай і заробляють під час війни. Тому рішення, які фактично зупиняють розвиток підприємства, на думку автора, б’ють не лише по підозрюваному, а й по всіх, хто залежить від роботи цієї інфраструктури.
Арешт, який нічому не запобігає
Ключовою проблемою директор ринку називає саме арешт землі. Він нагадує: претензії слідства, за його словами, стосуються 18 гектарів, але під арештом перебуває весь орендований масив площею 157 гектарів.
Автор звернення ставить питання, навіщо було арештовувати всю земельну ділянку, якщо арешт майна за своєю природою має запобігати його приховуванню, відчуженню або незаконному розпорядженню.
Він наголошує, що йдеться про державну землю, яку ринок лише орендує. Тому, за словами директора, орендар не може її продати, переоформити чи відчужити іншим способом, адже не має для цього повноважень.
У зверненні зазначається, що виникає парадокс: захід, який має запобігти відчуженню майна, застосовується до землі, яку орендар у принципі не може відчужити. Натомість цей арешт блокує те, що підприємство має право і водночас зобов’язане робити за договором, – розвивати інфраструктуру ринку.
Директор ринку також припускає, що слідство може пояснювати арешт необхідністю запобігти подальшим змінам правового статусу ділянки. Однак навіть у такому разі, на його думку, можливий ризик стосувався б лише спірних 18 гектарів і реєстраційних дій. Натомість заблокованим виявився весь земельний масив і господарська діяльність підприємства, яка, як зазначає автор, не має стосунку до реєстраційних змін.
За словами директора, наслідки арешту для підприємства вже є відчутними. На будівництво нових павільйонів були укладені договори й отримані дозволи, але через арешт неможливо залучити фінансування. Кредиторська заборгованість, за його даними, сягнула близько 50 млн грн.
На думку автора звернення, коли претензії стосуються приблизно однієї дев’ятої земель, а під арештом залишається весь масив, це більше схоже не на точкове забезпечення провадження, а на обмеження роботи підприємства загалом.
Коли право на захист подають як ризик нового злочину
Окремо директор ринку звертає увагу на ситуацію з апеляційним оскарженням арешту. Підприємство скористалося своїм правом звернутися до апеляції, що, за його словами, є нормальною процесуальною поведінкою.
Водночас у матеріалах справи, як стверджує автор звернення, саме звернення до суду було розцінене як "реалізація ризику вчинення іншого кримінального правопорушення".
На думку директора, навіть м’яке тлумачення такого формулювання виходить за межі конкретної справи. Якщо використання права на захист починають сприймати як доказ суспільної небезпеки особи, стирається межа між процесуальним забезпеченням провадження та фактичним покаранням за реалізацію законних прав.
Автор звернення також вказує на іншу суперечність. За його словами, прокурор зазначає, що ринок не оскаржив арешт своєчасно, оскільки відповідну ухвалу було направлено власнику ділянки – державі, а не користувачу, тобто самому ринку.
Фактично, як наголошує директор, визнається, що підприємство не отримувало копію судового рішення. Водночас йому ставлять у провину пропуск строку на оскарження.
На думку автора звернення, ці дві позиції важко поєднати: неможливо пропустити строк на реалізацію права, про існування якого тебе фактично не повідомили.
Він також зазначає, що рішення Апеляційної палати ВАКС із цього питання не було одностайним. Один із суддів висловив окрему думку про наявність підстав для поновлення строку та необхідність розглянути скаргу по суті. Це, на думку директора, свідчить, що навіть у межах судової колегії існувала інша юридично аргументована позиція.
Застава, яка стає вироком
Ще одним важливим моментом автор звернення називає час, коли постало питання про збільшення застави. За його словами, щойно оскарження арешту створило перспективу його скасування в судовому порядку, Спеціалізована антикорупційна прокуратура заявила вимогу підвищити заставу майже вчетверо – з 5 млн грн до майже 20 млн грн.
Директор ринку зазначає, що, за даними Пенсійного фонду, його офіційний річний дохід за 2025 рік становив приблизно 321,6 тис. грн. Крім того, майно його родини, за його словами, перебуває під арештом ще з вересня минулого року.
Саме тому сума майже 20 млн грн, як наголошує автор звернення, дорівнює понад 60 рокам його офіційного доходу.
Він ставить питання: якщо застава має забезпечити явку до суду, чому її розмір визначається так, ніби вона має стати покаранням ще до вироку.
Автор визнає, що розмір застави часто пов’язують із сумою інкримінованих збитків. Водночас він наголошує, що майно його родини вже перебуває під арештом, тобто належна процесуальна поведінка, на його думку, забезпечена й іншими засобами.
У зверненні також згадується практика Європейського суду з прав людини. Зокрема, автор посилається на рішення у справі Neumeister v. Austria, де ЄСПЛ наголошував, що розмір застави має враховувати майновий стан людини й бути достатнім лише для забезпечення її явки, а не перетворюватися на приховану форму покарання.
Директор ринку також звертає увагу, що ухвалою слідчого судді ВАКС від 15 квітня 2026 року не було підтверджено ризику нових правопорушень. За його словами, він з’являвся на всі виклики та не порушував процесуальних обов’язків.
У зв’язку з цим він ставить ще одне питання: які саме нові обставини можуть виправдовувати збільшення застави майже вчетверо.
Окремо автор звернення наголошує на часовому збігу. За його словами, у день, коли сторона захисту повідомила про намір звернутися до суду з проханням зменшити заставу, майже одразу надійшло зустрічне клопотання про її збільшення.
Директор визнає, що сама синхронність із юридичного погляду нічого не доводить. Однак, на його думку, вона породжує закономірне питання: чи була вимога збільшити заставу результатом самостійної оцінки нових ризиків, чи реакцією на процесуальний крок захисту.
Коли всі сумніви тлумачаться лише в один бік
Підсумовуючи, автор звернення зазначає, що кожен із наведених епізодів окремо можна пояснити. Однак разом вони, на його думку, складаються в певну послідовність.
У цій послідовності право на захист перетворюється на додатковий ризик, відсутність повідомлення не заважає закиду про пропуск строку, претензії щодо 18 гектарів призводять до арешту 157 гектарів, а непідтверджений ризик нових правопорушень не заважає вимагати збільшення застави майже вчетверо.
За словами директора ринку, у кожному такому випадку сумнів тлумачиться лише в один бік. Він вважає, що це виглядає як цілеспрямований тиск, наслідком якого стає поступове блокування роботи підприємства.
Саме тому директор "Столичного" звернувся до бізнес-омбудсмена Анки Фельдгузен. Він просить звернути увагу на тенденцію, яка, на його думку, виходить за межі однієї судової справи.
Автор звернення наголошує, що інституція бізнес-омбудсмена створювалася за підтримки міжнародних партнерів саме для того, щоб держава не могла свавільно руйнувати підприємницьке середовище. Він також зазначає, що системні звіти бізнес-омбудсмена роками фіксують проблему тиску правоохоронних органів на бізнес.
Директор ринку не стверджує, що справа "Столичного" є винятковою. Навпаки, за його словами, його турбує те, що вона дедалі більше нагадує ще один приклад системної проблеми.
У фіналі звернення він підкреслює, що свідомо робить свою позицію публічною і готовий до того, щоб поруч була оприлюднена повна позиція прокуратури. За словами директора, йому немає чого приховувати.
Він просить лише одного: щоб держава діяла в межах кримінального провадження, не перетворюючи законні процесуальні заходи на інструмент тиску, а ринок, який забезпечує столицю продовольством і дає можливість заробляти тисячам фермерських родин, міг спокійно працювати.
Нагадаємо,брак кадрів залишається головною проблемою для українського бізнесу в умовах воєнного стану. Про це свідчать результати щомісячного опитування Інституту економічних досліджень та політичних консультацій серед промислових підприємств.
Брак кадрів продовжує залишатися ключовим викликом для українських підприємств у період воєнного стану. Про це свідчать результати щомісячного опитування, проведеного Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій серед 469 промислових підприємств.
Приєднуйся до нашої армії антикорупціонерів! Підписуйся на нас у Telegram, WhatsApp, Facebook, Youtube, Twitter, Instagram і TikTok!