Показова помста: кривавий напад представників ЛКП «Муніципальна варта» на журналіста, який у травні сколихнув всю область, не розслідується належним чином. І цей інцидент я особисто вважаю не лише ретельно спланованим замахом на життя конкретного репортера, а й тиском на незалежну журналістику на Львівщині взагалі.
Нагадаю, на початку травня цього року львівські МУНвартівці жорстоко побили представника ГО «Стоп корупції», разом з яким ми намагалися взяти коментар у головного лікаря комунальної лікарні Олега Самчука.
Як саме все відбувалось? Того дня ми вже вкотре прийшли за коментарем до головлікаря міської лікарні швидкої допомоги на вул. Миколайчука. До цього нас спонукало те, що дуже багато надходжень – і фінансових, і матеріальних – було спрямовано на боротьбу з коронавірусом. Тож ми хотіли довідатись, чи кошти пішли за призначенням. Там були, зокрема, апарати ШВЛ, кількість яких ми прагнули встановити достеменно.
Протягом кількох днів ми намагалися потрапити до гендиректора медустанови Олега Самчука, але так з ним і не зустрілись. Він дивним чином чомусь переховувався від спілкування. Ще у переддень, коли ми намагались отримати коментар, із кабінету нас буквально виштовхнула муніципальна варта.
І це вже були перші «дзвіночки», бо прозвучали фрази на кшталт: «ми вам ще покажемо, вам буде гаплик». Тому побиття активіста я розцінюю не просто як напад, а як замах на життя і здоров’я, як невдалий замах на вбивство. Нам прямо погрожували.
Це моя особиста думка. І можливо, своє право на таку думку я буду відстоювати в юридичній площині. Зараз ми готуємо нові запити до правоохоронних органів, бо якось тишком-нишком ця справа сходить нанівець.
Десь по обіді ми знову намагалися потрапити до лікарні. Чому намагались? Бо у зв’язку з коронавірусом діють певні обмеження: без маски, без певної процедури – не пройти. На нас там ніхто не чекав. А представники муніципальної варти перейняли на себе обов’язки, не притаманні їхній службі.
Вони, перевищуючи свої повноваження, неправомірно нас не допускали до приміщень лікарні. Деякі брехливі ЗМІ пишуть, ніби ми хотіли потрапити до палат хворих – це неправда. У нас було редакційне завдання на спілкування з керівником даної установи, і ми мали намір потрапити до кабінету головлікаря – гендиректора цієї установи.
Медпрацівники до нас претензій не мали, готові були нас пропустити, а от МУНварта – не пропускала. І як свідчать пацієнти закладу, зухвало, підступно, ззаду напали на нас при вході.
Вони знали, що того дня ми вже двічі чи тричі приходили. І ми їм повідомили, що будемо приходити доти, доки не виконаємо своє редакційне завдання, себто не візьмемо коментар гендиректора. І вдень вже група була підсилена: замість звичних 4-6 людей, які були на даному об’єкті, ми побачили 4-5 осіб ліворуч, стільки ж – праворуч, десь за кущами ще переховувалися – ми побачили підсилену на 8-10 осіб групу.
І саме вони вирішили вчинити замах – повторюся, на мою особисту думку – замах на вбивство. Привселюдно голову відокремленого підрозділу ГО "Стоп корупції" у Львівській області кинули на асфальт і почали копати ногами. Брудно били його ногами. Все відбувалося дуже швидко. Нападників було від 4 до 8 осіб.
На мій крик підійшли працівники поліції, які спочатку чомусь стояли збоку і споглядали бездіяльно. Тоді вони вже відреагували – я почав захищати свого колегу, покликав їх. Вони прикрили руками тіло активіста, яке вже лежало на землі. Отримали копняків навіть працівники поліції.
І мені дуже дивно, що такий злочин проти журналістів, проти громадян, під час якого завдали фізичних ушкоджень навіть поліціянтам, станом на сьогодні не розслідується. Або неналежно розслідується.
Станом на сьогодні, наскільки мені відомо, особи, які мали б бути усунені від виконання своїх повноважень – працівники муніципальної варти – продовжують виконувати свої обов’язки, вони ходять на роботу, я їх там бачу. Їх не допитали, не вчинили будь-яких інших слідчих дій, передбачених КПК.
Що робить поліція області, що робить прокуратура? Мені невідомо. Я можу лиш сказати, що можливо, там є черговий «договірнячок» між лікарнею, владою і службовими особами. Тому що навіть від деяких громадських активістів я чув такі фрази: «Чого ти туди пішов»? І «високопосадовці просили, щоб ми з тобою поспілкувалися». Така розмова була зі мною особисто – про те, що ми кудись не туди влізли.
Є певні моменти, які я зараз не можу розголошувати у зв’язку з журналістським розслідуванням. Але можу сказати, що отримати інформацію про боротьбу з коронавірусом і апарати ШВЛ – не було нашою єдиною метою. Позатим, ми все ж отримали ту інформацію, яка, я сподіваюсь, згодом стане публічною – після певного опрацювання. Там є дуже цікаві моменти щодо зловживань певними посадовими особами даної лікарні. Зокрема, у фінансовій площині.
Існує таке твердження серед певних кіл щодо громадських організацій Львівщини, що нас легше і дешевше «вивезти в ліс», ніж із нами боротись і витрачати певні ресурси. Але я хочу сказати, що львівський осередок є, діє. І я сподіваюсь, буде і далі діяти не стільки, скільки нам встановлять якісь авторитети чи боси з адміністрації, а стільки, скільки потрібно буде на це часу.
Відкриваючи в столиці меморіал Гонгадзе, голова НСЖУ Сергій Томіленко нагадав, наскільки нелегкою і небезпечною є доля журналістів в Україні. Цей меморіальний комплекс показує, що українському суспільству є за що поважати репортерів, адже багато з них загинули, виконуючи свій професійний обов’язок.
І історію, що сталась у Львові, я розцінюю саме як тиск на ЗМІ, оскільки ця подія була публічною. Той факт, що побиття було вчинене в присутності великої кількості людей – пряма вказівка на те, що журналістів у такий спосіб можуть принизити, завдати їм болю, й на те, що правоохоронні органи не захищатимуть медійників так, як мали б відповідно до норм закону України про поліцію. У такий спосіб вони демонструють нам свою безкарність.
Ми як законослухняні громадяни, будемо діяти відповідно до норм кримінально-процесуального законодавства – це клопотання у рамках кримінального провадження, звернення до слідчого судді, прокурорів, управління Нацполіції.
Ми будемо продовжувати розслідувати цю справу. І хочу звернутись до керівництва Львівської області, а саме до пана Козицького, який є представником найвищого органу влади, з проханням звернути увагу на те, як розслідуються справи щодо журналістів. Адже обмеження і перешкоджання журналістській діяльності є кримінально переслідуваними.
А також хочу, аби мене почув новий керівник прокуратури Львівської області: дана справа має бути належним чином розслідувана. Так само як і решта справ, які мають бути доведені до логічного фіналу.
