Представник ВГО «Стоп корупції» в Овруцькому районі та депутат місцевої ради Петро Левківський із командою викриває перевертнів-корупціонерів при владі. Про те, як він намагається максимально українізувати найбільш «червоний» регіон на Житомирщині, «СтопКор» розповів у першій частині статті.
ПРОБЛЕМИ
Казнокради-пристосуванці при владі є, на думку міського депутата, головною проблемою регіону.
«Ті самі люди були при владі і за комуністів, кучмістів, ющенківців, потім – за Януковича, Порошенка, тепер вписались і до команди Зеленського, якого раніше відверто поганили! Пристосуванці без принципів роками "кришують" розкрадання лісу і копалин, грабують державний і місцевий бюджети», — каже Левківський.
Саме відсутність проукраїнської позиції та української самоідентифікації, а також радянську та пострадянську свідомість він вважає причиною тотальної корумпованості місцевої влади та терпимості до цього місцевих жителів. Тому і вважає своїм обов’язком контролювати не лише економічний бік дій влади, а й гуманітарну сферу: освітню, культурну та просвітницьку.
У 2018 році міська рада хотіла позакривати та понизити у статусі школи у низці населених пунктів: зробити там початкові або 9-річні замість повноцінних середніх навчальних закладів. Цьому вдалося завадити, адже Петро пам’ятає, що це призведе до спустошення сіл. Село – колиска України, тож депутат Левківський домігся скасування такого рішення, і більшість шкіл вдалося зберегти.
І донині доводиться боротися за всю культурно-освітню сферу громади; садочки, школи, бібліотеки тощо.
У 2016 році, як повідомляв «Стопкор» у першій частині статті, Левківському довелося займатися декомунізацією практично одному, і зміна радянських назв відбулася лише в місті Овруч. Але коли утворилася Овруцька громада, до неї увійшли села, де залишилися комуністичні назви.
«І громаді, і владі було, як зазвичай, байдуже, а в мене самого до цього не доходили руки, бо займався нагальними соціальними питаннями. І, о, диво! — після виходу статті «СтопКору» про мою участь у процесі декомунізації Овруччини, 5 серпня Овруцький виконком, повністю підконтрольний міському голові-українофобу, ні з того ні з сього приймає рішення про початок громадських слухань із перейменування вулиць і провулків Овруцької громади! Будемо сподіватися, що нам вдасться скерувати цей запізнілий процес у контексті українізації нашого регіону!» — коментує Петро Левківський.
Петро Левківський мріє про створення з природоохоронних об’єктів на території рідного Полісся біосферного транскордонного резервату – міжнародного екологічного об’єкта на кордоні України та Білорусі, а також національного парку «Словечансько-Овруцький кряж».
Документи про створення біосферного резервату вже підписані на міжнародному рівні.
Утім, до проєкту у пана депутата великі питання: неймовірна втаємниченість процесу та поверхневий підхід, намагання провести громадські слухання фіктивно – лише на папері. До того ж, керівник ГО, якій доручили розробляти проєкт – ФОП, що спеціалізується на видобуванні корисних копалин, а це – конфлікт інтересів.
Тепер ця ГО "малює" проєкт національного парку «Словечансько-Овруцький кряж» на догоду корумпованим чиновникам, які мріють дерибанити надра. І знову втаємничують процес, хоча і українське законодавство, і закордонні концептуали, і грантодавці вимагають погодження цих процесів із місцевим населенням. Зараз Петро Левківський вимагає від Овруцької міськради і ГО "Товариство охорони птахів" відкритого діалогу з жителями Овруччини. Та перші з другими ховаються, що викликає в людей підозру, що в тих нечисті наміри.
Про сумнівну ГО писала і представниця Коростенського підрозділу «Стоп корупції» Леся Грищенко:
Питання прозорого створення біосферного резервату порушувалося також неодноразово в контексті добування берилію в Поліському заповіднику. Адже це нонсенс: створювати на європейські кошти міжнародну природоохоронну структуру — та водночас протизаконно добувати на базовій території берилій, як припускають, для військової і космічної промисловості Росії.
РІШЕННЯ
Навесні 2020 року ВГО «Стоп корупції» зареєструвала Овруцький районний відокремлений підрозділ. Очолив його Петро Левківський.
Відомий у регіоні громадський діяч, стопкорівець Левківський переймається мрією про вільну та заможну країну, екологічно безпечну, зі своєю самобутньою історією, унікальною культурою, єдиною державною мовою та гордими за неї громадянами.
Перевіреними власним досвідом дієвими механізмами змін у суспільстві депутат-антикорупціонер, окрім суто депутатських методів, вважає суспільний розголос та громадські протести. Саме потужний голос найсміливіших представників громади неодноразово давав змогу переломити ситуацію, яка здавалась усталеною системою.
«Для мене неважлива політична приналежність. Для мене важлива ідея України», — каже овруцький громадський діяч.
Утім, Левківській відзначає інертність громади як такої, що ускладнює боротьбу.
«Домагатися перетворень у регіоні досить складно. Ані від обласної, ані від центральної влади немає зворотного зв’язку. Іноді доводиться вступати в ситуативні союзи, шукати підтримки тимчасових зацікавлених осіб. Кожен зі здобутків боротьби – на межі фолу. Але я розумію: як тільки здамся – все повернеться назад», — пояснює Петро Левківський.
Левківський з однодумцями реалізовує ідею створення музею історії Овруча. Музей нарешті буде мати свою окрему будівлю. Веде просвітницьку роботу, бере участь і організовує історичні конференції різних рівнів.
«Місцева влада постійно це блокує. Адже їм не потрібна велич древньої Овруччини, їм потрібні кошти, які вони викачають, зробивши депресивним цей мальовничий куточок Полісся. Земля, природні ресурси, місцеві бюджети, державні субвенції — на жаль, усе це використовується для власного інтересу можновладців», — каже пан Петро.
15 років Петра підтримує вірна дружина, з якою вони виховують трьох дітей.
«Під час нещодавнього сходження на Говерлу, жінка, яку я вважав тендітною і слабкою, мене вразила: вона уперто йшла попереду, попри труднощі, і вела за собою, долаючи непростий маршрут!» — зізнається Петро.
Захоплюючись літературою, історією, краєзнавством, археологією, Петро Левківський мріє про сильну та незалежну Україну. Він на межі можливого, ламаючи систему, робить кроки до цієї мети. І свою боротьбу бачить краплинкою великої боротьби всього народу України за свою успішну і квітучу країну.
«"Dum spiro, spero" — "поки дихаю – надіюсь"», - каже депутат Петро Левківський з Овруча.
