Коли розпалася держава, з якої виросли герої Космосу, в новій, незалежній Україні залишився неабиякий потенціал та навіть значна інфраструктура – конструкторські бюро, заводи, і головне – люди, інтелектуальний скарб. Втім, за більш як чверть сторіччя, говорити про можливість вважати Україну справжньою космічною державою рано.
Формально в Україні існує одразу кілька, так би мовити, космічних напрямків. Один з таких – це ракетобудування. Зокрема, проектування і створення ракет-носіїв. Колись збудованому Циклону-3 навіть стоять пам'ятники у Дніпрі, в самому його центрі. Але його наступник, Циклон-4, що його Україна мала збудувати у спільному проекті з Бразилією, так і не народився.
У конструкторському бюро "Південне", що розробляло ракету-носій, мають свою версію того, чому контракт так і не став результативним.
Закриття проекту викликало обурення у Комітеті Верховної Ради з національної безпеки та оборони. Член цього комітету, народний депутат Андрій Тетерук виступив з трибуни з гучними заявами щодо корупційної складової у проекті "Циклон-4" та звинуватив безпосередньо КБ "Південне" у зриві контракту та заподіянні збитків державі.
- Там був зрив контракту через те, що наша сторона робила все, аби його не було, а тільки щоб розкрадати гроші, – переконує Андрій Тетерук.
На думку нардепа, взагалі вся діяльність КБ "Південне" ніколи не була ефективною, а всі проекти, які реалізовувало конструкторське бюро, провалені.
Народний депутат також заявив, що для обслуговування проекту, під який гроші були взяті в кредит у сусідньої Росії, залучили банк"Новий", який має пряме відношення до голови КБ "Південне" Олександра Дегтярьова. "Південне" тоді відреагувало на заяви Тетерука відкритим листом, який підписав колектив конструкторського бюро. Його й оприлюднили на сайті "Південного".
Як би там не було, а результат невтішний – за умовами проекту, гроші, які були взяті в кредит у "Сбербанку Росії", видавалися під забезпечення державними гарантіями, тож українському уряду довелося розрахуватися за борги конструкторського бюро. І йшлося про мільйони.
- Договір складений таким чином, що тут багато нюансів, прогалин, які дозволяють застосовувати закон як в одну, так і в іншу сторону. Якщо ми розуміємо, що діяти можна і так, і так, то в таких випадках завжди є корупційна складова, або спокуса, – пояснює юрист Віталій Кулаков.
Якщо розібратися з інвестиційною угодою, за якою мав би реалізуватися проект, то питання виникають навіть у юристів. За словами нашого експерта, навіть біглого погляду вистачає, щоб зрозуміти – так міжнародна угода виглядати не повинна.
- Є Алькантара Циклон Спейс, міжнародна компанія, її організовують дві сторони – Україна і Бразилія. Але в той же час прописано, що в цю міжнародну компанію можуть залучатися інші, незалежно від кількості, незалежно від специфіки, розміру, інші іноземні компанії. Тобто фактично проект міждержавний, але сама компанія може перебувати в приватних руках, – додає юрист.
Невідомо, чому угода була виписана таким чином, щоб створити величезне підґрунтя для корупційних схем, чи то через некомпетентність учасників процесу, чи то навмисне, але зрозуміло було одне – зиск від проекту саме для України був сумнівний.
Власне, з приводу неоднозначності угоди та причин провалу контракту говорить і директор КБ "Південне". Щоправда, зазначає – питання треба ставити Державному космічному агентству України, адже ключові рішення приймались там. До речі, Олександр Дегтярьов, який наразі є виконувачем обов'язків директора КБ, після провалу проекту "Циклон-4" був звільнений. Але нещодавно повернувся на посаду через те, що його призначив колишній підлеглий.
- Стосовно організації – це Космічне агентство. І проблеми, які, на жаль, не вирішилися, вони не в нашій компетенції, це, в першу чергу, проблеми фінансового характеру, – вважає в.о. директора КБ "Південне" Олександр Дегтярьов.
До речі, кадрова історія, пов'язана із "Алькантара Циклон", також цікава. Наприклад, за умовами угоди, у цій компанії мало бути два керівники з рівними правами – один від України, інший від бразильської сторони. Але сталася дивина: в процесі роботи керівник від української сторони, Дмитро Гетьман, який не мав на момент призначення жодного досвіду роботи у галузі створення космічної техніки, у липні 2016 року отримує бразильське громадянство. Тобто, фактично Україна втрачає контроль над спільним підприємством, що мало би контролювати весь процес. Ба більше, не дивлячись на те, що посольство України в Бразилії повідомляє цей факт до Міністерства іноземних справ, у Державне космічне агентство та всім, кого б це стосувалося, рішення щодо Гетьмана досі в силі. І він досі працює.
Та повернімося до банку "Новий". Саме на його рахунках акумулювалися гроші на проект "Циклон-4". Дегтярьов тоді займав посаду голови наглядової ради банку, і в пресі неодноразово зазначалося, що шляхом видачі заздалегідь незворотних кредитів кошти виводилися в невідомих напрямках. Один з таких кредитів на 18,5 млн доларів на 10 років було видано групі компаній, напряму пов'язаних із товариством з обмеженою відповідальністю "Модус-Індустрія", яке було одним з акціонерів банку.
Також акціонерами банку були дружина Дегтярьова Олена та невістка. Зараз банк знаходиться в стадії ліквідації, а справою займається Генеральна прокуратура.
Ще одна цікава деталь, яка вказує на те, що проект "Циклон-4" заздалегідь не був схожий на успішний. Державне космічне агентство в процесі реалізації проекту без будь-якої причини змінює постачальника надзвичайно складної та високоточної системи комплекту приладів стикування комунікацій. КБ "Південне" рекомендувало Південний машинобудівний завод – підприємство, що спеціалізується на космічному будуванні. Сума замовлення в такому разі становила б 13 млн гривень. Але у Києві вирішили інакше та віддали контракт заводу Дніпротяжмаш, що досі не виготовляв нічого складнішого за ківш екскаватора. І запросив він за таку роботу 22 млн. Що не завадило Космічному агентству погодитися на таку схему роботи. Власне, результат нам вже відомий.
З приводу ситуації, що склалася навколо проекту, до керівництва України звертався навіть Леонід Кучма – колишній директор Південного машинобудівного заводу та другий Президент України.
Історія з Циклоном-4 на цьому не закінчується. Відомо, що ракета-носій, яка існувала лише на папері у вигляді креслень, та збудована так і не була, тим не менш, була застрахована на суму 6 млн доларів. Але чи можна було застрахувати неіснуючий об'єкт?
- Якщо в страхуванні був би застрахований ризик недоробки проекту, незапуску ракети, це одне. Ми повинні розуміти, які передбачені страхові випадки та коли настає страховий випадок. Я впевнений, що страхового випадку не було, тому в даному випадку, якщо ракета не створена, сам продукт не створений, договір не реалізований, відповідно і нічого страхувати. Страховий випадок не настає, – розповідає юрист Віталій Кулаков.
Тож, якщо підбити підсумок, виявляється, що ракети-носія Україна досі не має, гроші, які завинили російському банку, довелося сплатити з бюджетних коштів, а суми, що мали б піти на обслуговування міжнародного проекту, виведені через кишеньковий банк. Втім, зараз розпочато реалізацію проекту "Циклон-4М", цього разу – із Канадою.
Але чи все так погано у вітчизняній космічній галузі? Чи може є й досягнення, і провал одного проекту – не привід вважати галузь геть занедбаною? У центрі аерокосмічних досліджень Землі нам розповіли – попри величезну кількість досліджень та напрямків роботи, ми навіть не маємо власних супутників, тож змушені купувати знімки у партнерів.
- Ще в 11-12 році літав український супутник Січ-2, побудований за новими технологіями, він майже повністю замінив радянські розробки, якщо Січ-1 це була чисто радянська розробка, то Січ-2 був уже перехідною. У 12 році супутник, який був запущений в 11-му році з ресурсом 5 років, на жаль вийшов з ладу через відмову комплектуючих, зокрема, акумуляторних батарей. Він замість п'яти років пропрацював один рік, – зазначає старший науковий співробітник Центру аерокосмічних досліджень Землі НАН України Сергій Станкевич.
Для того, щоб забезпечити свою надзвичайно важливу роботу, спеціалісти Центру досягли домовленостей із французькими партнерами. Ті погодилися надавати українцям знімки безкоштовно.
Історія справді дивна. Супутник, який мав би прослугувати 5 чи більше років, вийшов з ладу в перший же рік і став космічним сміттям? Ба більше, з ладу вийшла, як виявляється, акумуляторна батарея російського виробництва.
Питання, що постає наразі – невже за роки незалежності ми так і не навчилися обирати якісні комплектуючі матеріали для своїх виробів, особливо в такій серйозній галузі? Чому ми досі, як в Радянському Союзі, складаємо власні проекти зі звичних російських деталей? Що це: сила звички, некомпетентність чи небажання розвиватися? До речі, зовсім нещодавно у пресі з'явилася інформація про те, що в тому самому Дніпрі, у маловідомому конструкторському бюро українські спеціалісти вже спроектували та планують цього року випробувати власну ракету на замовлення Великої Британії. Але у "Південному" до цього ставляться досить стримано.
Згадати варто і про Державне космічне агентство. Структура, яка була створена майже одразу після проголошення української незалежності, викликає нарікання навіть серед своїх.
Про необхідність детального вивчення ситуації навколо Національного космічного агентства у Верховній Раді говорять вже давно. Та попри багатомільйонні збитки і незрозумілі схеми у реалізації міждержавних проектів виявляється, що у нас навіть космічної програми немає!
Дивно, чому у такій надзвичайно прогресивній галузі, як Космос, у світі, в якому унікальні розробки створюються мало не щодня, Україна досі йде шляхом, що не змінюється з радянських років – ті самі люди, ті самі партнери, ті самі розробки. Та в Радянському Союзі за більшість прорахунків виконавці вже давно опинилися б за ґратами.
Детальніше про корупційні складові в українській космічній галузі дивіться у новому випуску "СтопКору".
https://youtu.be/_CugA3gAT6U
