
Полковник міліції у відставці Олександр Манько прослужив в органах внутрішніх справ майже 30 років. Життя правоохоронця досі присвячене улюбленій роботі – він бере участь у тематичних заходах поліції, спілкується з молоддю та поповнює поліцейський музей новими експонатами.

Рідна будівля міського відділення поліції, службовий кабінет, вже з іншим прізвищем на дверях - усе це до болю знайомо Олександру Івановичу Маньку. Він частий гість у колег-поліцейських. Назвати чоловіка ветераном складно: підтягнутий та діяльний, він допомагає розвивати поліцію.
Олександр Манько віддав життя службі в оперативних підрозділах. Найбільше, 18 років, пропрацював у Торецьку (тоді – Дзержинську). Правоохоронець сповна реалізував себе у професії, про яку мріяв: від оперуповноваженого «виріс» до керівника управління міліції у містах Кіровське, Слов'янськ, Авдіївка.
Полковника Манька, без зайвих лестощів, називають легендою дзержинського карного розшуку. Справа у його особливому таланті розкривати заплутані злочини. У оперативників є такий вислів "розколоти злочинця", тобто знайти з ним контакт, щоб він захотів вилити душу і зізнатися в скоєному. Олександр якраз і мав такий хист.
«Та ні, - заперечує він. - Який талант! Просто мені подобалася моя робота, і я її робив від щирого серця. А якщо я вже професіонал, то повинен був і працювати професійно, без помилок».
Інтуїція чи знання психології? Правоохоронцю складно відповісти на питання, як йому вдавалося розговорити злочинця, знайти шлях до його душі.
«У розкритті злочину існує безліч різних способів і форм, але все зводиться до одного - знаходження спільної мови з фігурантом. Спостерігаючи за його поведінкою, дієш інтуїтивно. Десь треба натиснути або навпаки показати слабке місце, провести якусь комбінацію... Треба тільки знати, коли, що і як застосувати. У першу чергу треба вміти спілкуватися з людьми, знайти підхід до кожного. Одного разу ось таке просте спілкування з людьми невизначеного місця мешкання допомогло розкрити вбивство», - ділиться професійними «секретами» досвідчений оперативник.
Розшуковцю запам'яталася перша справа - крадіжка мотоциклів, яку новачку вдалося розкрити протягом десяти днів. Не забути Олександру і резонансне вбивство у Дзержинську в 2002 році. Тоді у будинку виявили труп літньої жінки. За розкриття злочину працівники карного розшуку відповідали, щонайменше, погонами, адже справа перебувала на особистому контролі тодішнього президента України Леоніда Кучми. Оперативникам довелося підключити всі свої знання, ресурси та інтуїцію, і за декілька діб вбивць було затримано. Раніше судимі злочинці відібрали життя бабусі за мобільний телефон і стареньке пальто.
Зараз важко уявити, що доля Олександра склалася б інакше. Якби він, наприклад, продовжив кар'єру підземного електрослюсаря, на якого вивчився свого часу в ПТУ. Але, як часто буває, у життя втрутився випадок. Хлопцю довелося служити у внутрішніх військах МВС. Молоді солдати охороняли колонії в Казахстані. Саме тоді він, вражений професією міліціонера, вирішив вдягнути форму і після демобілізації в 1983 році вступив до Донецької середньої спеціальної школи міліції. Так почала здійснюватися його мрія.

«Сьогодні, змінивши багато підрозділів, я з упевненістю можу сказати, що в Торецьку у мене був один з найкращих колективів, поряд служили найкращі хлопці. Саме тому, вийшовши у відставку в 2014 році, я з сім'єю повернувся до цього міста, що стало мені рідним», - зізнається полковник Манько.
До речі, свою дружину Стеллу Леонідівну він також зустрів в коридорах Дзержинського міськвідділу, вона працювала слідчою. Разом вони виростили сина, а тепер радіють успіхам онука.
У колективі Олександра Манька цінують і поважають. Саме його запросили першим оцінити експозицію новоствореного музею поліції Торецька, який ветеран пообіцяв поповнити архівними фотографіями.