Лук'янов Владислав Валентинович

Коротка біографія

Український політик та підприємець, народився  в Костянтинівці Донецької області. Був народним депутатом України V, VI та VII скликань від Партії регіонів. У парламенті працював у Комітеті з питань фінансів і банківської діяльності, а також у Комітеті з питань державного будівництва та місцевого самоврядування. До політики займався бізнесом, зокрема очолював підприємство «Фін-Форт» у Донецьку.

У 2014 році разом із іншими представниками депутатської групи «За мир та стабільність» відвідував Державну думу рф. У 2020-му був обраний депутатом Бахмутської міської ради від «Опозиційної платформи – За життя». 10 квітня 2024 року СБУ затримала Лук'янова під час спроби перетнути кордон в Одеській області.

Вік: 61 рік.

Освіта

У 1986 році закінчив Одеський інститут інженерів морського флоту за спеціальністю «управління морським транспортом».

З 2003 року навчався в Національній академії внутрішніх справ України.

Кар'єра

Трудовий шлях Лук'янова почався 1986 року в морському торговому порту (м. Владивосток), де він по 1989-й працював на посаді стивідора (організатора навантаження та розвантаження вантажів).

З 1990 по 1992 рік на підприємстві «Ноосфера» обіймав посаду комерційного директора.

У 1994-1995 роках працював в акціонерному товаристві (АТ) "Керамет" керівником управління інвестицій.

З 1995 до 2006 року обіймав посаду президента заснованого ним ТОВ «Фінфорт» («Фінансова Фортеця»).

Під час президентських перегонів 2004 року був одним із керівників виборчої кампанії в Донецькій області.

Політична діяльність

Політичну кар’єру Владислав Лук’янов розпочав на регіональному рівні. У 1998–2006 роках був депутатом Донецької обласної ради, де очолював постійну комісію з питань соціальної політики (2002–2006).

У 2004 році брав участь у довиборах до Верховної Ради по 151-му округу на Полтавщині, але вибори програв. Того ж року був заступником керівника виборчого штабу кандидата в президенти Віктора Януковича.

У 2006 році обраний народним депутатом України 5-го скликання від Партії регіонів (№ 133 у списку). У парламенті працював у Комітеті з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування, був заступником голови комітету та головою підкомітету з питань бюджетного забезпечення місцевого самоврядування.

У 2007 році пройшов до Верховної Ради 6-го скликання знову від Партії регіонів (№ 155 у списку), де став заступником голови Комітету з питань фінансів і банківської діяльності.

Також був народним депутатом 7-го скликання, залишаючись у складі фракції Партії регіонів.

У вересні 2014 року разом із депутатською групою «За мир та стабільність» відвідав Державну думу Російської Федерації.

У 2019 році балотувався до Громадської ради при Київській міській держадміністрації.

На місцевих виборах 2020 року обраний депутатом Бахмутської міської ради від партії «Опозиційна платформа – За життя».

Скандали

11 грудня 2007-го левову частку новин українських ЗМІ було присвячено подіям у Верховній Раді, пов'язаним із голосуванням депутатів щодо кандидатури Юлії Тимошенко на посаду прем'єр-міністра. Одним із героїв публікацій та відеосюжетів став саме Лук'янов, який піднявся до президії парламенту та вихопив персональну електронну картку для голосування у спікера ВР Арсенія Яценюка.

Сам представник "регіонів" пояснив, що їм рухало бажання припинити подальше порушення Регламенту ВР з боку голови парламенту. На його думку, Яценюк порушив регламент тим, що після першої невдалої спроби щодо обрання Тимошенко прем’єром без згоди зали повторно поставив на голосування кандидатуру лідера БЮТ. Мета - зірвати голосування - було досягнуто. На запитання журналістки видання "ЗАРАЗ" чи не думає депутат, що його порив може вплинути на відносини Партії регіонів та Президента Віктора Ющенка, Лук'янов відповів: "Я думаю, що глибоко всередині Ющенка був задоволений тим, що сталося".

У свою чергу депутати від БЮТ та блоку "Наша Україна - Народна самооборона" засудили витівку колеги-"регіонала", деякі навіть розцінили її як відновлення гострого конфлікту між "помаранчевими" та "біло-блакитними". А Яценюк нібито того ж дня подав заяву на ім'я Генпрокурора з вимогою порушити кримінальну справу проти депутата.

Пізніше у коментарі виданню "Комерсант-Україна" кривдник спікера ВР висловив упевненість, що і Яценюк, і його колеги з демократичної коаліції відмовляться від ідеї звертатися до ГПУ. "Хай тільки спробують. Я хочу подивитись, хто з них стане стукачем і напише на колегу", - пояснив він свою позицію.

16 січня 2014 року голосував за "диктаторські закони" - пакет антидемократичних законів, які суттєво обмежували права громадян та свободу слова.

13 квітня 2014 року Лук'янов брав участь у захопленні міськради у Харцизьку. Того дня із захопленої будівлі було зірвано українські прапори, а замість них було вивішено символіку "ДНР". Лук'янов виступав на мітингу під прапорами сепаратистів, підтримував референдум щодо відділення Донбасу від України, розповідав про те, як застерігав бійців ЗСУ застосовувати силу проти "свого народу".

У вересні 2014 року МВС порушило кримінальну справу проти 24 нардепів від депутатської групи "За мир і стабільність", які брали участь в засіданні держдуми рф. Серед них був Владислав Лук’янов. 

У 2024 році СБУ затримала Владислава Лук'янова поблизу прикордонного пункту пропуску на Одещині. Йому оголосили підозру в запереченні збройної агресії рф проти України. Правоохоронці встановили, що Лук'янов виправдовував збройну агресію рф, про що неодноразово розповідав у чатах російських Телеграм-каналів.

Слідство встановило, що він після захоплення частини регіону пішов на співпрацю з рф та "перереєстрував" власну компанію інтернет-провайдера за російським законодавством. Також він надав фсб повний доступ до наявного обладнання. Це дозволило російській спецслужбі контролювати інтернет-активність місцевого населення.

Сімейний стан:

 Розлучений. Колишня дружина Наталія (1976 р.н.) – домогосподарка. Двоє дітей - син Артем (1995 р.н.) та дочка Дарина (1996 р.н.).