Невзоров Олександр Глібович

Коротка біографія

Російський громадський діяч, блогер, репортер, телеведучий; депутат Державної думи чотирьох скликань, режисер, публіцист, блогер.

Всеросійську популярність отримав під час перебудови своєю авторською програмою "600 секунд" на "П'ятому каналі" тодішнього Ленінградського телебачення.

Освіта

Закінчив школу з поглибленим вивченням французької мови. Навчався в Московській духовній семінарії, але був відрахований з четвертого курсу.

Навчався в Літературному інституті імені Горького і на філологічному факультеті Ленінградського університету та жодного вишу не закінчив. Був послушником у монастирі РПЦ, співав у церковному хорі, працював хранителем у музеї, каскадером, вантажником, репортером, літературним секретарем, сценаристом.

Біографія:

Виховувався бабусею та матір'ю. Дід по матері — генерал МДБ Георгій Володимирович Невзоров — очолював в 1946—1955 роках Управління МДБ СРСР по боротьбі з бандитизмом Литовської РСР, що займалося боротьбою з «лісовими братами». Невзоров стверджує, що в дитинстві був присутній разом з ад'ютантом діда на конспіративних квартирах, куди приходили священики РПЦ Московської Патріархії, щоб «настукати» на своїх прихожан.

Мати — Галина Георгіївна Невзорова (1936—2001), журналістка газети «Зміна» (рос. Смена), похована на Преображенському єврейському кладовищі в Санкт-Петербурзі. Невзоров стверджує, що ніколи не бачив свого батька.

Кар'єра:

Був членом редакційної колегії газети Олександра Проханова «День», членом Думи російського національного собору, членом організаційного комітету Фронту Національного порятунку. 23 вересня 1993 р. приїжджав до обложеного «Білого дому» рф.

Як журналіст брав участь у бойових діях в Придністров'ї, Югославії, Прибалтиці, Карабасі, Чечні, Іраку.

Працював головним редактором Ленінградського, а потім Санкт-Петербурзького телебачення. З 1994 по 1998 працював консультантом-аналітиком Бориса Березовського і консультантом уряду російської федерації.

У 1993—2007 рр. — депутат Державної думи росії.

У 2000-х роках пішов з політики і політичної журналістики і присвятив себе коням.

Від листопада 2001 р. до грудня 2002 р. був одним зі співведучих Михайла Леонтьєва в аналітичній програмі «Інший час» на «Першому каналі».

З липня 2007 р. до січня 2009 р. вів авторську колонку в журналі «Профіль», з вересня 2009 р. вів ту ж колонку (з назвою «Невзоров») в тижневику «Однако»: «Влітку 2007 р. головний редактор „Профілю“ Михайло Леонтьєв умовив Невзорова вести в журналі колонку. Над її назвою головний редактор довго не думав: колонка іменувалася „Невзоров“, тому що до звучання цього прізвища, що стала Ім'ям, додати нічого». Останній матеріал Невзорова на сайті «Однако» датується 13 травня 2010 р.

Вів інтернет-передачу «Уроки атеїзму», що складається з випусків із середньою тривалістю 9 хвилин.

У 2012 році на президентських виборах в росії був довіреною особою та агітував за володимира путіна, називав його «єдиним, хто зможе утримати від катастрофи імперію, яка щомиті розвалюється».

Від листопада 2015 р. — ведучий програми «Паноптикум» на телеканалі «Дождь» спільно з Василем Уткіним, із січня 2017 р. — постійний гість щотижневої програми «Невзоровские среды» (раніше, в лютому 2015 р. — «Персонально ваш») на радіостанції «Ехо Москви».

Невзоров стверджує, що з 2006 р. є радником генерального директора «Першого каналу» Костянтина Ернста, та за гонорар дає приватні лекції за кордоном рф й медикам на латині.

У травні виїхав в Ізраїль для виступу з відкритою лекцією 20 березня. 23 березня 2022 Головне слідче управління Слідчого комітету (СК) росії порушило кримінальну справу стосовно Олександра Невзорова. У його діях влада рф угледіла ознаки злочину, пов'язаного з «громадським поширенням фейків про дії збройних сил російської федерації». За версією слідства, Невзоров 9 березня в Instagram і 19 березня в YouTube опублікував «свідомо неправдиву» інформацію про навмисний обстріл «ВР рф пологового будинку в місті Маріуполі». Невзоров вимушено залишився в Ізраїлі і заявив, що має намір повернутись до росії.

3 червня 2022 року, як повідомляє Антон Геращенко, Олександру Невзорову та його дружині Лідії Невзоровій, за указом президента України Володимира Зеленського, надано українське громадянство за визначні заслуги перед країною.

Позиція щодо російсько-української війни:

У виступі 2019 року заявив, що не вважає себе ні російським «державником», ні «православним» та що у питанні російській агресії проти України цілковито стоїть на стороні України. Російських професійних військових найманців-диверсантів, засланих на Схід України (таких, наприклад, як Гіркін-Стрєлков), називав своїми «друзями» і одночасно визнавав їх «терористами». Анексію Криму росією називав мародерством:

"Лежала закривавлена, непритомна Україна, а із сумочки у неї стирчав Крим. Росія його забрала. Це називається мародерство"

Стверджував, що в російській агресії немає вини Путіна, що він у цьому випадку лише пристосовується під те, чого хоче російський народ.

У ЗМІ виступає з крайніх атеїстичних, антиклерикальних та антимонархічних позицій. Підтримав надання автокефалії Українській Православній Церкві.

Посилання на інші профільні ресурси:

Публікації Невзорова можна почитати у його Telegram-каналі.

А також у Facebook та Twitter журналіста.