Панас Мирний (Панас Якович Рудченко)

Письменник

Коротка біографія

Панас Якович Рудченко, відомий під псевдонімом Панас Мирний, народився 13 травня 1849 року в м. Миргород, Полтавська губернія (1 травня за старим стилем). Помер 28 січня 1920 року в Полтаві.

Вік: 70 років на момент смерті.

Освіта

Навчався в Миргородському парафіяльному та Гадяцькому повітовому училищах (1857–1858).

Під впливом обмежених фінансових можливостей продовжував навчання самостійно через самоосвіту.

Кар'єра

Панас Якович Рудченко, розпочав свою трудову діяльність ще з 1863 року, коли влаштувався працювати в Гадяцький повітовий суд. Першим його місцем роботи була посада канцелярського служителя. Надалі він працював у повітовому казначействі та казенній палаті. Вже через рік, у 1864 році, він став помічником бухгалтера в Гадяцькому повітовому казначействі, а після кількох років, коли Пана Мирного переводили до Прилук, він отримав ту саму посаду в Миргородському казначействі.

Полтава та чиновницька кар'єра

У 1871 році Панас Мирний переїхав до Полтави, де влаштувався на посаду в місцевій казенній палаті, де пропрацював до кінця свого життя. Паралельно з цією роботою він почав активно займатися літературною діяльністю, що позначалося на його кар'єрі. Відзначалося, що він завжди був закритою людиною, не прагнув до слави, але завжди був пильно уважним до соціальних процесів, що відбувалися навколо нього.

Революційна діяльність та участь у гуртку «Унія»

У 1875 році Панас Мирний приєднався до революційного гуртка «Унія», який мав на меті підтримку українського національного руху, а також боротьбу за автономію для України. Це були часи, коли в Україні посилювався контроль з боку Російської імперії, і українці часто стикалися з цензурними переслідуваннями за свою діяльність. Відтак Мирний, разом із іншими учасниками гуртка, виступав за культурні та соціальні права українців, що значно вплинуло на його подальшу діяльність як письменника.

Протести проти заборони Шевченка

1914 року, коли російська влада заборонила вшанування пам’яті Тараса Шевченка, Панас Мирний не залишився осторонь і активно висловив протест проти цього рішення. Він написав відозву, в якій висловив своє обурення такими діями, вказуючи на значення Шевченка для українського народу та його культури.

Після Жовтневої революції

Зі зміною політичного устрою в Україні, Панас Мирний підтримав радянську владу, незважаючи на свій похилий вік. Він працював у Полтавському губернському фінансовому відділі, намагаючись реалізувати реформаторські ідеї в межах нової радянської влади. Його участь в радянській адміністрації була своєрідним підтвердженням того, що він був готовий підтримувати зміни, навіть якщо вони не зовсім співпадали з його попередніми переконаннями.

Смерть

Панас Мирний помер 28 січня 1920 року в Полтаві. Він був похований у рідному місті, а в 1936 році його прах було перенесено до парку «Зелений гай», що стало меморіалом для майбутніх поколінь.

Творчість

Панас Рудченко почав писати під псевдонімом «Панас Мирний» на знак того, що прагнув залишатися «тихим» і «мирним» у своїх поглядах. У той час українська мова була заборонена, і багато авторів змушені були писати під псевдонімами, щоб уникнути переслідувань з боку цензури та влади. Сам же Панас Мирний був досить закритою особистістю, не прагнув слави і не шукав особистого визнання. За спогадами його сестри, він був дуже спокійним і миролюбним, що могло стати причиною вибору такого псевдоніма.

Дебют та перші твори У 1872 році, коли йому було лише 23 роки, Панас Мирний опублікував свої перші твори — вірш «Україні» та оповідання «Лихий попутав» у львівському журналі «Правда». Вірш був звернений до України, в якому автор висловлював патріотичні почуття і підтримку національного руху. Саме в цей період він почав формувати свій літературний стиль.

Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Мабуть, найвідомішим і найвпливовішим твором Панаса Мирного є роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», який був написаний у співавторстві з Іваном Біликом. Роман був завершений ще в 1875 році, однак через цензуру не був опублікований до 1880 року, коли він вийшов за кордоном. Роман став класикою української літератури та змінив уявлення про соціальний та психологічний роман в Україні. Твір описує життя селян і відображає боротьбу між людьми з різних соціальних верств. Одним з головних персонажів є Чіпка, чия доля і внутрішній конфлікт стали символом боротьби з несправедливістю.

Поезія та інші твори Хоча Панас Мирний найбільш відомий своїми прозовими творами, він також був автором понад 300 віршів, зокрема перекладів класичних творів Пушкіна, Лєрмонтова та Шекспіра. Його поезія була емоційною та виразною, відзначалась глибоким змістом і патріотизмом.

Серед інших важливих творів Панаса Мирного можна виокремити такі оповідання, як «Ганнуся», «Пасічник», «Морозенко», а також повісті «П’яниця», «Лихі люди», «Голодна воля» і «Лихо давнє й сьогочасне». Ці твори також висвітлюють соціальні проблеми того часу, зокрема труднощі селянства і роль інтелігенції.

Найвідоміші твори:

Оповідання: «Лихий попутав», «Ганнуся», «Пасічник», «Морозенко».
Повісті: «П'яниця», «Лихі люди», «Голодна воля», «Лихо давнє й сьогочасне».
Романи: «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», «Повія».
П'єси: «Лимерівна», «У черницях», «Перемудрив», «Згуба».
Новела: «Лови».

Особливості творчості:

Соціально-психологічний реалізм — дослідження життя селянства, доля жінок та інтелігенції.
Психологізм — використання снів, спогадів та внутрішніх монологів для глибокого розкриття характерів.
Новація в жанрі — започаткував соціально-психологічний роман, психологічне оповідання та сатиричну казку.

Особисте життя:

Панас Мирний був одружений з Ганною Трифонівною, уродженою Коростельовою, яка стала його дружиною в 1875 році. Вона була не лише дружиною, а й важливою підтримкою у його житті, адже через численні труднощі й невдачі в кар'єрі та творчості, Панас Мирний завжди міг покладатися на її розуміння та відданість.

Ганна була з ним до кінця його днів, і він цінував її велику підтримку, що дала йому змогу присвятити себе літературній діяльності. Про взаємини подружжя відомо, що вони були щирими й теплими. Панас Мирний вважав свою дружину важливою частиною свого життя.

Від шлюбу з Ганною у Панаса Мирного було двоє дітей: син Микола та дочка Ольга. Микола став відомим ученим і публіцистом, а Ольга вийшла заміж за видатного українського письменника Івана Франка. Сімейне життя Панаса Мирного було спрямоване на виховання дітей, а його син і дочка стали важливими постатями в українському літературному та культурному житті.