Поплавський Михайло Михайлович

Коротка біографія

Український педагог, виконавець пісень, політик, доктор педагогічних наук (1990), професор (1990), повний кавалер ордена «За заслуги» (2007), лауреат національної премії «Людина року» (2009), заслужений діяч мистецтв України, народний артист України, продюсер, телеведучий, режисер-постановник. Ректор (1993–2015) та Президент (станом на 2021 рік) Київського університету культури і мистецтв. Народний депутат України IV, VII та VIII скликань. Голосував за «диктаторські» закони 16 січня 2014 року.

Вік: 73 роки

Освіта

• 1967–1968 — учень ПТУ, Горлівка.
• З 1969 р. — служба в лавах збройних сил СРСР.
• 1975–1979 — студент, голова профкому, КДІК.

Навчався в аспірантурі Академії педагогічних наук СРСР.

Біографія:

Народився 28 листопада 1949 року в селі Мечиславка Ульяновського району Кіровоградської області в родині колгоспників Михайла Романовича (1923—1999) та Меланії Григорівни (1925—2011) Поплавських.

Кар'єра:

• 1968 — машиніст електровозу шахти № 6, Кіровське Донецької області.
• 1971–1973 — директор Великотроянівського сільського будинку культури.
• 1973–1975 — директор Ульяновського районного будинку культури Кіровоградської області.
• 1975–1979 — студент, голова профкому, КДІК.
• 1979 — заступник директора Республіканського будинку народної творчості УРСР.
• З 1985 р. — ст. викладач, доцент, професор, завідувач кафедри, декан факультету.
• У 1990 році захистив докторську дисертацію «Соціально-педагогічні основи організації дозвілля учнівської молоді» в Ленінградській Академії культури.
• 1995–1997 — ректор Київського державного інституту культури.
• 1997–1999 — ректор Київського державного університету культури.
• 1999–2015 — ректор Київського національного університету культури і мистецтв.

Мистецька діяльність:

Михайло Поплавський відомий як співак, генеральний продюсер, головний режисер-постановник, автор численних мистецьких проєктів.

У 2006—2010 роках Поплавський дав ряд концертів, що називалися «прощальними» в різних містах України, що не завадило, однак, продовжити Поплавському виступати й надалі. Пізніше Поплавський публічно оголошував про «завершення» співочої кар'єри у 2013 році та 2019 роках.

У 2021 році Поплавський знову оголосив про завершення кар'єри, причому не тільки співацької, а й ректорської.

Політика:

1998 — балотувався на виборах до Верховної Ради України, виборчий округ № 100 (Кіровоградська область), зайняв 2-ге місце, 15,5 % (голосів).

2002–2006 — Народний депутат України 4-го скликання (виборчий округ № 101, Кіровоградська область, 48,44 % голосів). 12 червня 2002 року обраний на посаду заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності. Протягом 2002–2005 років був членом депутатських Фракцій «Єдина Україна» та «Трудова Україна».

2004 — стає президентом міжнародної громадської організації «Об'єднання українців світу».

У 2010 році був обраний депутатом Київської обласної ради за виборчим округом № 63 (місто Ірпінь), як кандидат від Партії Регіонів.

У 2012 році балотувався у народні депутати по мажоритарному округу № 91 (Київщина) як самовисуванець (за повідомленнями преси — за підтримки Партії регіонів), але поступився представнику партії «УДАР» Руслану Сольвару (набрав 16,97 %).

З 15 січня 2014 року — Народний депутат України 7-го скликання, самовисуванець на повторних виборах по одномандатному округу № 194 (Черкащина), група «Суверенна європейська Україна», його довірена особа — Інна Костиря. На другий день після складання присяги, 16 січня 2014 року, попри порушення регламенту, голосував та підтримав закони про диктатуру. Після кривавих подій 18-20 лютого підтримав проєкт Постанови про засудження застосування насильства, що призвело до загибелі мирних громадян України і Постанову про самоусунення Януковича від виконання конституційних повноважень.

На парламентських виборах 2014 року балотувався по мажоритарному виборчому округу № 101 (Кіровоградська область), здобувши 31,45 % голосів. Бувши народним депутатом, увійшов до депутатської групи «Воля народу». Член Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти. Більшість засідань прогуляв, не підтримав ані «Звернення… про визнання російської федерації державою-агресором», ані законопроєкт, що накладав обмеження на право трансляції російських кінофільмів, ані законопроєкт про обов'язкове володіння держслужбовцями українською мовою, хоча й підтримав закони про декомунізацію. Підтримав Проєкт Закону про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади).

Очолив виборчий список Аграрної партії на парламентських виборах 2019 року, але до парламенту — не потрапив.

Посилання на інші профільні ресурси:

У березні 2023 року спілкування Поплавського з абітурієнтами переросло в сексистський скандал.