ПідтриматиРусский

Власник "Юніграну" Наумець: попри атаки, компанія продовжить працювати в Україні та Європі

Редакції «СтопКору» вдалося поспілкуватись із Ігорем Наумцем – власником групи «Юнігран», майно якої хочуть націоналізувати під приводом начебто зв’язків з рф

Надія Рогальська
Надія Рогальська

Редакторка, аналітик

Власник 'Юніграну' Наумець відповів на незручні питання журналістів

Його називають "невловимим" та приписують йому російський паспорт, а майно заснованої ним піщано-щебеневої імперії "Юнігран" хочуть націоналізувати. Та, як і всі подібні, ця історія має підводні камені: у самій групі компаній заявляють про спробу рейдерства. "СтопКор" зв’язався з власником "Юніграну" Ігорем Наумцем, аби задати йому незручні питання та розвіяти міфи і чутки щодо зв’язків із рф, які закидають бізнес-структурі.

Журналіст проєкту "СтопКор" Кирил Вольний поспілкувався із засновником "Юніграну" за допомогою відеозв’язку.

Пане Ігор, доброго дня!Судячи з антуражу, хоч я і бачу український прапор, ви не в Україні? Подейкують, що ви десь у Москві?

Це, насправді, Прага. Я зараз зайшов у книжковий магазин – це в самому центрі. У Празі дуже багато прапорів України.

Я б хотів з вами поспілкуватися стосовно вас особисто і стосовно компанії, засновником якої ви є. Мова про "Юнігран". Зараз багато у ЗМІ публікацій. Ви, як засновник, можете пояснити, що відбувається зараз з компанією взагалі?

Дивіться, це така спроба рейдерського захвату. Річ у тім, що, однією з ідей конкурентів було захоплення вже намитого нами піску – досить великого об’єму. Станом на кінець весни сталося так, що в Києві вже не було складів, і такий спосіб захопити копалини виявився дуже простим.

Я не думаю, що хтось поклав око на наші кар’єри, хоча це також можливо, але їх більше цікавить сама техніка – автомобільна, екскаваторна, якої досить багато. Хоча вся ця техніка перебуває в заставі в ЄБРР, оскільки ми реалізували масштабну програму спільно з Європейським банком реконструкції та розвитку. Тому мені не зрозуміло, як можна було накладати арешти на техніку, яка фактично нам не належить, бо вона в заставі. Але, тим не менше, це сталося.

Ви напевно бачили, що зараз, на жаль, дуже багато схожих випадків, коли на компанії накладають арешти з подібною метою.

Журналіст ''СтопКору'' Кирил Вольний поспілкувався з Ігорем Наумцем по відеозв'язку

Ігоре, але в цей же час ваші опоненти звинувачують вас у зв’язку з росією, в співпраці із так званими "ЛНР/ДНР". Не можу вас не запитати про це. Чи можете ви якось пояснити ці тези?

Зрозуміло, що до чогось потрібно було причепитися. Хоча це маячня абсолютна! Жодної співпраці з "ЛНР/ДНР" не було і бути не може.

По-перше, я там навіть ніколи не був. По-друге, подібна спроба дискредитувати генерального директора вже була здійснена раніше – ще до війни.

З цією метою була створена фіктивна компанія в Лондоні – під моїм прізвищем, із фіктивними адресами, паспортами. Тоді знайшли мого однофамільця, який очолював якусь структуру, та заявили, що нібито це наша компанія, за допомогою якою ми відмиваємо гроші у Великій Британії.

Але річ у тім, що британське законодавство дуже ліберальне й там можна відкрити компанію без надання паспортних даних. Перевірка там здійснюється, лише коли відкривається рахунок у банку. А так в електронної формі можна просто зареєструвати компанію та отримати її номер. Далі протягом року потрібно отримати рахунок у банку, тоді компанія може почати працювати. Але можна й не відкривати рахунок, тоді компанія залишатиметься у "підвішеному" стані.

Як тільки ми про це дізналися, ми звернулися до поліції Великої Британії – моя донька живе та працює в цій країні. Як повідомили лондонські правоохоронці, складу злочину вони не побачили: поки компанія не працює, жодних порушень немає. Ми також звернулися в наглядовий орган із заявою, що ця компанія не має з нами нічого спільного. Також ми звернулися до суду в Україні, ми цю справу виграли. У січні ту компанію закрили у Лондоні, я не знаю: чи то наші звернення допомогли, чи то опоненти злякалися розслідування.

Однак використовуючи цей наклеп, наші опоненти спробували тепер, скориставшись моментом, у розпал війни, повернути це все на свою користь.

Зрозуміло, що я народився ще СРСР і у 1986 році виїхав із дому. Поїхав я до Москви, отримав там дві вищі освіти, повернувся до України. Коли Радянський Союз розпався, я отримав громадянство України, власне як особа, яка в Україні проживала. Я дійсно одружився з росіянкою, коли навчався у Москві. Але навіть у свідоцтві про народження моїх дітей вказано, що батько – громадянин України. Хлопці, якби я був громадянином рф, невже моїх дітей зареєстрували б як громадян України?

Я вільно володію державною мовою, знаю багато віршів. Найбільше полюбляю творчість Лесі Українки (цитує "Лісову пісню").

Дуже цікаво, що ви в книжковому магазині зараз цитуєте це.

Я намагаюся зараз вивчати чеську мову та перебувати у відповідному середовищі. Зараз я перебуваю в Європі, працюю над розвитком нових напрямків базнесу.

Перед початком війни виїхав у відрядження. Я до кінця не вірив, що почнеться повномасштабне вторгнення, що таке може статися. Я виїхав за нашим проєктом та в рамках цього туру мав відвідати Казахстан, Туреччину, Фінляндію, Німеччину. З настанням війни, на жаль, багато зустрічей довелося відмінити, але ми не залишили свої плани, бо все одно працюємо над проєктом заводу.

Перебуваючи Європі, я маю більше можливостей спілкуватися, більше можливостей вивчати європейський підхід до будівництва, архітектури. Та в мене вже є конкретні пропозиції, конкретні інвестиції в країну. На жаль, ці рейдерські атаки, які сталися, фактично зупинили діяльність нашої компанії. Але ми все одно працюємо над цим проєктом. Колись усе це закінчиться.

Група компаній ''Юнігран'' провідний виробник будматеріалів Київщини та Житомирщини

Та у будь-якому випадку я вірю, що Україна буде процвітати, буде сильною незалежною державою. Тому їй потрібні будуть і бізнесмени, і нові технології, і відбудовувати країну необхідно треба буде. Тому ми будемо продовжувати працювати.

Якщо повернутися до компанії "Юнігран", чи відома вам доля активів підприємства? Що ви можете розповісти? Я знаю, що компанія має багато транспортних засобів та взагалі великий майновий комплекс. Що зараз із цим майном?

Це майно арештовано. Але ми продовжуємо працювати. Дуже багато чуток ходило щодо того, наші активи передадуть в управління АРМА. Але ми виграли цей судовий процес, тому ніхто нічого не передавав. Ані корпоративних прав, ані майнових прав, ані складів із піском – нічого.

Але техніка, так, дійсно перебуває під арештом. Також під арештом – моє особисте майно. Але, тим не менш, ми працюємо із слідством, намагаємось їм довести їх неправоту. Є певний процес, який рухається.

На думку Наумця, метою атаки була техніка й запаси піску ''Юніграну''

На жаль, ми вважаємо, що це – замовлення, що слідство є дещо упередженим, воно нібито не чує наших доказів, наших аргументів, не хоче брати їх до уваги, наполягає на своєму. Але ми не опускаємо руки, працюємо в правовій площині, та я впевнений, що все буде добре і ми доб’ємося відновлення справедливості.

Я можу однозначно заявити, що жодного зв’язку ані з "ЛНР", ані з "ДНР", ані з росією, ані з будь-якими агресорами чи псевдоутвореннями ми не маємо. До прикладу, із Прагою ми дійсно пов’язані. Тут у нас була компанія, яку ми, на жаль, закрили. В Європі є інший філіал нашої компанії. Ми планували також вихід на Варшавську біржу, проєкт був дуже цікавий, унікальний, але на жаль не вийшло його реалізувати через падіння бірж у 2014-му. Взагалі, ми для себе бачили завжди європейський вектор розвитку.

Почув вас. Чехія – не росія. Чехія – це добрі друзі, особливо в останні пів року. Як людина, яка мешкає там, що ви можете розповісти про Прагу? Багато українців, які тікали від війни, зараз там. Як чехи до нас ставляться?

Знаєте, Чехія дуже тепло ставиться до України. Тут дійсно дуже багато українців, вони є тут всюди – в будь-якому готелі, кав’ярні, в парках. Я можу сказати, що тут українців зустрічають тепло. Мало того, тут, якщо не знаєш чеську мову та говориш українською або російською, тебе все одно спробують зрозуміти. Також у Чехії багато людей знають англійську, що теж полегшує порозуміння.

У мене тут немає автівки, немає нерухомості. Мені усі допомагають з житлом, із транспортом. Я пропоную заплатити, але всі відмовляються. Тиждень тому я був в Словаччині – там дуже гарна природа, гори, нагадує за кліматом Україну. А Прага – більш туристична локація, тут натовпи людей. Але всюди – синьо-жовті прапори. Підтримка дуже відчувається.

Враховуючи те, що ви перебуваєте за кордоном, в мене є цікаве питання. Зрозуміло, що прогнозувати, коли війна закінчиться перемогою України, складно. Але чи ви особисто пов’язуєте своє майбутнє, свій бізнес із Україною? Яким ви взагалі бачите своє майбутнє після перемоги України?

Я про інші варіанти навіть і не думаю. Свого часу, коли я закінчив інститут, у мене був вибір та я міг розвивати свій бізнес у тій же росії. Я там трошки працював, з цього починав. Але ще тоді я продав всі активи звідти та вклався в бізнес в Україні, тому що це – моя Вітчизна, мій народ, він мені зрозумілий, ментально близький, та я розумію, що в майбутньому я бачу себе тільки з Україною.

Тому і не зупиняю свої проєкти, незважаючи на труднощі. Наприклад, завод циркуляторних піддонів великопанельних будівель. В Україні немає жодної такої лінії, а в Європі їх дуже багато, тому що необхідно якісно та швидко зводити будівлі.

Я вважаю, що нашій країні така лінія теж потрібна. Я працюю над цим, я вважаю, що ми побудуємо такий завод за будь-яких умов, навіть якщо у нас усе відберуть. Ми відродимося знову. Є команда, є люди, є партнери.

Більшість наших партнерів та конкурентів з щебеневого ринку підтримують нас, вони допомагають. Мені постійно надходять дзвінки, листи з пропозицією допомогти. Пишуть: тримайтеся. Допомога йде з усіх боків. Навіть гроші пропонують, щоб підтримати. Мене це дуже надихає, тому що відчувається, що люди за нас вболівають.

Я також відчуваю свої зобов’язання перед людьми, перед Україною, яка мене виховала, виростила, я відчуваю, що я зобов'язаний щось зробити велике. Скажу більше, ми завжди відповідально ставилися до того, щоб сплачувати всі податки, щоб працювати виключно як "біла" компанія.

Зараз нашу діяльність заблоковано, 2 тисячі працівників опинилися на вулиці. Немає податків, немає надходжень у бюджет. І це – у такий важкий час… Країна має згуртуватися, щоб економіка працювала, щоб казна була наповнена, тому що це – кров країни, вона має рухатися.

Але про це не думають. Думають, як і що "віджати", де продати. Але в чому сенс? Такі дії повернуться до них самих бумерангом. В них теж є батьки, родичі, також безробітні, їм потрібно буде сплачувати пенсії. Безкінечно сидітимуть на допомозі? Це ж теж не варіант.

Але я бачу своє майбутнє однозначно з Україною. Саме тому ми боремося. Ми не припиняємо цю боротьбу, тому що ми хочемо розвивати нашу країну. І віримо, що все буде добре.

Нагадаємо, діяльність провідного виробника будівельних матеріалів "Юнігран" фактично заблоковано: у компанії заявили про цілеспрямовану рейдерську атаку.

Інші новини