Серед чиновників категорії «А» – поповнення: 28 липня Кабінет міністрів визначив переможців конкурсів на низку посад. Зокрема, першим заступником голови Державної авіаційної служби обрано Сергія Коршука, який працює у Державіаслужбі понад 16 років і виконував обов’язки заступника голови з 2016 року. Здавалося б, особливих питань до призначення немає – досвідчений претендент переміг у конкурсі, а Уряд мав ретельно перевірити його на доброчесність. Але чи дійсно все так чесно та прозоро?
Сергій Коршук у 1993 році закінчив Київський інститут інженерів цивільної авіації за спеціальністю «Організація перевезень та управління на транспорті», а з 1996 до 2002 року працював у ДАП «Авіалінії України», пройшовши шлях від провідного економіста комерційного відділу до генерального менеджера з комерції.
У 2005 році посадовець розпочав кар’єру в управлінні авіаційних перевезень Державіаслужби, з 2011 року очолював департамент авіаперевезень і аеропортів, а у 2016 році розпорядженням Кабінету Міністрів України на Коршука було покладено тимчасове виконання обов’язків першого заступника голови Державної авіаційної служби України.
Нагадаємо, Державна авіаційна служба України є центральним органом виконавчої влади. А згідно з п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про державну службу», посада першого заступника голови Державіаслужби належить до посад категорії «А», які передбачають проведення спеціальної перевірки кандидата на доброчесність, відповідність статків способу життя та чистоту репутації.
Згідно з оприлюдненою декларацією за 2019 рік, чиновник володіє квартирою в Києві, житловим будинком у Славуті на Хмельниччині, двома гаражами, двома іномарками і трьома земельними ділянками. Ще одна столична квартира, будинок на 567 квадратів у Києво-Святошинському районі та земельна ділянка записані на дружину можновладця – Діану Дмитрову. При цьому річна заробітна плата пана Коршука у Державіаслужбі склала майже 1,9 млн грн, а гонорари пані Діани – 125 тисяч.
І все б нічого, але подружжя «забуло» вказати в е-декларації невеликий, але суттєвий факт: згідно з відомостями з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Дмитрова Діана Анатоліївна з 2007 року є співзасновницею ТОВ «Український центр обслуговування авіаперевезень». Крім того, жінка є бенефіціарною власницею у ТОВ «ТКП-Україна».
Проте у розділі «Корпоративні права» про це – анічичирк. А це – пряме порушення Закону України «Про запобігання корупції».
ТОВ «ТКП-Україна», згідно з реєстраційною інформацією, займається обробленням даних. Співзасновником компанії є юридична особа, зареєстрована на тимчасово окупованій території України. Крім того, фірма пов’язана з національним публічним діячем: одним із її бенефіціарів є народний депутат України 4-8 скликань, «регіонал» Ігор Шкіря, який з 2011 року керує Всеукраїнською асоціацією автомобільних перевізників.
За даними інформаційно-аналітичної платформи YouControl, Діані Анатоліївні також належать 33% у статутному фонді ТОВ «Український центр обслуговування авіаперевезень». Ця компанія зі статутним фондом у 12 тисяч гривень була зареєстрована в Києві у 2001 році. Основним видом діяльності вказано «72.20.0 – Створення програмного забезпечення», однак серед інших видів діяльності фігурує функціонування інфраструктури авіаційного транспорту, послуги з організації подорожувань, організація перевезення вантажів тощо.
При цьому у відкритому доступі відсутні дані про виторг підприємства, а його активи буцімто становлять усього 16 500 гривень. Відсутня й інформація про те, що юридична особа є власником будь-якого нерухомого майна, що може вказувати на ознаки фіктивності фірми.
Позатим до службових обов’язків першого заступника голови Державіаслужби України належать, зокрема, напрямки, пов’язані з наданням прав на повітряні перевезення, дозволів на чартерні рейси, в тому числі іноземних приватних компаній, сертифікацією аеропортів та наземним обслуговуванням.
Як стало відомо «СтопКору» з власних джерел, при проведенні робіт за цими напрямками іноді створюються штучні перешкоди, що може призвести до зриву термінів, але у випадку тісної співпраці з компаніями, підконтрольними окремим службовим особам Державіаслужби, такі перешкоди дивним чином зникають.
Яскравим прикладом такої співпраці називають компанію «Глобал ЮК», яка запропонувала співпрацю з надання «консультаційних» послуг при сертифікації аеропорту «Гостомель» у розмірі 198 тис. грн («допорогова» сума, яка не потребує тендеру).
Крім того, торік були створені особливі умови для летовищ із закупівлі рідини для обробки літаків, внаслідок чого аеропорти «Львів» та «Гостомель» придбали продукцію невідомого румунського виробника у все тієї ж «Глобал ЮК», а не у постійних відомих постачальників – з цього приводу посольство Швейцарії навіть написало скаргу до Державіаслужби щодо створення штучних умов для переваги одного постачальника.
Утім, сам пан Коршук звинувачення у створенні штучних перешкод та особливих умов для окремих перевізників відкидає.
«Останнім часом ми практично нікому не відмовляли. Але ми дізнаємося про ініціативи іноземних перевізників літати в Україну, як і всі інші – зі ЗМІ. Як правило, до нас звертаються з проханням погодити виконання польотів за 30-45 днів до їхнього старту (…) Розклад – це питання бізнесу. Ми тільки затверджуємо розклад, а не приймаємо. Як можна змусити? Ми нічого не пропонували авіакомпаніям.
Процедура зупинки сертифіката чітко виписана. Це можна зробити тільки якщо є проблеми з недотриманням тих чи інших заходів безпеки. У такому випадку сертифікат зупиняється миттєво, незалежно від того, хто є власником аеропорту або хто обслуговується в ньому. Пункту про те, що ми можемо з власної ініціативи зупинити дію сертифіката, в переліку причин для цього немає», – зазначив перший заступник голови Державіаслужби у своєму інтерв’ю.
Натомість інсайдери озвучують навіть «прайси» за пришвидшення розгляду заявок на польоти: 100 доларів – у робочий час, 200 доларів – у вихідні або неробочий час, можлива фіксована місячна винагорода за сприяння в розмірі 3 тисячі доларів – компанії включають цю «таксу» безпосередньо у вартість перевезення. При цьому робота має вестися винятково через конкретні компанії, які, своєю чергою, тісно співпрацюють зі структурами пані Дмитрової.
І ще один цікавий «збіг»: бізнес-партнером Діани Анатоліївни в обох підприємствах є такий собі Поліщук Кирило Ананійович – ексгендиректор Державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» та колишній заступник голови Державної авіаційної адміністрації (січень 2008 – травень 2009).
Серед бізнес-активів пана Поліщука особливо виділяється ТОВ НВП «Техвестсервіс», яке він у 2010 році заснував разом із Сергієм Мединою та співвласником якого нині значиться американська корпорація «Інтернешнл Евіейшн Технолоджіс». Протягом 2016-2021 років компанія уклала три десятки договорів з державними підприємствами авіаційного транспорту загальною сумою понад 291 млн грн. Фірма також активно займається зовнішньоекономічною діяльністю: за 2020 рік обсяг імпорту склав близько 50 млн грн.
За останні три роки це підприємство фігурує у 14 кримінальних справах, пов’язаних із закупівлею аеропортового обладнання. Зокрема, слідство з’ясувало, що КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» придбало у ТОВ НВП «Техвестсервіс» дизель-генераторні установки за ціною вдвічі більшою від ринкової ціни, яка склалася на території України.
Слід також додати, що сам Сергій Коршук протягом тривалої кар’єри у Державіаслужбі теж встиг засвітитись у кількох репутаційних скандалах. Зокрема, наші колеги з видання «Схеми» з’ясували, що під час посиленого карантину в Україні приватний літак Віктора Медведчука здійснив 16 перельотів із аеропорту «Київ» до аеропорту «Ужгород» і звідти. Відповідні заявки схвалила саме Державна авіаційна служба України.
Тоді виконувач обов’язків першого заступника голови відомства Коршук заявив, що Державіаслужба начебто надавала дозволи на перельоти повітряних суден, а не конкретних фізичних осіб, і що він не відстежує, хто на якому судні літає, та порадив журналістам написати офіційний запит. Однак станом на момент виходу розслідування «Схем» в ефір відповідь від Державіаслужби так і не надійшла.
Чому ж Кабмін, перевіряючи доброчесність кандидата на високу посаду, заплющив очі на очевидні порушення закону про запобігання корупції та залишив одіозного чиновника біля «годівниці»? Як це пов’язано з впливовими зв’язками дружини можновладця та сумнівною діловою активністю її компаньйонів? Чи це нормальна європейська практика, коли стратегічно важливий державний орган лобіює бізнес-інтереси родичів службовця класу «А»?
Сподіваємося, ці питання не залишаться поза увагою перших осіб держави, і ми почуємо на них адекватні відповіді. Тому стежте за нашими публікаціями, ми обов’язково повернемося до цієї теми, а також і надалі уважно аналізуватимемо всі кадрові призначення найвищого рівня. Далі буде.
