Під грифом «таємно»: так в Україні ремонтують військові літаки. Навколо ремонтних робіт літаків Іл-76МД та двигунів розгорнулася заплутана схема: держзамовлення за завищеними цінами довірили дочірньому підприємству «Укроборонпрому». А відкриті торги не проводили, посилаючись на секретність робіт. Хто стоїть за махінаціями, та наскільки глибоко у них зав’язли армійські чиновники? Розбирався Денис Гойко.
В Україні ремонтом літаків Іл-76МД та двигунів Д30 КП займаються два підприємства у Миколаївській області: ТОВ «УРАРП» та ДП «НАРП». Останнє входить до складу концерну «Укроборонпром».
З 2017 року незмінним переможцем відкритих торгів на ремонт двигунів у системі ProZorro було ТОВ «УРАРП».
«За цей час ми відремонтували більш як 30 двигунів. У нас є потенційний конкурент «НАРП». У них ситуація така: за 30 років незалежності України вони відремонтували для Міністерства оборони України всього 4 двигуни», — розповідає президент концерну «Титан» Анатолій Льовін.
Редакція «СтопКору» отримала висновок Головного військового представництва, щодо можливостей цих двох підприємств. Як бачимо, «УРАРП» здатен ремонтувати 3 двигуни на місяць, тобто 36 на рік, тоді як «НАРП» при залученні сторонніх виконавців набагато менше — лише 15.
А ось якщо поглянути на вартість середнього ремонту двигунів Д30 КП за 2019-20 роки, то бачимо: «УРАРП» пропонував нижчу ціну, й оскільки підприємство здатне виконувати великі обсяги замовлень вчасно, перевагу було надано саме цьому виконавцю.
5 червня 2020 року з підприємством підписали контракт, а до 15 листопада виконавець уже здав безпосередньо замовнику – військовій частині – всі 12 двигунів.
Однак у 2019 році ДП «НАРП» отримує замовлення на контрольно-відновлювальний ремонт Іл-76 та 4 двигунів. А найцікавіше, що замовлення – державне, тобто таємне. Уперше в історії України. А сума контракту в рази перевищує реальну вартість ремонту.
Зазначимо, раніше такі закупівлі проводили через відкриті торги, тобто на конкурентних засадах. Проте в останні два роки їх із незрозумілої причини включають до Державного оборонного замовлення – без визначення конкуренції. Тож можна припустити, що за проведення такого тендеру окремі посадові особи в Міноборони отримали значні відкати.
Крім цього, виникають серйозні питання й до Служби безпеки України, яка і визначає режим секретності робіт. Адже, як підтверджують у командуванні Повітряних сил, жодних секретних деталей у літаку немає. Невже СБУ просто підіграє Міністерству оборони у проведенні сумнівних оборудок? Адже насправді статус державного оборонного замовлення мав на меті прискорити виконання послуг для армії, та обійти низку бюрократичних процедур і в найкоротші терміни виконати роботи необхідні для оборони країни. Але, як бачимо, в даному випадку все вийшло зовсім не так.