Вільна торгівля чи атака на український ринок? На левову частку збуту цементу в Україні (а це 9 мільйонів тонн щороку) тепер претендують турецькі виробники. Туреччина – другий у світі після Китаю експортер цементу, 96 відсотків всього імпортного цементу в Україні має турецьке походження. Докладніше про це – у розслідуванні Кирила Вольного.
https://www.youtube.com/watch?v=UmaK5ozlBVY
Аби відчути, наскільки в нас різні вагові категорії, варто порівняти потужності України й Туреччини.
Щороку наші чорноморські сусіди мають встановлені потужності на 142 мільйони тонн цементу, а ми – всього на 13, хоча цього достатньо для потреб внутрішнього ринку.
У Туреччині працює більш як 60 заводів, а в Україні – 8. Виробництва розташовані переважно на півночі Туреччини, що дає можливість дуже дешево доставляти продукцію Чорним морем.
Динаміка захоплення ринку очевидна: у 2017-му Туреччина експортувала в Україну 400 тисяч тонн цементу. У 2018-му – трохи більш ніж 450. У 2019-му, коли на український ринок вийшли турецькі виробники, цей показник сягнув вже 720 тисяч тонн. І лише за 11 місяців 2020-го ця цифра вже перевалила за 1 мільйон тонн.
«Ринок незахищений, ринок потребує підтримки з боку держави. За таких обсягів перспектива не дуже хороша, в першу чергу це зупинка інвестицій. Власники не хочуть інвестувати, бо вони не бачать перспективи цього ринку. До речі, Heidelberg Cement пішов з України, тому що побачив, що держава власний ринок не захищає», – коментує голова Асоціації виробників цементу України Павло Качур.
Це підтверджують і цифри. Ось дані Херсонського порту: в той час, як перевалка експортних вантажів зменшилась на 25 відсотків, перевалка закордонного цементу збільшилась в 5,5 раза, і тільки в Херсонському порті склала майже 300 тисяч тонн.
Перші результати такої «повзучої експансії» – зупинення однієї з печей на цементному заводі в смт Ольшанське, що на Миколаївщині. Наступним кроком, за словами пана Качура, може стати скорочення власного виробництва та звільнення робітників.