Відсутність належного маркування, невідповідність ДСТУ та шкідливі домішки: в українських лабораторіях дослідили турецьку цементну продукцію й виявили низку кричущих порушень. Чому цемент з Туреччини заполонив вітчизняний ринок? Чи дійсно справа лише у дешевизні? І чим це загрожує національній економіці? Розбирався Кирил Вольний.
Причин турецької експансії декілька. Річ у тім, що в Туреччині з 2018 року почався дуже серйозний спад будівництва, а отже — споживання цементу на внутрішньому ринку Туреччини помітно знизилось. Саме тому наші південні сусіди почали шукати нові ринки збуту, аби врятувати свою економіку.
Аби відчути, в яких нерівних умовах ми перебуваємо – лише порівняйте наші потужності: Туреччина – другий у світі експортер цементу та щороку виробляє 142 мільйони тонн цементу, а Україна – всього 9, хоча цього достатньо для потреб внутрішнього ринку.
В Туреччині працює близько 60 заводів, а в Україні – 9, та навіть їхні потужності не завантажені на 100%.
Крім того, турецькі виробники, на відміну від вітчизняних, отримують безпрецедентну підтримку з боку держави: дешеві кредити, податкові пільги та субсидії. В таких умовах про чесну конкуренцію не йдеться.
«Туреччина дуже активно підтримує експорт своєї технологічної продукції завдяки експортному фінансуваню, податковим стимулам і державній підтримці. Це те, чого українські виробники не мають в жодному вигляді», – коментує народний депутат України, заступник голови комітету економічного розвитку ВР Дмитро Кисилевський.
Доктор економічних наук Ігор Гужва наголошує: є ризик, що турецькі товари просто витіснять українського виробника з економічної мапи України й світу. Йдеться не лише про цементну галузь, але й про текстиль та машинобудування.
Адже наші південні сусіди, прагнучи захопити українські ринки, вдаються до різних хитрощів. І одна з них – демпінг. Це коли ціну на товар штучно занижують, інколи навіть нижче собівартості, з однією метою – захопити ринок та прибрати конкурентів. Для них це — можливість збільшити свій експорт, а для нас – загроза закриття заводів та скорочення робочих місць.
Динаміка захоплення ринку очевидна: у 2017-му сумарний імпорт цементу в Україну склав 400 тисяч тонн. В 2018-му – трохи більше, 450. У 2019-му цей показник сягнув вже 720 тисяч тонн. А у 2020-му ця цифра вже перевалила за 1 мільйон тонн.
При цьому доля турецького цементу складає 96% від всього імпортного цементу, який завозять в Україну.