Лише за минулий рік потяг «Львів-Москва» перевіз до країни-агресора понад 150 тисяч людей, більшість яких – трудові мігранти. За офіційними даними МЗС, кожен 12-ий українець живе і працює в Росії. З них щонайменше 4,5 тисячі осіб потрапили у тенета наркомафії, спокусившись високими зарплатами на кур’єрській службі, та були ув’язнені на території РФ.
Ексклюзивне спецрозслідування «Стоп корупції» на цю тему кілька днів тому сколихнуло мережу. Про те, як працює злочинне міжнародне угрупування, кого і як заманюють працювати наркокур’єрами, який зиск від цієї схеми мають російські спецслужби і правоохоронці, а також чому засуджених українців так важко повернути додому і що не увійшло до фінальної версії сюжету, головному редактору «СтопКору» Марині Супрун розповіла журналіст Лілія Ткачук.
- Звідки з’явилась ідея розповісти про українців, яких змушують порушувати закон на території РФ?
- На мене вийшла заступниця міністра соціальної політики Наталія Федорович, попросила про зустріч. Коли ми з нею зустрілись, вона розповіла про те, що існує така проблема і про те, що затримано чотирьох вербувальників, троє з яких є українцями, а один – громадянин Молдови, який має посвідку на постійне проживання в Україні.
Суди тривають вже три роки і вони дуже бояться, що суд може випустити цих людей під заставу додому, надалі вони зможуть втекти і уникнути покарання. Пані Наталя вирішила це розповісти ЗМІ, просто поширити цю тему, щоб вона була на слуху, щоб про неї більше говорили.
Ця тема стала мені цікавою, тому що коли ми говоримо про Росію, то ми говоримо тільки про політичних в’язнів, які там відбувають покарання, які стали фактично жертвами політичних історій, а про тих людей, які відбувають покарання і стали жертвами торгівлі людьми, які хотіли заробити бодай якусь копійчину, тому що в Україні ситуація з роботою – ми всі знаємо, яка плачевна, про них фактично ніхто не говорить.
- У сюжеті ти розповіла про російських вербувальників, які обманом змушують українців займатись перевезенням наркотиків на території Росії. Людей заманюють роботою кур’єра, але потім ситуація кардинально змінюється. Чи є якісь способи виккрити кримінальних роботодавців?
- Звичайно є. По-перше, потрібно розуміти, що на цю роботу погоджуються люди з низьким соціальним статусом, які навіть не мають освіти – ні вищої, ні юридичної, не говорячи про те, що вони не знають законів Росії, навіть українських законів не знають. Це люди, які мають, можливо, якісь фінансові зобов’язання чи якісь кредити, тобто громадяни такого формату. Або ж їдуть студенти, щоб заробити у Росії за літо. Тому звичайна людина, яка розуміється на цьому, на таке не купиться.
Але ця схема розрахована на інші верстви населення, і, звичайно, ці реклами розвішуються в маршрутках, метро. Якщо брати Чернігівську область, то там по селах розвішували білборди. Там реально були приклади бігбордів «Робота в Росії». Вони спрацьовують на швидкість. І коли люди телефонують, їм кажуть: приїжджайте на співбесіду, і вони приїжджають.
Інколи навіть просто телефоном їм проводять співбесіду, розповідають, що зарплата від півтисячі доларів, робота кур’єром – чи харчові продукти розвозити, чи книги, чи кондитерські вироби. Вже потім почали розповідати, що це курильні суміші, типу як тютюн для кальяну.
“Немає часу думати, приїжджайте сьогодні”, – вербувальники працюють поспіхом, щоб людина не встигла отямитись
Коли людина телефонує, їй кажуть: так, є робота, розповідають, але, щоб людина не вагалася, кажуть: якщо ви хочете їхати, то треба одразу, сьогодні приїжджати, немає часу думати. Це нагнітає і людина погоджується, вони купують їй одразу квиток за свої кошти. І для того, щоб нібито купити квиток, вони просять сфотографувати та надіслати паспортні дані. Це вже є першим поштовхом до того, що вони вже потрапляють на гачок, з якого зістрибнути важко.
Одразу, коли вони сідають в потяг, їм дають телефон і кажуть: вас у Москві зустрінуть і все по роботі вам розкажуть. Коли людина тільки дала сфотографувати паспорт, вона одразу на гачку в Росії у ФСБ. Вона одразу «під ковпаком». Уже ФСБ їх веде в Росії з того моменту, як тільки вони зійшли з потягу. Тобто перший значок того, що вони вже потрапили в цю систему, це те, що вони дають сфотографувати свої паспортні дані.
Це, по-перше, для ФСБ, а по-друге, потім, коли вони приїжджають, їм починають розповідати, чим вони мають займатися, люди відмовляються. А їм кажуть: гей, добрий день, а відпрацювати квиток? А відпрацювати телефон? А харчування, проживання відпрацюєш, тоді поїдеш. І ти вже на гачку.
- ФСБ в курсі схеми, якщо починають відстежувати?
- Звичайно. Насправді ці хлопці, які перебувають у в’язниці, з якими ми спілкувались у колонії, вони розповідають, що цю інформацію їм підтверджували самі оперативники, слідчі, прокурори, вони кажуть: ми вас вели з того моменту, як ви вийшли з потяга. Тобто їм ці паспортні дані передають, «неугодних» – якщо людина не хоче працювати – вони одразу ж «зливають».
І вони кажуть, що ті, хто зайнятий в наркосфері в Україні і в Росії, дуже тісно пов’язані. Тому що в Україні значно менше покарання за це, а в Росії більше покарання, поліція має більше ресурсів, щоб тримати цих людей. Але ця справа насправді вигідна всім: Україна отримує відсоток за те, що відправляє туди людей, а для Росії це фактично якесь «гарматне м’ясо», яке вони викидають. Тому що люди їдуть масово, люди починають працювати… Неважливо, пропрацював ти тиждень, два, місяць, неважливо, скільки ти пропрацював – тебе все одно зловлять.
І, відповідно, і для Росії класно, тому що вони роблять свої показники, ніби вони борються з наркокур’єрами, наркоторгівцями, плюс поліцейські отримують високі звання, в 27 років це вже може бути полковник поліції, і в них дуже високі премії. У них за одного такого наркокур’єра премія на групу слідчих і оперативників, на 4-5 людей премія 400-500 тисяч рублів. Це дуже велика премія. І у них ця «боротьба» – це дуже вигідно.
І я так розумію, що люди, які стоять вище за цим бізнесом, зливають пішаків, поліція робить свою справу і не чіпає тих людей, які стоять високо над цими схемами. От у них є взаємовигідна ситуація, тому треба розуміти, що коли ти їдеш у Росію, ти автоматично маєш розуміти, що ти можеш не повернутися.
- Виходить злочинне угрупування – українські та російські вербувальники, ФСБ, поліція?
- Звичайно, це міжнародна група з вербування людей, які надалі мають працювати наркокур’єрами.
- Якщо українці вже потрапляють в таку ситуацію, які є виходи? І чи реальні ті погрози, які їм заявляють вербувальники?
- На мій погляд, погрози реальні, тому що в них є дані, вони знають, де ці люди проживали в Києві, яких мають родичів. Ми маємо розуміти, що це бізнес не мільйонний, а мільярдний. І просто так залишати людей, які не хочуть працювати, які не вигідні системі, вони не будуть.
“Українці навіть не просять статусу жертви торгівлі людьми, бо хвилюються за життя своїх рідних”, – проблема з захистом свідків в Україні
Люди, які займаються наркотиками, вони пов’язані, зазвичай, і з проституцією, і зі зброєю. Тому ці історії дуже непрості, як розповідають ті хлопці, які зараз відбувають покарання, вони не «здають» босів і навіть не просять статусу жертви торгівлі людьми, не пишуть заяви, тому що вони хвилюються за своїх рідних. І розповідають, що у нас в Україні захисту свідків немає. І тому вони кажуть, що написати заяву, розповісти чи назвати конкретно імена-прізвища тих людей, які є в цьому бізнесі, це рівносильно самогубству.
Вони ж їдуть туди не просто так. У мене вже є знайомий, ми спілкувалися з ним в колонії, поїхав, тому що в нього мама захворіла на онко, мамі потрібна була операція на мозку. І в нього вибору не було, він поїхав працювати туди, в Росію, тому що йому пообіцяли зарплату на той час, 2015 рік, 40 тисяч гривень. Людина до цього працювала в компанії, отримувала непогану зарплату, але потрапила під скорочення. Мама на операції, ситуація критична. Він навіть рідним не сказав, що він поїхав до Росії, сказав, що до Білорусі.
Тому, якщо ти потрапляєш… Зараз система працює, але в менших обсягах. Туди їдуть українці, але менше. Але моя порада: якщо тобі не дають офіційних даних, контракту підписувати, то немає чого їхати, тим паче в Росію, коли в нас з Росією зараз війна.
Ти маєш розуміти, що тобі й наркотики можуть навіть підкинути, ти можеш взагалі не працювати там, тобі можуть підкинути, і ти потрапиш, все одно тебе засудять, тому що для них це показник, тим більше українці. Там часто вони навіть пишуть, що «етнічне угрупування з України» нібито приїхало спеціально для того, щоб труїти російський народ. Зараз це вдвічі серйозніше, навіть якщо ви потрапите, то просто не ведіть жодні контакти, викидайте телефон, шукайте… просіть гроші, ще якось повертайтеся в Україну. І тут уже пишіть про те, що ви потрапили у таку схему.
Але, знову ж таки, це не гарантія того, що ви будете в безпеці. Просто навіть були випадки, коли людина відмовлялася, залишала все, сідала в потяг, а його з потяга витягувало ФСБ все одно. Тут ніяких механізмів гарантії того, що все буде добре, немає.
- Чи можна говорити про те, що українці в Росії отримують жорсткіші вироки лише через те, що вони не росіяни?
Ні, насправді ні. Там не тільки росіяни у цій схемі, росіяни теж сидять з такими ж самим строками. Тому що у Росії, згідно із законодавством, з Кримінальним кодексом, покарання за збут і вживання наркотиків значно серйозніше, ніж в Україні. В Україні це максимально, якщо я не помиляюся, 8-12 років, а у Росії – до 20 років позбавлення волі. Там це фактично прирівнюється до вбивства. Це просто на законодавчому рівні.
Інша сторона питання, що Росія штампує вироки, не розбираючись у ситуації, чи людина стала дійсно жертвою торгівлі людьми, чи ні. Вони це не розглядають, вони просто штампують і відправляють.
Щоб повернутися сюди, в Україну, напевно, ти хочеш запитати, чи реально, чи ні? Чому так мало повертають в Україну – тому що для того, щоб тих українців, які засуджені в Росії, повернути в Україну, фактично зробити екстрадицію для відбування покарання вдома, вирок суду в Росії і вирок суду в Україні мають бути однакові. А якщо згідно із законодавством, в Росії йому дають 12 років, або 14, або 16, а за українським законодавством це максимально 8 чи 12, немає зіставлення і немає механізму врегулювання цієї різниці між судовими строками відбування покарання.
Саме тому українців так важко повертати додому для відбування покарання. Тому що українські суди за законодавством не можуть дати такі строки, які дає Росія. А на законодавчому рівні врегулювати це зараз складно через ситуацію, яка склалася між нашими країнами.
- Ти спілкувалась з ув’язненими, екстрадованими в Україну? Це було в колонії?
- Це була виправна колонія. Я не можу конкретно назвати в’язницю, тому що якщо я скажу, одразу буде зрозуміло, з ким я спілкувалася, хто був моїми інсайдером. Ми зайшли туди з помічником народного депутата, згідно із законом, він має безперешкодний доступ до входу в такого роду установи.
Звичайно, нас туди не дуже привітно впускали, але вони не могли порушувати закон. Ми одразу ж сказали, що ми не приїхали дивитися, як ви там харчуєте людей, чи ви маєте якісь корупційні схеми, чи якісь підпільні роботи, ми просто приїхали поспілкуватись з конкретними людьми, ми мали прізвища. І тоді замполіт провів нас.
Ми поспілкувались із трьома. Один із них уже, до речі, на волі – по умовно-достроковому вийшов. Програма вийшла у суботу, а у вівторок вже зателефонував його батько і подякував за роботу, повідомив про те, що сина умовно-достроково звільнили, син уже разом із ними.
- Що з розповіді цих людей не увійшло в ефір?
- От не увійшла в ефір безпосередньо історія про те, чому вони поїхали туди працювати. В одного, я розповідала вже це, була хвора мама. А інший – це старший чоловік, він після інсульту, інвалід 2-ої групи, він не міг тут нормально реалізуватися, їхав у метро, побачив оголошення, поїхав за цим оголошенням, вийшов з метро, зателефонував. Там жінка підняла слухавку і він сказав, що його цікавить ця робота. Вона сказала: під’їжджайте на станцію Лівобережну, там був тоді ще заклад «Мак-Фоксі», біля «МакДональдсу».
Він під’їхав туди, там його чекав уже у «Мак-Фоксі» якийсь чоловік, а не жінка. І сказав, що він буде працювати кур’єром по курильних сумішах, тютюн для кальяну. І знову ж таки, стандартна схема: в один день їдуть туди, одразу ж туди їх відправляють.
А коли вони приїжджають у Росію, їм одразу кажуть відкрити картку Сбербанку Росії, тому що туди їм нараховують кошти на житло. І після того, як вони відкривають картку, тобто вони максимум добу в Москві проводять, далі їм кажуть, в яке місто вони мають їхати.
Вони їдуть у це місто, їм кажуть, де вони мають забрати цей «скарб», виходить, чим вони мають займатися. В одного це в Москві у поштовому ящику було заховано. А інший розповідав, що у нього це було заховано між гаражами, в лісі, він заблукав, о другій ночі там шукав цей «скарб», тобто там дають координати.
І коли вони забрали це, один зрозумів наступного дня, чим вони займаються, і каже, зрозумів не просто так. Каже: я приїхав у нове місто, орендував квартиру, мені вислали гроші на квартиру. І розповідає, що зайшов у групу «для знайомств», типу коли ти приїжджаєш у місто, ти хочеш якісь знайомства завести. Він каже, зайшов, а там оголошення висіло, типу новин, що поліція викрила українця за торгівлю людьми, такого формату. І він це прочитав і одразу написав, що він розуміє, що має займатись таким самим.
“В день потрібно викладати по 50 закладок”, – ліміти для завербованих наркокур’єрів
І тоді йому сказали: чувак, ти трішки «угомонись», тому що в тебе родичі. Ти хоча б відпрацюй дорогу і все, що ми тут зробили, і тоді ти поїдеш. І наступного дня він виходив з під’їзду, тоді його й затримала поліція. Виходить так, що він там один день пропрацював, потім догнав, що це, і написав їм.
І коли він цей один день пропрацював, він розповідав, що вони користуються таксі, не ходять пішки, не їздять маршруткою, користуються таксі й вони роблять закладки, тобто розкладають, потім фотографують в спеціальну програму і надсилають цьому їхнбому адміністратору, оператору, який вже це все фіксує.
Інший, оцей, який має інвалідність, розповів, що йому вдалося пропрацювати місяць. Але йому обіцяли зарплату 100 тисяч рублів, а виплатили 35 чи 37 тисяч. У них є ліміт викладання 50 закладок в день. Він каже, що оскільки він людина з інвалідністю, то він викладав там по 3-4 закладки в день, можливо, тому його й було так важко піймати і він отримав малу зарплату. А от уже коли він взяв велику партію, 50 закладок, він почав розкладати їх, він розклав тільки 8, а на дев’ятій його спіймали. Тобто навіть 50 закладок в день він розкласти не міг. Вони розповідають, що в Росії були з ними українці, які встигали розкладати і по 150, і по 200 закладок в день, і за це реально платили їм тоді гроші.
А ще розповідав молодий хлопець, що очевидно, по-перше, що його піймали, тому що він пішов проти, а по-друге, він розговорився з якимось таксистом по дорозі, сказав, що він приїхав з України, тут працює кур’єром. І він думає, що поліція співпрацює також з таксистами, якщо це схема розповсюдження, і що він сам себе ще додатково здав таксисту. Але його вели з першого дня роботи. З того моменту, як він вийшов з потяга.
- А чому одразу не арештовують?
- Їм треба трішки доказової бази. Вони ведуть, у них напрацьована база, що він розкладав закладки, епізоди, з фото, відео. Вони ж ведуть цю людину і знімають це, прослуховується телефон, їм трохи для матеріалів справи треба зібрати доказів. От вони цих пару днів їм дають, щоб зібрати, а потім хлопають.
- Чи застосовували до нього фізичну силу чи йшлося лише про словесні погрози?
- До фізичних не доходило, тому що їх всіх заарештовували.
- Чи відомо щось про людей, яким вдалось втекти від відповідальності?
- В Україні?
- Взагалі, якщо когось піймали, чи хтось доводив свою невинність, що його змусили – є ж, наприклад, переписка, де вони пишуть, що не хочуть цим займатися.
- Немає. Тем є спеціальні програми, в яких повідомлення видаляється протягом 5 хвилин, вони спілкуються з оператором – там є для цієї роботи спеціально прописані дві програми – Jabber і CoverMe, я розповідала у випуску. Одна програма спеціально для роботи в Росії, а інша – для листування, там це все видаляється протягом 5 хвилин автоматично. Тому там ніякої доказової бази про те, що вони не хочуть…
Єдине, що можливо – це статус жертви торгівлі людьми, який вони отримують в Україні. Подають у суд, що вони стали жертвами такої схеми, торгівлі людьми і їх змусили це робити. Але зазвичай російські суди такі поняття, такі довідки з Міністерства соціальної політики України до уваги не беруть. Вони все одно дають великі вироки, тому що якщо ти займався наркотиками, то ти винен.
І знову ж таки, потрібно розуміти, що якщо ти потрапляєш у цю схему, ти потрапляєш до наркокартелю, це шалені гроші, це було споконвіку так, і це не зміниться.
- А які бачиш виходи з цієї ситуації?
- Треба максимально розповсюджувати, першочергово, антирекламу, розповідати людям про те, що існують такі схеми, що існують такі варіанти, подивіться, скільки зламано людських доль. І розповідати, не тільки створювати якісь хештеги у Фейсбуці, типу #ПротидіїТоргівліЛюдьми, а простими словами розповідати людям про те, що існують такі схеми, щоб вони не потрапляли туди. Тому що в ці схеми не потрапляють люди з вищою освітою юристів, економістів, туди потрапляють звичайні прості люди, селяни.
Просвітницька робота, першочергово, на такому масштабному рівні. От зараз у нас 4,5 тисячі осіб потрапили в цю схему в Росії. Ви бачили хоча б одну рекламу по Києву про те, що існує така схема?
- Ні. Потрібна дійсно якась соціальна реклама.
- Ну от, це по-перше. По телевізору пустити. Люди в селі дивляться телевізор, слухають радіо, чому про це не говорити? Якщо ви бачите такі реклами – не їдьте! 4,5 тисячі українців вже так потрапили, сидять у тюрмах. Елементарними простими словами людям пояснювати. І тоді вони, можливо, будуть розуміти. Або якщо вони будуть іти на це, то це буде свідомо. І тоді це вже інше питання, це просто легкі гроші, які вони хотіли заробити.
