“Візит ні про що” – так вже назвали у соцмережах зустріч державного секретаря США Ентоні Блінкена із Президентом України Володимиром Зеленським. Результатів зустрічі як таких, фактично немає. І сама зустріч не мала витриманого протокольного формату, адже у світі дипломатичних відносин прийнято зустрічатися на однаковому рівні: президент із президентом, прем’єр із прем’єром. Та не в нашому випадку.
Така історія із українським гарантом не вперше – у Букінгемському палаці він теж чаював не з матінкою Єлизаветою. І зустріч була теж ні про що.
Тоді багато оглядачів та блогерів звернули увагу на вирази обличчя герцогів Кембриджських Вільяма та Кейт під час зустрічі, та помітили, попри англійську стриманість, не дуже велике бажання спілкуватися. От, наприклад, як на цьому фото.
На обличчі Кейт суцільна туга, їй просто нудно. Вона відпрацьовує протокольну гостинність і не більше. Здається, вона просто хоче промовити: “Коли це все закінчиться?” Навіть не спеціаліст це бачить.
Із Вільямом все ще гірше: він ледь стримується, щоб не перервати розмову, в нього піджаті губи та напружені брови. Це ознака стриманого гніву та гідливості.
Тоді, у жовтні 2020 року, по всіх соцмережах розбирали цей візит, що по суті нічим не закінчився, і був вираженням тотальної неповаги до голови української держави. Це було видно саме по обличчях приймаючої сторони.
А те, як тонко Велика Британія знається на протоколі, не знають ніде в світі. Бо цей протокол фактично королевська родина і створювала, вона її основний носій.
Про візит американського держсекретаря Ентоні Блінкена ще задовго до того, як він відбувся, було багато різних прогнозів і версій: чим закінчиться, про що саме будуть говорити, і головне - чому не новообраний Президент США їде до України зустрітися зі своїм колегою, а відправляє фактично, свого підлеглого, що автоматично занижує рівень зустрічі на голову.
Команда "СтопКору" за допомоги експертів у сфері фізіогноміки спробувала проаналізувати відео прес-конференції, яке було поширене після перемовин, і знайти відповідь: чи справді цей візит був важливим та продуктивним для України?
Адже, як то кажуть, диявол у дрібницях.
https://www.youtube.com/watch?v=tGBNCT1JUuM&ab_channel=%D0%A0%D0%91%D0%9A
Отже, по секундах.
01:36 Зеленський говорить про війну. Він акторськи “одягає” страждання та сум на обличчя, голос невпевнений, і задля того, щоб додати значущості своїм словам, він активно жестикулює, поправляє маску, намагається торкнутися носу. Це ознака брехні. Йому нецікава тема ООС, він каже це лише тому, що це певний трігер для електорату.
Що в цей час відбувається із обличчям та позою Блінкена?
01:58 Він сидить и весь час смикає в руках ручку та теку із паперами. Він нервує через те, що розуміє, наскільки зараз озвучується, м’яко кажучи, не те, про що йшлося за закритими дверима.
02:14 Блінкен заспокоївся і почав нудьгувати, він опустив очі і просто слухає, але йому вже нецікаво. На його обличчі просто ніби написано: “Що він верзе, все ж було не так, але нехай, скоро в мене літак і я поїду додому”. Обличчя дуже втомленої від неефективних перемовин людини. До речі, вирази його колег ще більш красномовні.
02:36 Український Президент у позі виправдовування. Він розуміє, що перемовини не вдалися, але намагається всіма силами запевнити авдиторію, що насправді все дуже й дуже вдало. Обличчя відчаю.
02:45 На словах “В цілому зустріч змістовна” він підсвідомо робить рухи головою, які означають “ні”. Ознака брехні.
03:22 Зеленський каже: “Я запросив Президента Сполучених Штатів, і віце-президента”, Блінкен дивиться на нього із виразом обличчя, яке можна було б охарактеризувати як “він реально в це вірить?”
05:53 Блінкен говорить про відвідування Михайлівського собору та стіни Пам’яті загиблим в зоні ООС. До речі, в цей момент на його обличчі щирості більше в рази, аніж на обличчі українського гаранта під час згадки про ту саму тему, і в американця ця щирість непідробна.
12:13 Журналістка питає, коли ж президент США відвідає Україну. Питання прогнозоване, адже, повертаючись на початок, державний секретар VS президент - це не протокольний рівень. А Байден їхати до України не поспішає. Тут із Зеленським відбувається те саме, що із Блінкеним на початку розмови: він хапає те, що трапило під руку і починає явно нервувати. Очі його при цьому приймають вираз провини, жалю та безпорадності. І стає зрозуміло - гарантій цього візиту йому ніхто не дав.
Тож резюмуємо.
Певні шанси США ще Україні дають, адже у протистоянні із нашим північним сусідом, окрім України, обирати немає кого. Але спілкуються із нами на рівні Республіки Конго. Саме з такою повагою, саме із такою витримкою, саме із таким жалем. І це читається по обличчях тих, хто давно живе краще за нас.
Цікавим є і той факт, що Блінкен не проводив багато часу із Президентом під час свого візиту. Він говорив із фракціями, цікавився партіями та їхніми лідерами, спілкувався із церквою, - і на це пішла значна частина його перебування.
Цей візит був не просто формальним, якщо говорити про перемовини. Цей візит був взагалі не заради перемовин.
І навряд чи у найближчі роки можна сподіватися на рівне партнерство.
