Кадрові ротації в Міністерстві інфраструктури: перезавантаження на вимогу часу, суспільства і президента чи підбір керівників за критерієм «зручності»? Де міністр Криклій заробив на коштовне майно та хто є його неофіційним радником? І чим зрештою стане «Укрзалізниця»: черговим «фейлом» чи перемогою нової влади?
На ці та інші питання журналістці Христині Кришисі відповів Владислав Дзівідзінський, політолог, заступник директора Українського інституту політики, що займається дослідженням ефективності роботи міністерств.
Про призначення Падакіна
- Почнемо з актуального. Буквально нещодавно Міністерство інфраструктури подало в Кабмін на затвердження кандидатуру керівника «Держгідрографії» Дмитра Падакіна. Експерти в кулуарах ВР кажуть, що ця людина має кримінальні провадження і неоднозначну репутацію. І що колись він вже був «в.о.» голови цієї структури й нічого доброго там не зробив.
- Насправді галузь в останні роки мала певний спад, пов’язаний із загальною ситуацією в країні. Але при глибокому аналізі, так чи інакше, можна відрізнити загальні об’єктивні речі, які, на жаль, призводять до спаду в певній галузі, а можна чітко виокремити неефективність керування.
Зараз деякі портали, зокрема Chesno, розміщують певну аналітику з посиланнями на зареєстровані судові справи, і конкретно за Падакіним на сьогодні зареєстровані 3 кримінальні справи. Дві з них – про перевищення службових обов’язків і привласнення коштів, ще одна – неефективне використання ресурсів міністерства, тобто службова недбалість.
За умови, що призначається людина, яка мала відношення до попередньої влади і навряд чи може вважатись новим обличчям в політиці і в галузі, і за умови, що до неї є багато запитань щодо професійної репутації, це призначення викликає дуже багато питань до Мінінфраструктури.
За це відповідальний безпосередньо міністр.
- Як Ви думаєте, чим керувався міністр, призначаючи на посаду таку людину?
- Як у випадку з Криклієм, так і з Зеленським, є низка питань саме стосовно кадрових призначень. І на сьогодні ми можемо лише аналізувати і здогадуватись, чим керуються люди. Якщо послухати їхню риторику, вони посилаються на невелике вікно можливостей і в межах цього вікна вони ніби змінюють в цілому систему влади.
Змінюють за принципом і на вимогу суспільства, а це вимога на нові обличчя і нові підходи до менеджменту в ключових галузях. Хоча більшість кадрових призначень в Міністерстві інфраструктури можна умовно назвати – хоча це не стосується Падакіна! – новими обличчями, то щодо професійності величезні питання.
Тому що за попереднього очільника Щипцова відбулась ціла низка якісних змін. І абсолютно всі експерти, що можуть фахово аналізувати галузь водного транспорту, стверджують, що за період його керування було багато позитивних моментів – перехід на електронну систему навігації, тендерні відкриті закупівлі буїв, ремонт судноплавного транспорту тощо.
І коли професіонал, якого поважає експертне середовище, який має низку досягнень, звільняється і, до речі, навіть офіційно не заявлена причина його звільнення, а замість нього призначається людина, яка, вочевидь, має низку кримінальних проваджень і має відношення до «старої» влади… Це означає, що, певно, трійка осіб, до яких можна віднести Криклія, Галущака і Кірєєва, проводить такий перелік призначень, який нас скоріше схиляє до думки, що є зацікавленість у заробітку, у використанні посади на власну користь – через призначення осіб, які вміють це робити.
Але давайте розставимо всі крапки над «і». Якби проглянув біографію кандидатів та їхні «досягнення» Зеленський, то він навряд чи призначив би таку особу на посаду. Я вважаю, що це зона відповідальності Владислава Криклія і суспільство просто зобов’язане мати доступ до цієї інформації. Треба зробити цей процес публічним.
Бо якщо ми не зможемо впливати і не будемо знати, кого призначають на ці посади, ми не будемо довіряти цій владі в цілому. А це означатиме, що всі їхні ініціативи не матимуть жодного результату та успіху ні для них, ні для держави.
- Коли міністр Криклій призначає таку особу, хіба він не розуміє, що це репутаційні ризики для нього також?
- Ба більше, він ще й тим самим підставляє весь Кабінет Міністрів. І одна справа, коли Гончарук заявляє, що він профан в економіці. Будьмо відвертими, це не є кращим взірцем, але в цілому прем’єр-міністр може не бути спеціалістом в економіці. Але він просто зобов’язаний бути ефективним менеджером і мати правильну систему підбору персоналу.
Коли Кабмін за поданням Криклія затвердить таку особу або низку інших, які вже були призначені чи можуть бути невдовзі призначені, фактично вони ставлять самі собі оцінку діяльності.
Тому ми можемо десь пробачити або закрити очі на непрофесійність самого Гончарука. Але навряд чи хтось погодиться, що такі особи (як Падакін – прим.) представляють Кабінет Міністрів. Тому за фактом Криклій і себе цим підставляє, і весь уряд.
Про міністра Криклія
- Як сам Криклій потрапив на посаду і став міністром?
- Варто зазирнути в його біографію, вона доволі яскрава, зважаючи на вік і не такий вже довгий професійний шлях. Він є випускником КНУ імені Шевченка, факультету економіки. В нього була спочатку доволі стрімка кар’єра в приватному секторі.
І в 2014 році він був призначений радником міністра внутрішніх справ. З того моменту почався його кар’єрний зріст вже у державному сегменті. Він став відповідальним за впровадження новітніх сервісних центрів в рамках зміни структури МВС і був відповідальним за ліквідацію ДАІ.
Фактично свої позитивні якості як менеджера він проявив, використовуючи міжнародний досвід, який на той момент інтегрували наші грузинські колеги, зокрема Хатія Деканоїдзе. За короткий час було створено 25 спеціалізованих сервісних центрів, 114 всього за час його керування, ці центри почали ефективно працювати. І це високо оцінювало на той час його менеджерські якості.
В момент зміни президентської влади він потрапив у команду «Слуги народу», 12-м номером був обраний до парламенту і в перший же день після прийняття присяги нардепа написав заяву про звільнення… До речі, він розглядався як голова профільного парламентського комітету з питань інфраструктури. Але в перший же день його кандидатура була внесена в перелік міністрів.
Потрапити до «списку Зеленського», як ми зараз бачимо, було нескладно. Адже весь список складався від 10 до 20 днів ледь не на колінках, там є абсолютно випадкові люди.
І тому не дивно, що людина, яка вже мала державний досвід, яка за віком, за зовнішніми критеріями відповідала запиту на оновлення влади, потрапила до цього списку.
Але величезне «але» полягає у тому, що Міністерство інфраструктури дуже складне. Це багатоступенева структура. Вона охоплює дуже багато профільних відомств, які критично важливі для підтримки важкої промисловості, економіки в цілому, бо це питання логістики, про яку так любить говорити наш Президент. Це питання інфраструктурних об’єктів, використання водних ресурсів, транспорту тощо.
І на сьогодні проявити свою професійність інакше, ніж забезпечити результат через кадрові призначення, молода особа без професійного досвіду не може. Але якраз це сьогодні є Ахіллесовою п’ятою роботи Міністерства інфраструктури.
На жаль, українська історія говорить про те, що у нас політична доцільність переважає над законом. Це означає, якщо хтось при владі – він використовує закон, як йому подобається.
На сьогодні, керуючись політичною доцільністю і говорячи словами нової «зеленої» влади, у них невелике вікно можливостей. Тому використовуються будь-які засоби і найбільш зручні кандидати. Це люди, на яких умовно можна покластися. Далі вони або виправдовують сподівання очільників і, зокрема, Зеленського, або не виправдовують.
В європейських країнах ситуація трохи інша. Кожна політична сила є сформованою, структурованою і постійно проводить професійний підбір кадрів для того, щоб у разі потрапляння до влади, вони могли б запропонувати низку професіоналів на профільні посади.
В Європі є поняття політичної відповідальності. Якщо будь-який міністр підвів свою політичну силу, вона втрачає свій рейтинг і підтримку. Якщо будь-який міністр був, наприклад, помічений біля стрипклубу і фото є у будь-якому «жовтому» виданні, він, розуміючи свою відповідальність перед політичною силою, через одну фотографію наступного дня пише заяву про звільнення, навіть попри професійні якості.
Але такого немає в Україні й це все виглядає в наших реаліях навіть трохи комічно. В Україні, на жаль, критерії професійного підбору і професійні якості є абсолютно вторинними.
Тому якщо говорити, за яким принципом формувався список «Слуги народу» – з когось з тих депутатів, хто потрапив до парламенту, потрібно було обирати когось, хто справився б із галуззю. Обрали. Але я впевнений, якби представники суспільства, навіть дилетанти, складали перелік якостей, якими має володіти міністр інфраструктури, то ніхто зі списку «Слуги народу» не підійшов би за цими критеріями.
Якби на кожну міністерську посаду був повноцінний професійний конкурс з декількома етапами відбору, якби він був відкритим, публічним, якби існував якийсь професійний аудит, то безумовно, така особа, як Владислав Криклій, навряд чи могла б обійняти цю посаду.
- Я знаю, що Ви також аналізували його декларацію і майно. Що саме Вам вдалося дізнатись?
- На держслужбі Криклій фактично перебуває останні 6 років. За ці роки він подавав 14 декларацій. З декларацій випливає, що людина проживає на одну зарплатню, в середньому вона становить за 6 років плюс-мінус 20-25 тисяч гривень. Але ми реально дивимось на речі, у Києві життя коштує набагато дорожче.
І далі ми дивимось на іншу частину – це майно, яким він володіє. І тут ціла низка питань. По-перше, ще до призначення міністром було запитання щодо власності його на квартиру у ЖК «Фундуклеївський», ринкова вартість якої мінімально становить 250 тисяч доларів.
По-друге, в декларації вже кілька років є Мерседес СЕ вартістю 149 тисяч гривень і, за думкою певних ресурсів, таких як «Слово і діло», Chesno, ця ціна є заниженою і не відповідає дійсності.
Далі є питання стосовно його матримоніального статусу. Тому що він стверджує у більшості соцмереж, що він одружений, але ми не бачимо цього в декларації. Відповідно, майно на умовну дружину теж оформлене, але залишається питання, чи відповідає воно її статкам.
Так само, як і питання щодо його майна. Бо якщо в декларацію внесені статки в районі 250 тисяч доларів і 1,8 млн грн. Але при цьому, маючи ці гроші, розміщені на депозитах, він взяв кредит у 13 тисяч доларів від «Приватбанку» і тут виникає дуже багато питань, навіщо маючи депозити, брати кредити?
І відповідь на це експерти дають наступну: дуже часто у такий спосіб уникають зайвого оподаткування, тому що кошти, отримані з інших джерел, окрім заробітної плати, списують на погашення боргів по кредиту.
Тому ми розуміємо, що людина, безумовно, турбується про свою декларацію, але так само ми розуміємо, що вартість житла, автомобіля, зафіксованих статків не відповідає обсягу зароблених грошей під час перебування на посаді. А це означає, що існують додаткові заробітки, нам дуже цікаво знати, звідки вони беруться.
І питання велике тут до роботи НАЗК і НАБУ, тому що якщо ми маємо такі питання до декларації ключової державної особи, чому ми не маємо відповідей? На сьогодні вже як мінімум двічі НАЗК ставило питання щодо житла й автомобіля, але наскільки я зміг проаналізувати у відкритих джерелах, логічного пояснення походження грошей для купівлі цього майна не було.
Про кадрові рішення влади
- Ви казали, що кадрові призначення є Ахіллесовою п’ятою Криклія. Які кричущі факти і прізвища людей, що були ним призначені, можете назвати?
- Насправді є ціла низка питань до людей, які з ним разом працюють у міністерстві. Це і Кірєєв, це і сам Криклій, це і Галущак. Ці особи неодноразово помічені в лобіюванні на певні напрямки осіб, які підбираються за іншими критеріями, крім професійних якостей.
Це призводить до думки, поки що моєї суб’єктивної, що все це робиться з причини «зручності» цих осіб для отримання іншої вигоди.
Кадрові призначення – Ахіллесова п’ята у тому сенсі, що якщо вони стануть предметом журналістських розслідувань, якщо кадровими призначеннями реально займуться спецкомітети, якщо призначені особи будуть мати аудит експертного середовища, якщо ми побачимо рішення по тому самому Падакіну, тоді буде логічне запитання і до Криклія – чим він керується при призначенні таких осіб, і до Кабінету міністрів.
Скільки би Зеленський не хотів відверто змінювати, наприклад, стан якості доріг, створювати інфраструктурні об’єкти, змінювати економіку – все, на моє переконання, закінчується на рівні пресконференцій. Ми всі хочемо їздити через три роки цими новими якісними дорогами, на які виділено рекордну суму у 85 мільярдів. Але якщо призначаються на виконання цих завдань люди за принципом зручності очільникам міністерств, ми не отримаємо якісних результатів з виконання цих програм.
Сьогодні тільки лінивий не каже, що Зеленському в принципі довіряють, принаймні соціологічні дослідження показують таке ставлення до президента, але кадрова політика, починаючи з Богдана і закінчуючи Падакіним, про якого ми сьогодні згадували, є величезною проблемою.
Кадрова лава запасних не те що коротка, вона просто відсутня. Експерти аналізували, коли може піти у відставку весь уряд. І при цьому аналізі є фактор стримуючий – а на кого їх міняти? Якщо змінювати умовних поганих урядовців на інших, то інші мають бути кращі. Бо другий такий самий за якістю або ще гірший Кабмін знівелює всю підтримку Зеленського та його політичної сили.
Тобто неякісні кадрові спочатку призначення, а потім ротації, які було анонсовано Гончаруком після скандальних аудіозаписів, за собою потягнуть відповідальність парламенту, який призначає уряд, і поставить Зеленського в дуже складну ситуацію, дивлячись на рейтинг підтримки.
На мій погляд, відкриті публічні конкурси дадуть можливість суспільству включитись, професіоналам потрапити на ці посади, це може частково змінити ганебну практику, яку ми зараз бачимо. Бо за 10 місяців влади Зеленського, напевно, це найбільша проблема.
Насправді інші приклади теж є. Бо ми маємо через публічний аудит призначених очільника ДБР, очільника НАБУ, до яких зараз безліч питань. Трубу вже відправили у відставку, Ситник зараз на розгляді у парламенту. І мені здається, що пропри його імунітет і відсутність простого механізму його відставки, все-таки він за собою цю посаду навряд чи збереже.
Хоча йде, безумовно, політична гра, він різко активізувався і згадав ті справи, які давно лежали на полиці й припадали пилом.
Тому якщо зараз повторити механізм, який використовувався для обрання цих людей, то навіть за умови відкритого конкурсу і доступу всіх охочих ми не можемо гарантувати призначення очільниками певних відомств людей, які керуються насамперед професійним досвідом і завданнями, які ставить суспільство перед владою.
Ми розраховували, що зміна всіх можновладців – Порошенка, Тимошенко тощо – на нові обличчя у владі призведе до якісних змін у системі правовідносин у владі, але цього не відбулось. І зараз, окрім публічності при призначенні таких людей, крім того, чим ми зараз з вами займаємось – це висвітлення роботи фахового міністра і міністерства в цілому і привертання уваги суспільства і вищих чиновників до підбору осіб на хлібні посади – іншого дієвого механізму на сьогодні я не бачу.
Мені сподобалось нещодавнє інтерв’ю Комаровського, де він сказав, що досить нам вже ставити компреси, нам треба оперувати цю систему. І Зеленський це розуміє, Зеленський це обіцяв зробити. В перших рішення парламенту ми побачили цю політичну волю. Але її все менше і менше. І ми ще неодноразово стикнемось із тим, що небажання йти на якісь непопулярні жорсткі кроки, небажання чистити власні лави – хоча ми бачимо, що зараз Зеленський частково хоче це робити, як мінімум змушуючи прем’єра робити кадрові ротації – може призвести до абсолютного нівелювання всіх тих намагань.
Зокрема, Криклію, який поки що зберігає за собою посаду і не входить до переліку тих міністрів, яких найближчим часом мають змінити, варто було б замислитись про кадрову політику. Адже якщо це й не є в порядку денному президента, то це питання часу.
Про пріоритети Зеленського
- Чому зараз Зеленський не приділяє достатньої уваги такому важливому Міністерству інфраструктури?
- Тому що зараз Зеленський зіштовхнувся з проблемами, які він анонсував для себе, які він вважає головними, але швидкого рішення на сьогодні немає. Зеленський на сьогодні зайнятий питаннями досягнення миру, що, власне, є його обов’язком як президента, займається питанням проведення місцевих виборів, займається питанням збереження довіри людей.
Є питання щодо кадрових змін в уряді. Є питання завершення земельної реформи. Величезні виклики стосовно функціонування економіки, бо у нас пішов спад ВВП. Відкрите питання співпраці з МВФ і європейськими організаціями. Відкрите питання погашення зовнішніх і внутрішніх боргів.
І на сьогодні, як на мене, це питання просто не ставиться як актуальне.
І ще, будемо відверті, актуальність питань визначає Офіс Президента. Зараз, зі зміною його очільника з Богдана на Єрмака, можливо, ситуація зміниться.
Так само, як і Гончарук чітко відчуває зараз, після цих плівок, після всіх претензій по всіх міністерствах, що після року імунітету, який швидко сплине, і більшість міністрів має про це пам’ятати, буде величезне питання й у суспільства щодо зміни всього складу Кабміну або дуже серйозна чистка.
Кожен міністр, зокрема й Криклій, мусить про це пам’ятати і мусить давати пропозиції щодо системних проєктів у кожній окремій галузі та пропонувати тих фахівців, які мають підтримку як мінімум експертного середовища. Бо в разі, якщо цього немає, ці люди на етапі реалізації цих проєктів просто не будуть підтримані суспільством.
Про відповідальність Гончарука
- А Гончарук в курсі того, що робить Криклій?
- Якщо він в курсі, значить тоді він, як і Криклій, відповідає за всі ці призначення. Якщо він не в курсі, то просто страшно уявити, який рівень безвідповідальності панує у виконавчій владі.
І ми це дуже скоро зрозуміємо. Тому що зараз є подання на Падакіна в Кабінеті Міністрів. І якщо це призначення пройде автоматично, без згадки про його професійні якості, про кримінальні провадження проти його персони, якщо він буде затверджений тільки через те, що він узгоджений кулуарно певними особами – або за узгодженням, або через незнання, так чи інакше це буде черговий маркер стосовно того, якими критеріями керується Гончарук і наскільки він професійно підходить до кадрового складу профільних міністерств.
Про «сірих кардиналів» Міністерства інфраструктури
- А хто міг рекомендувати Криклію Падакіна?
- Його оточення. Зокрема, йдеться про Кірєєва і Галущака. Але це аж ніяк не знімає відповідальності з самого Криклія та Гончарука. Адже, повторюсь, у сукупності всіх цих дрібних призначень це може стати каменем спотикання для влади в цілому.
- От ми зараз говоримо про близьких людей до Криклія – це ті, хто має посади. Чи є зараз близькі до нього люди, які не мають посади, вони не при владі, але, можливо, раніше були при владі? Наприклад, Шульмейстер. Кажуть, що він є таким собі неофіційним радником Криклія.
- Є величезна кількість впливових осіб, які за часів незалежності мали серйозний вплив у галузі інфраструктури. Більшість з цих людей має пряме й опосередковане відношення до низки компаній, які працюють і які залежать від рішень міністерства, і дуже багато лобістів з боку перевізників і транспортних компаній.
Ми знаємо, що найбільші українські олігархи володіють бізнесом у сфері авіації. Є зараз програми щодо передачі на приватизацію об’єктів – вокзалів і портів, нещодавно ми почули ініціативу щодо передачі їх в приватний сектор, здачі приватним структурам в оренду. Тому в Україні вже постійно діють групи впливу на чолі з першими іменами у списку найбільших олігархів, включно з Коломойським…
- Монополісти мають значний вплив?
- Не тільки монополісти. Це можуть бути керівники певного бізнесу, які працюють у галузі інфраструктури та залежні від міністерства. Тому, безумовно, кількість радників навколо Криклія величезна. Фахівців, які можуть допомогти йому ухвалити якесь рішення, багато. Але ж кожне рішення може в себе містити якусь приховану комерційну зацікавленість будь-кого.
Тому Шульмейстер – досвідчена особа, яка розуміється, можливо, навіть краще в питаннях інфраструктури, але не має того рівня довіри у Гончарука, у «Слуги народу» і в Зеленського. Наскільки великий його вплив – побачимо по тих рекомендаціях, які він дає Криклію і по тих провадженнях, які Криклій на себе бере.
Сама по собі така практика є нормальною, в будь-якій європейській країні є штат радників, необов’язково вони знаходяться на офіційних посадах, але наявність цих радників є публічною інформацією. Я не знаю, чи пробачило б суспільство і парламент у європейській країні міністру наявність радників, які приховуються і до яких є низка питань як від громадськості, так і від правоохоронної системи.
Шульмейстер впевнений, що має вплив на Криклія. Але це ніяк не знімає питання його особистої відповідальності.
Призначення Криклія – це найбільший резонанс для його іміджу. Бо з одного боку, він асоціюється з персоною, яка є молода, прогресивна і впроваджує новітні технології, а з іншої – призначає тих, хто працює за старими схемами, які в галузі давно відточені та на яких люди давно заробляють гроші. Зокрема, і в період Януковича, і в період Порошенка були люди при міністерстві, які впроваджували і відпрацьовували схеми, спілкуючись з приватним сектором.
Я вам більше скажу, зараз у парламенті провалений закон стосовно внутрішнього транспорту – з причини того, що занадто багато «хотєлок» туди включено.
Тому якщо ці групи впливу мають можливість лобіювати свої рішення на рівні написання законів, на рівні кадрових призначень і на рівні роботи міністерства, то про яку нову владу і нову систему ми говоримо? За фактом це просто нові обличчя, які працюють за старими схемами.
Упустивши можливість розвитку певної галузі, ми можемо просто відкинути себе ще далі від поставленої мети. Ми можемо погіршити показники у суміжних галузях, які залежать від Міністерства інфраструктури.
Судно «Делфі» в Одесі є показовим прикладом неефективності роботи низки керівників міністерства. Уявіть, що з плином часу половина річкових або інших об’єктів буде у такому самому жахливому стані. Це може призвести до втрати позицій України в регіоні, оскільки навіть білоруська влада зацікавлена у переправленні вантажів через Дніпро.
І її представнники неодноразово приїздили, щоб обговорити ці проєкти… А обговорювати нема з ким. Бо вони пропонують конкретні інфраструктурні об’єкти, на які не готова реагувати українська влада. Це яскравий приклад, коли відсутність фахових навичок не дозволяє використати вигідний момент для побудови торгово-економічних стосунків з одним з найбільших торговельних партнерів.
Про «Укрзалізницю»
- Чи вирішилась проблема «Укрзалізниці» з приходом нових облич, нової влади?
- За період нової влади ще достатньо довго перебував на посаді Євген Кравцов. Це дуже дратувало цілу низку приватних компаній, які беруть учать у тендерах, і турбувало величезну кількість населення через неефективність Кравцова, через захмарні зарплати і премії, які він призначав собі й своїм заступникам, через тендери, до яких були питання навіть у правоохоронних органів. Де через афілійовані структури за завищеною вартістю наближені компанії вигравали ці тендери.
Тому це стало токсичною темою для Зеленського і для всієї провладної команди. Я можу лише здогадуватись, чому він так довго ще перебував на посаді. При чому там дивна ситуація, коли він то залишався на посаді, до сам анонсував своє звільнення.
Лише в січні він пішов з посади. І «Укрзалізниця» як була, так і залишається для всього Міністерства інфраструктури і навіть для всього уряду, для всієї влади дуже показовим державним стратегічним об’єктом.
Тому що зміна якості обслуговування для пасажирських перевезень, зміна політики на більш-менш ринкову і чіткі правила гри для вантажних перевезень в рамках «Укрзалізниці» будуть одразу помітні й відчутні абсолютно всім – як бізнесу, так і цілим регіонам та звичайним громадянам.
Якби я як політтехнолог був радником Криклія, я б наполегливо рекомендував на вимогу чинного законодавства провести публічний конкурс на відбір очільника «Укрзалізниці», акцентувати максимальну увагу ЗМІ й суспільства на цьому процесі, зробити брифінг, щоб анонсувати ці конкурси, обрати фахівця, який міг би очолити це відомство.
Причому щоб це був українець. Тому що ми вже маємо досвід запрошення іноземних фахівців і насправді цей період керування не був підтриманий високо як населенням, так і експертами.
«Укрзалізниця» на порозі певних трансформацій і якщо цього не відбудеться з подачі Гончарука та з приходом «Дойчебану», то це відбудеться просто за плином часу. Тому що подібні об’єкти у сусідніх країнах швидко змінюються. А «Укрзалізниця» зберігає, консервує те, що є на сьогодні.
І якщо й далі триватиме ганебна практика тендерних закупівель, при чому за всіма напрямками, то це може стати проблемою для влади.
Мені здається, що посилити свої позиції та показати свою ефективність завдяки «Укрзалізниці» Криклій міг би. Але аналізуючи його постать, підтримку його ініціатив у парламенті, мені здається, що замало у нього політичної волі, впливу для цього.
