Це сталося! Уперше в історії незалежної України Офіс Генпрокурора оголосив підозру народному депутату за неперсональне голосування.
Офіційно прізвище «кнопкодавця» не розголошують, але за даними ЗМІ, це представник групи «Довіра» Владислав Поляк.
21 лютого 2020 року він тричі «кнопкодавив» під час голосування за три поправки до законопроєкту щодо обігу землі.
Депутата викликали на 11 лютого до Офісу Генпрокурора для вручення підозри, але він не прийшов. Після цього правоохоронці надіслали письмове повідомлення про підозру до Апарату ВР, за місцем проживання парламентаря та на його електронну пошту.
Наразі вживають заходів для завершення слідства та скерування обвинувального акту до суду.
Такого в українському парламенті точно не було. А от випадки «кнопкодавства» — це як погана традиція у Верховній Раді, яка переходить зі скликання у скликання. І що характерно — притаманна і владі, і опозиції. Не персональним голосуванням свого часу грішили представники різних політичних сил.
До речі, 15 січня цього року Офіс Генпрокурора (ОГП) відкрив кримінальне провадження проти народного депутата Андрія Іванчука за підозрою у неперсональному голосуванні.
Але найгучніший випадок «кноподавства» у парламенті цього скликання відбувся під час голосування за призначення Сергія Шкарлета міністром освіти і науки. Парламент підтримав його кандидатуру 17 грудня 2020 року.
Пізніше нардепи від «Голосу» повідомили, що зафіксували у той день випадки «кнопкодавства». Згодом політикиня Інна Совсун зазначила, що за її заявою Офіс генерального прокурора відкрив кримінальну справу за фактом неперсонального голосування.
За заявами спікера парламенту Дмитра Разумкова, нинішнє скликання демонструє прогрес, і випадків «кноподавства» поменшало порівняно із «попередниками».
Для порівняння, у 9 скликанні щонайменше 15 нардепів кнопкодавили 45 разів.
Таку кількість порушень зафіксував Громадський рух ЧЕСНО та журналісти видання «Слово і діло».
Найбільше фактів неособистого голосування зафіксовано за нардепами фракції “Опозиційна платформа — за життя” (ОПЗЖ) — 27.
Зараз у парламенті розглядають новий варіант боротьби з «кнопкодавством». Депутати хочуть внести зміни до закону і відсторонювати «кнопкодавів» від роботи на кілька тижнів.
Окрім того, наразі в сесійній залі відключені усі вільні слоти, усі картки депутатів прив'язуються до конкретного місця розміщення депутатів, а «під куполом» встановлять додаткові 4 камери відеоспостереження. Власником відео з залу стає Рада, а не УДО. Є пропозиція внести зміни в закон і усувати кнопкодавів на кілька тижнів.
Такі ініціативи підтримали всі фракції і групи. До речі, помітили, що тези про покарання за «кнопкодавство» майбутні політики часто використовують у своїх передвиборчих обіцянках. Але щойно приходять до влади — «руки роблять, очі не бачать».
Якщо справу Владислава Поляка доведуть до суду, а краще — до оголошення вироку, це стане прикладом для інших політиків.
І не слід забувати, що «кнопкодавство» існує, бо є ті нардепи, які прогулюють засідання. Варто подумати і про покарання для них. І можна не вигадувати велосипед, а звернутись до міжнародного досвіду.
Наприклад, у Німеччині за серйозні порушення дисципліни голова бундестагу може виписати депутату штраф в розмірі 1 тис. євро. За повторні проступки ця сума подвоюється.
У Франції на членів сенату за низьку відвідуваність накладають штраф у розмірі до 4,4 тис. євро на місяць.
Якщо політики не цінують свою репутацію, може, грошові стягнення вплинуть на їхню свідомість?
