Попри безпеку та соціальну підтримку в Європі, значна частина українців не розглядає життя за кордоном як остаточний варіант. Для багатьох тимчасовий захист став вимушеним рішенням, а не початком нової еміграції.
У різних країнах ЄС настрої суттєво відрізняються: десь українці швидше адаптуються, а десь дедалі частіше планують повернення в Україну. Про це пише "РБК-Україна".
Бажання повернутися додому серед українців, які після початку повномасштабної війни виїхали до Європи, залишається помітним. На це впливають не лише ситуація в Україні, а й умови життя в країнах перебування. В одних державах українці мають більше можливостей для роботи та інтеграції, в інших – стикаються з високими витратами, складною бюрократією, мовним бар’єром і відчуттям професійної нереалізованості.
Польща та Чехія: близько до дому, але не завжди комфортно
Польща та Чехія залишаються серед країн, де українці найчастіше розглядають повернення додому або регулярно їздять між Україною та Європою. Для багатьох важливим фактором є географічна близькість: дорога додому не здається психологічно чи фінансово недосяжною.
Водночас життя в цих країнах не завжди виправдовує очікування. Частина українців працює не за спеціальністю, а на фізично важких роботах, у сфері обслуговування, на складах чи виробництвах. Для людей із вищою освітою та досвідом роботи в Україні це часто стає серйозним ударом по самооцінці та мотивації.
Ще один важливий чинник – подорожчання оренди житла. У великих містах Польщі та Чехії вартість квартир зросла, а конкуренція на ринку оренди залишається високою. Через це навіть стабільна робота не завжди гарантує комфортний рівень життя. У поєднанні з побутовою втомою та періодичним негативним ставленням до українців це підштовхує багатьох до думки про повернення.
Італія та Іспанія: клімат приваблює, але ринок праці розчаровує
Італія та Іспанія часто здаються привабливими через теплий клімат, спокійніший ритм життя та велику українську громаду. Проте для молодих, кваліфікованих і амбітних українців ці країни нерідко стають розчаруванням.
Основна проблема – складна ситуація з роботою. Без високого рівня знання мови знайти посаду за фахом дуже важко. Доступні вакансії часто пов’язані із сезонними роботами, доглядом за літніми людьми, прибиранням, кухнею або низькооплачуваною зайнятістю у сфері послуг.
Для людей, які в Україні мали кар’єру, власну справу або стабільний професійний статус, така ситуація виглядає як крок назад. Відсутність перспектив для зростання та складність професійної реалізації змушують частину українців серйозно думати про повернення додому або переїзд до іншої європейської країни.
Німеччина: соціальна підтримка є, але інтеграція затягується
Німеччина залишається однією з головних країн, де перебувають українці під тимчасовим захистом. Водночас саме тут багато людей стикаються з розчаруванням через повільну та складну систему інтеграції.
Українці часто проходять обов’язкові мовні та інтеграційні курси, але паралельно не завжди можуть швидко вийти на повноцінну роботу за спеціальністю. Для активних людей, які звикли працювати, заробляти й самостійно будувати життя, тривале перебування на соціальній допомозі може бути психологічно виснажливим.
Окрема проблема – визнання українських дипломів. Лікарі, вчителі, інженери та інші спеціалісти можуть роками проходити процедури підтвердження кваліфікації. За цей час люди втрачають професійну динаміку, відчувають залежність від системи та дедалі частіше порівнюють своє життя в Німеччині з можливостями, які мали в Україні.
Ірландія та Франція: житло і мова стали головними бар’єрами
В Ірландії одним із ключових чинників, що впливає на настрої українців, стала житлова криза. Знайти доступне житло, особливо у великих містах, надзвичайно складно. Навіть оренда кімнати може бути дорогою, а конкуренція серед орендарів – дуже високою.
Крім того, у країні поступово змінюються умови підтримки для українців. Скорочення виплат і обмеження термінів безкоштовного проживання посилюють невизначеність. Для багатьох це стає сигналом, що довгострокове життя в Ірландії буде непростим.
У Франції головним викликом залишається мова. Без хорошого знання французької важко розраховувати на якісну роботу, особливо у професійних сферах. Також українці стикаються зі складною системою соціального житла та нерівномірними можливостями залежно від регіону проживання.
Деякі країни Європи заохочують добровільне повернення
Бажання частини українців повернутися збігається з політикою окремих європейських держав, які прагнуть зменшити навантаження на соціальні системи. У низці країн діють або обговорюються програми підтримки добровільного повернення.
Такі програми можуть передбачати одноразову фінансову допомогу на дорогу та першочергове облаштування після повернення в Україну. У різних країнах суми та умови відрізняються, але загальна логіка однакова: людина добровільно відмовляється від статусу захисту й повертається додому.
Для частини українців така допомога може стати додатковим аргументом, особливо якщо за кордоном вони не змогли знайти стабільну роботу, житло або відчути себе частиною місцевого суспільства.
Хто найчастіше повертається в Україну
Найчастіше про повернення думають ті українці, які до війни мали в Україні стабільне життя: власну справу, професію, житло, соціальний статус і звичне коло спілкування. За кордоном багато хто змушений починати все з нуля – вивчати мову, підтверджувати дипломи, приймати нижчий рівень доходу або працювати не за спеціальністю.
Особливо гостро це відчувають представники середнього класу, підприємці, фахівці з вузькою спеціалізацією та люди, які в Україні були фінансово незалежними. Для них Європа не завжди стає простором нових можливостей. Іноді вона перетворюється на місце вимушеного очікування.
Саме тому рішення про повернення додому часто пов’язане не лише з емоціями, а й із прагматичним розрахунком. Українці порівнюють якість життя, перспективи заробітку, професійну реалізацію та психологічний комфорт. І для багатьох відповідь поступово стає очевидною: навіть у складних умовах Україна залишається місцем, де вони відчувають більше свободи, можливостей і контролю над власним життям.
Нагадаємо, у Німеччині поновилася політична дискусія щодо соціальних виплат для українських біженців. Прем’єр Саксонії Міхаель Кречмер заявив, що чинна система підтримки потребує перегляду, оскільки, на його думку, вона впливає на рівень зайнятості серед українців.
Приєднуйся до нашої армії антикорупціонерів! Підписуйся на нас у Telegram, WhatsApp, Facebook, Youtube, Twitter, Instagram і TikTok!
