Від "Братства" Корчинського і "Стратегії теплого океану" до шоу Фейгіна, скандальних заяв і, зрештою, кримінальної справи. Олексій Арестович збурює український політикум як сезонна акція: несподівано зʼявляється, наробить галасу, зникає, доки його не забудуть, а потім знову приходить як ні в чому не бувало. Між тим, ставки зростають, і, схоже, цього разу одіозний діяч має президентські амбіції.
Що представляє собою передвиборча програма Олексія Арестовича та якими скандалами він відмітився на своєму буремному кар'єрному шляху, розбиралась журналістка СтопКору Діана Ловська.
Навесні 2024 року спливає президентський термін Володимира Зеленського, однак, чи будуть нові вибори – наразі точно невідомо. Втім, вже оприлюднено перші тези електоральної програми одного з імовірних кандидатів – ексрадника ОП Олексія Арестовича. Чим же прославився цей політичний діяч?
Олексій Арестович здобув популярність як блогер, актор, політик, розвідник, військовий, експерт, лектор, психолог, таролог, екзорцист і просто людина з дуже складною біографією.
Роль політика він уперше взяв на себе у 2005 році, коли вступив у партію Корчинського "Братство" і навіть став його заступником. У ті роки партія займалася боротьбою проти "помаранчевої чуми", Америки та НАТО, про що її члени розповідали в Москві на пресконференції разом з ідеологом "рашизму" Дугіним.
Сам Арестович згодом пояснив той візит до росії нібито спецзавданням від ГУР.
Наступного разу він нагадав про себе у 2013 році, коли опублікував у фейсбуці так звану "Стратегію теплого океану". У цій стратегії Олексій пропонує розчинити злу систему в добрі та сміху та каже, що "навіть простого гудка машини навпроти міністерства достатньо, аби повалити систему".
Загалом у цій програмі було зібрано все, що хотіла почути широка аудиторія на початку революції. Доволі швидко цей допис підхопила "Українська Правда", а вже наступного дня Арестович розповідав про неї на Громадському.
На хвилі популярності Арестовича запрошували до університетів, конференцій та телеканалів, але чимдалі, тим менше сенсу було в його словах. Так, в інтервʼю для "Українського тижня" Арестович експертно розповідав наступне: "путін не хоче безладу в Україні. Він хоче інвестувати в українську промисловість. А от антипутінські люди якраз, начебто, – за силовий сценарій".
У 2014 році Арестович уперше пробує себе у ролі "заспокійливого" для українців. 30 квітня 2014 року, за пів місяця після початку АТО, на каналі Арестовича зʼявилось перше відео, в якому він закликав народ не панікувати, бо "громадська війна – це велике свято для самореалізації".
У жовтні 2020 року Олексій став спікером української делегації у Тристоронній контактій групі на Мінських переговорах.
"За час на цій посаді він майже не вилізав зі скандалів. Загинайте пальці: оприлюднив версію окупантів щодо загибелі українського військового, назвав коментарі щодо справи "вагнерівців" кримінальним злочином, вітав професійну діяльність каналів Медведчука, закликав припинити культурні війни з росією, посилав куди подалі за прохання писати українською, і... давайте поки зупинимося на одній руці", – коментує Діана Ловська.
Урешті, він звільнився з посади в січні 2022 року. Того ж місяця "Миротворець" розмістив його на своєму сайті як провокатора.
А з початком повномасштабного вторгнення рф Арестович знову повернувся до медійного простору, цього разу як позаштатний радник Офіса Президента. На цій посаді він здобув всеукраїнську популярність як необхідне "заспокійливе", яке казало людям те, що вони так сильно хотіли почути. Мовляв, війна закінчиться за два-три тижні, у росіян вже закінчується ракети, ми не віддамо свої території за жодних умов…
"У подальшому цього кандидата постійно будуть розуміти не так, через що йому навіть доведеться звільнитися з посади. І після свого звільнення з посади речника Арестович вирішив стати голосом для найбільш ображених, а саме для "хороших росіян", а також електорату ОПЗЖ та Шарія. Наче лицар на червоному коні, він боровся проти мовного Талібану, захищаючи право працівників сфери обслуговування порушувати законодавство", – зазначає журналістка.
1 листопада, маючи давні президентські амбіції, Арестович публікує нарис своєї політичної програми. Фактично це просто набір гострих проблем, які він начебто планує якось вирішувати. Особливо це помітно в питаннях щодо війни. Кандидат пропонує:
- зайняти стратегічну оборону та зосередитися на збереженні життів військових;
- ввести ротації;
- випустити чоловіків за кордон;
- погодитись не звільняти окуповані території військовим шляхом в обмін на членство в НАТО.
"Але й окрім військових питань, у цій програмі достатньо беззмістовних пропозицій "за все хороше та проти всього поганого". У принципі, нічого нового для української політики і самого Арестовича", – резюмує репортерка.
Нагадаємо, на думку військового експерта Дмитра Снєгирьова, вивчення біографії Арестовича свідчить про те, що там є ознаки "легендування". Перед тим, як бути допущеним до керівництва держави, Арестович мав пройти відповідну перевірку. Але нічого підозрілого у його біографії чомусь не виявили. Експерт також нагадав дві події, щодо яких пролунали найскандальніші заяви ексрадника:
- по-перше, падіння ракети Х-22 на будинок у Дніпрі – тоді загинуло 44 особи, близько 40 розшукують під завалами;
- по-друге, падіння уламків ракети невідомого походження на територію Польщі – тоді загинуло дві особи.
В обох випадках, як зазначає Снєгирьов, заяви Арестовича прямо дискредитували ЗСУ та Повітряні сили ЗСУ, ускладнили роботу українського МЗС та Президента Зеленського.
Ще більше гарячих та ексклюзивних новин – у нашому телеграм-каналі та Facebook!
