Зараз в Києві стріляють всюди. Декілька днів тому повідомили про перестрілку біля метро «Берестейська». Ще раніше стріляли в якихось лотерейних закладах.
А ще в маршрутці. Звичайно, це не 90-ті роки, коли «братки» зі стволами ходили по місту як на роботу, але пересічні громадяни вже не відчувають того спокою і відчуття захищеності, що раніше.
Вихід з цієї ситуації і банальний, і важкий водночас. По-перше, слід давно вже прийняти Закон України «Про зброю» (підтримку якому нещодавно висловив навіть генпрокурор Юрій Луценко), а по-друге, налагодити дієвий контроль за стрілецькою підготовкою та вправністю з різними видами зброї. В цьому аспекті як ніколи важливою є участь бійців з АТО, бо й відчуття патріотизму у них на високому рівні, й стріляти вміють.
Хоча постає питання, де і як це робити.
Стрілецьких клубів зараз небагато, а тому не дивно, що навколо них зараз розгорілась справжня інформаційна війна. Бо врешті-решт, це може стати прибутковою справою вже зовсім скоро, адже ж кожному захочеться десь випробувати власну зброю.
Найбільш одіозною вважається ситуація навколо СКК «Сапсан». Свого часу на території військового містечка №201 в Броварах Товариством з обмеженою відповідальністю «Сапсан-спорт» було навіть обладнано базу олімпійської та паралімпійської підготовки зі стрілецьких видів спорту. Але потім керівник «Сапсану» Юрій Кізько настільки вже почав вірити у свої «міцні зв’язки» у правоохоронних органах, що навіть не звертав увагу на те, що будь-який договір оренди може завершитись – і його треба поновлювати. Що власне й сталося у травні 2017 року.
У «довоєнні» часи це не викликало жодних труднощів – на вигідній основі Юрій Кізько завжди поновлював договір оренди. І навіть мимохіть прохоплювався, як це в нього виходило.
Для прикладу можна згадати хоча б і статтю на «ФОРБС» у 2014 році під символічною назвою «Сповідь спекулянта».
http://forbes.net.ua/magazine/forbes/1332499-ispoved-spekulyanta
Примітним є останнє речення: «У 1990-ті Юрій Кізько відкрив декілька магазинів мисливської зброї, заснував стрілецький комплекс «Сапсан». Бізнесмена ще не раз турбували люди в погонах: багато хто з них стали його клієнтами».
Але ж завадити патріотичному руху останніх років навіть поважним клієнтам було «не з руки», то ж після завершення договору оренди Міноборони передало територію військового містечка в оренду громадській організації «Купол», яка на 90% складається з ветеранів АТО.
І в ЗМІ почалося: «Сапсан віджали», «рейдерське захоплення», «наказано знищити». Хоча хто, кого і як віджав – не дуже зрозуміло, адже Міноборони просто розпорядилося своїм же майном.
Тим не менш, вочевидь, для Юрія Кізька зручними є саме такі висловлювання. Бо він так сам звик вести свій бізнес, про що відверто натякав у ЗМІ:
- Я цеховик зі стажем. Коли в Радянському Союзі лише зароджувався кооперативний рух, я вже знав напам'ять ті статті Кримінального кодексу, за які в КДБ можуть посадити.
- Генпрокуратура півтора року шукала докази проти мене. Я регулярно ходив на допити. Але не посадили.
- Під час перебудови страх пропав. Система контролю і нагляду розвалювалася, гнила. Була злість на систему. До того ж притиснути мене органам все одно не вдавалося. Мені один слідчий сказав, що я міг би викладати тактику поведінки на допитах.
До речі, щодо самого Юрія Кізька слід розповісти дещо докладніше.
Говорячи про те, що «рейдери» тепер роблять платні послуги на території стрілецького клубу, пан Юрій розповідає як сам ухилявся від сплати прибутку. Можна навіть припустити, що в нагоді йому ставали стандартні схеми "оптимізаторів". Принаймні це пояснює, чому він сам є директором та засновником і Громадської організації «Мiжнародний спортивно-стрiлецький клуб «Сапсан», і ТОВ СП «Сапсан-Спорт», є членом редакцiйної ради при ВГО «Українська асоцiацiя власникiв зброї» і приватним підприємцем (основний вид дiяльностi: інша дiяльнiсть у сферi спорту).
Дружина Юрія – Олена Кізько також є фізичною особою-підприємцем (основний вид дiяльностi: інша дiяльнiсть у сферi спорту).
І скажімо так, ми віримо, що Юрій Кізько таки жалкує за «Сапсаном», бо за цей час він заробив досить чимало. У його власності знаходиться 14 карабінів та рушниць (ще 7 одиниць зброї – на інших членів сім’ї), чотири автівки (MERCEDES Vito 109 CDI, Audi Allroad Quattro, Mitsubishi L 200, Nissan Leaf), декілька приватних будинків та земельна ділянка.
Що ж стосується «невловимості» для правоохоронних органів, то тут пан Юрій теж трошки лукавить. Бо судимості в нього таки були.
Так перша судимість була ще у 1971 році в м. Москва - за ч.2 ст.206 КК РРФСР в редакцiї 1961 року (Злісне хулiганство). Тоді вироком суду Ю.Кізько був засуджений до 3 років позбавлення волі, але потрапив під амністію.
Другий вирок був у 1985 році (м. Київ) за ч.2 ст.84 (Розкрадання державного та колективного майна) та ст.172 (Посадовий підлог) КК Української РСР в редакції 1961 року. Вирок суду – виправні роботи терміном на 2 роки з утриманням 20% доходу в дохід держави, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з матеріально-грошовою звітністю та конфіскацією майна.
Не менш цікавим є й товаришування з Дмитром Корчинським, відомим своєю готовністю взяти участь у різного роду протистояннях. Про це свiдчить стаття на сайті gazeta.ua вiд 06.05.2011 «Дмитро Корчинський любить смажене м'ясо на кістці»
https://gazeta.ua/articles/food-newspaper/_dmitro-korchinskij-lyubit-sma...
Ось лишень уривок з цієї статті: «До "Сапсана" на шашлик минулої неділі приїхав лідер партії "Братство" 47-річний Дмитро Корчинський. Із дружиною 40-річною Оксаною чекають у дерев'яній альтанці. Навколо великого столу — широкий тапчан із подушками. Корчинський роззувається та вмощується з ногами. На дерев'яній тарелі варена картопля, нарізка свіжих овочів, малосольні огірки, шматки біло-рожевого сала з часником та чорний хліб у плетених кошиках. «Шашлик буде пізніше. У нас Юрій Андрійович по ньому спеціаліст», — говорить Корчинський».
Чого хоче домогтись Юрій Кізько своїми численними статтями «на замовлення» саме зараз – не дуже зрозуміло, адже факту рейдерського захвату немає, інакше цим вже зацікавились би правоохоронні органи. Але наївно думати, що саме «Сапсан» найкраще «опікується майбутнім цієї держави».
Хіба що, просто пану Юрію немає, куди пристосувати свої три десятки рушниць…
Олекса Обухівський
