Усунення з посади голови СБУ Баканова й відсторонення генпрокурорки Венедіктової стало головною інформаційною бомбою недільного вечора 17 липня. Хоча в кулуарах подібні кадрові рішення обговорювали давно. Якими були головні досягнення і провали обох високопосадовців за період каденції, до чого тут правоохоронці-манкурти і чому формулювання щодо усунення Баканова розглядають крізь призму окупації Херсону? З’ясовував "СтопКор".
Оприлюднення увечері в неділю, 17 липня указів президента Зеленського про усунення з посади очільника СБУ Баканова та відсторонення генерального прокурора Венедіктової сколихнуло український політикум. Сам голова держави ці рішення пояснив невдалою кадровою політикою головних правоохоронців країни.
"Станом на сьогодні зареєстровано 651 кримінальне провадження щодо державної зради та колабораційної діяльності працівників органів прокуратури, органів досудового розслідування, інших правоохоронних органів. Такий масив злочинів проти основ національної безпеки держави та зв’язки, які зафіксовані між працівниками силових структур України та спецслужбами росії, ставлять дуже серйозні запитання до відповідних керівників", – прокоментував Зеленський.
Однак, слід зауважити, що суспільне невдоволення роботою обох керівників головних правоохоронних відомств України назрівало вже давно. "СтопКор" проаналізував головні досягнення і "факапи" Баканова і Венедіктової за час каденції.
Іван Баканов очолив Службу безпеки України 29 серпня 2019 року. До цього у травні-серпні 2019 року друг дитинства Володимира Зеленського, екс-"кварталівець" та колишній лідер партії "Слуга народу" встиг попрацювати першим заступником голови СБУ і начальником ГУ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ. Баканов має дві освіти – ревізора та юриста ("Суд, адвокатура і прокуратура").
Ключові досягнення:
- Нейтралізація у червні 2022 року агентурної мережі російської ФСБ у Києві, Харкові, Одесі, Запоріжжі, а також у Дніпропетровській та Вінницькій областях, яку координував радник так званого "глави" Криму Сергія Аксьонова.
- Розслідування справи про державну зраду Медведчука і Козака. Проведення у квітні 2022 року успішної спецоперації з затримання підозрюваного у держзраді лідера ОПЗЖ після того, як останній утік з-під домашнього арешту.
- Винесення на розгляд РНБО та ухвалення санкцій проти проросійських телеканалів 112, NewsOne та ZIK.
- Винесення на розгляд РНБО пропозиції щодо застосування економічних санкцій проти проросійських пропагандистів та 28 співробітників розвідувальних та спеціальних служб РФ, серед яких – Андрій Деркач, подружжя Шаріїв та Ігор Гужва.
- Викриття 120 організованих злочинних угруповань, які мали вплив на місцеву владу за рахунок розгалужених корупційних зв'язків, легалізації бізнесу та відмивання коштів. Є докази, що деякі з цих ОЗУ на Сході використовували російські спецслужби.
- Проведення спецоперації з розкриття та затримання 14 квітня 2020 року генерал-майора СБУ Валерія Шайтанова, якого підозрюють у державній зраді та вчиненні терористичних актів, а також у плануванні вбивства відомого добровольця Адама Осмаєва.
- Затримання у листопаді 2020 року й екстрадиція до Грузії одного з керівників терористичної організації "ІДІЛ" на прізвисько "Аль Бара Шишані".
- Затримання у листопаді 2021 року у Києві колишнього найманця терористичної організації "ДНР", голови незаконної в'язниці "Ізоляція" у тимчасово окупованій частині Донецької області Дениса Куліковського.
- Екстрадиція в Україну з Болгарії Олексія Левіна, підозрюваного в організації вбивства громадської активісти Катерини Гандзюк.
Ключові "факапи":
- Призначення на ключові посади до органів СБУ на Херсонщині зрадників, чия підривна діяльність призвела до швидкого захоплення півдня України ворогом.
- "Злив" інформації та провалення спецоперації з затримання "вагнерівців" у Мінську, про яку знав лише вищий керівний склад служб ГУР МО та СБУ, а також Офіс президента.
- Ухвалення свідомого рішення про видачу рф за обміном полоненими Володимира Цемаха – ключового свідка у справі про авіакатастрофу Боїнгу МН-17.
- Саботаж створення Бюро економічної безпеки і ліквідації сумнозвісних підрозділів економіки та управління "К" в СБУ.
- Таємниче зникнення вилучених СБУ записів з відеокамер з місця злочину у справі про вбивство журналіста Павла Шеремета (Баканов заявив, що жодних відеозаписів нібито не було і нічого не пропадало).
- У 2019 році з’ясувалося, що дружина Івана Генадійовича – Оксана Лазаренко – є громадянкою рф, хоча й має посвідку на постійне проживання в Україні.
- У травні 2020 року розслідувачі "Схем" виявили, що Баканов всупереч українському антикорупційному законодавству є керівником (administrador único) іспанської фірми Nueva Tierra Verde Sociedad Limitada, зареєстрованої у провінції Жирона.
Ірина Венедіктова посідала крісло Генерального прокурора України з 17 березня 2020 року. До цього тимчасово виконувала обов’язки директорки Державного бюро розслідувань (з 27 грудня 2019 до 17 березня 2020).
У 2019 році була обрана народною депутаткою IX скликання від партії "Слуга народу" (номером 3 у списку). Членкиня фракції "СН".
Ключові досягнення:
- Документування військових злочинів рф в Україні. Першу справу про зґвалтування мешканки Київщини російським солдатом доправлено до суду.
- Доведення до судового вироку (довічне ув’язнення) справи про вбивство мирного жителя російським військовим Вадимом Шишмаріним – прокурори довели його провину у порушенні законів та звичаїв війни.
- Розслідування справи Медведчука і Козака, оголошення їм підозри у державній зраді, арешт проросійського лідера ОПЗЖ.
- Розслідування "справи Приватбанку" й оголошення підозри п’яти топменеджерам.
- Розслідування справ Майдану і справи про вбивство активістки Катерини Гандзюк.
Ключові "факапи":
- Провалення реформи органів прокуратури: низька ефективність співбесід і спроба прибрати громадськість із процесу реформи.
- Призначення заступниками генпрокурора Максима Якубовського, який раніше працював на "Український вибір" Віктора Медведчука, та Олексія Симоненка, який отримував нагороди від ексголови СБУ Хорошковського та Януковича.
- Призначення головним прокурором Києва Олега Кіпера, який підпадав під люстрацію.
- Призначення своїми штатними радниками п’яти колишніх прокурорів, які не пройшли атестацію і були звільнені через сумніви у їх доброчесності чи професійності. Позаштатним радником був призначений (і за місяць – звільнений) одіозний Святослав Піскун.
- Ймовірний тиск на колег з вимогою оголосити підозру у злочині активісту Сергієві Стерненку, через що адвокати Стерненка наполягали на упередженості прокурорів у справі.
- Можливе незаконне втручання генпрокурора у справу заступника Офісу президента Олега Татарова, яке пов'язано із рішенням Венедіктової змінити групу прокурорів у справі Татарова перед тим, як детективи НАБУ планували повідомити йому про підозру.
- Блокування розслідувань корупційних діянь високопосадовців, зокрема депутатів від партії "Слуга Народу" Павла Халімона та Олександра Юрченка.
- Відмова у відкритті кримінальних справ стосовно агентів російського впливу Олександра Дубінського і Андрія Деркача – пізніше суд зобов’язав Венедиктову зареєструвати провадження, а нардепи потрапили під санкції Мінфіну США.
- Ймовірне перешкоджання НАБУ у розслідування справи "плівок ОАСК" і саботаж ініціювання перед ВРП питання щодо затримання та тримання під вартою підозрюваних суддів.
- У 2020 році НАБУ порушило провадження щодо незадекларованого майна генпрокурорки. Згодом у ДБР була відкрите кримінальне провадження проти Венедіктової за незаконне використання товарного знака та фірмового найменування.
- Брала участь у конкурсі до Верховного Суду, проте отримала низькі бали за іспит та вибула з конкурсу.
Чому Володимир Зеленський вирішив усунути Баканова і відсторонити Венедіктову саме зараз?
ЗМІ та експерти висувають низку логічних, а подекуди – й конспірологічних припущень. Передусім звертають увагу на різницю у формулюваннях в указах щодо керманича СБУ та генпрокурорки. Так, голову спецслужби усунули відповідно до статті 47 Дисциплінарного статуту ЗСУ. Серед іншого, у ній ідеться про те, що підставою для усунення є "невиконання або неналежне виконання військовослужбовцям посадових обов'язків, яке призвело до людських жертв чи інших тяжких наслідків або створило загрозу наступу таких наслідків".
Венедіктову ж відсторонено відповідно до частини другої статті 11 Закону України "Про правовий режим воєнного стану": "Президент України у період дії воєнного стану може прийняти рішення про відсторонення від займаної посади посадової особи, призначення на посаду та звільнення з посади якої віднесено до його повноважень, та покладення на відповідний період виконання обов’язків на іншу особу". Формулювання набагато м’якіше.
Версія 1 – "здача" Херсону.
Прибічники цієї версії розглядають усунення Баканова як елемент ланцюга, ланками якого є оголошення підозри у держзраді керівнику АТЦ СБУ Херсонщини Ігорю Садохіну, позбавлення генеральских погонів керівника управління СБУ області Сергія Криворучка та ексголови внутрішньої безпеки спецслужби Андрія Наумова, а також нещодавнє затримання екскерівника Головного управління СБУ в АР Крим (територіально розташовувалось у Херсоні) Олега Кулінича.
Підозрюваний у держзраді Кулінич, за даними джерел "Дзеркала тижня" в СБУ, вважався "офіцером з особливих доручень" голови Служби Івана Баканова.
Ба більше, за інформацією херсонського видання "Мост" та активіста Олександра Савіча, Кулінич і Баканов буцімто були членами так званої секти "АллатРа", до лав якої активно залучали членів родин чинних і колишніх правоохоронців Херсонщини і яка просувала наративи про "новий світовий порядок" і "об’єднання слов’янських народів під егідою голови росії у майбутній битві сил добра і зла". Причому "сан" агента ФСБ Кулінича був набагато вищий за позицію Баканова.
Можливо, саме у цьому ланцюжку варто шукати відповідь на болюче питання: хто підірвав безпеку ключового південного регіону і "здав" ворогу Херсонщину?
Версія 2 – відвертання уваги західних партнерів від Єрмака.
Згідно з цим припущенням, Венедіктова і Баканов нібито стали "сакральними жертвами", аби відвернути увагу громадськості й західних союзників від постаті очільника Офісу президента Андрія Єрмака.
Так, нещодавно з’явилась інформація про те, що під головою ОПУ захиталося крісло. Конгресвумен США Спартц перерахувала низку серйозних закидів у бік Єрмака. Серед них – уже згаданий вище витік інформації про спецоперацію із захоплення "Групи Вагнера", що призвів до її провалу, неефективне проведення мирних переговорів із рф перед війною, та знову ж таки саботаж оборони Херсону, що спричинив окупацію територій півдня і у підсумку – трагедію Маріуполя.
Ці звинувачення відкинули в МЗС України заявивши, що дії Спартц є спробою повернути в американську політику класичні наративи російської пропаганди про начебто зв’язки керівництва України з рф. Однак, можливо, аби заспокоїти американських партнерів і зберегти на посаді Єрмака, його "розміняли" на Баканова і Венедіктову? Принаймні, на деякий час.
Версія 3 – посилення тиску на політичних опонентів президента.
Прихильники цієї гіпотези роблять акцент на ротації Венедіктової саме на її заступника Олексія Симоненка.
У грудні 2020 року саме Симоненко забрав справу Олега Татарова з НАБУ та передав до СБУ. А у грудні 2021-го Симоненко підписав підозру п'ятому президенту Петру Порошенку в той самий день, коли Венедіктова пішла у позапланову відпустку.
"Усі найогидніші рішення ОГП за останні роки підписував Симоненко. Свій генпрокурор може заблокувати майже всі справи НАБУ. Тому справжня мотивація усунення Венедиктової – убезпечити "своїх людей" від можливого покарання", – вважає голова Центру протидії корупції Віталій Шабунін.
Але як у цю гіпотезу вписується тимчасова заміна Івана Баканова на бригадного генерала Василя Малюка, який свого часу керував Головним управлінням по боротьбі з корупцією та оргзлочинністю?
Ймовірно, усі відповіді український народ отримає трохи пізніше – принаймні, коли завершиться службове розслідування по Баканову. Про наявність такого розслідування повідомив член Комітету з нацбезпеки, нардеп "Слуги народу" Федір Веніславський.
"Суспільство буде проінформовано, чому саме таким чином було прийнято рішення. Члени комітету з нацбезпеки володіють інформацією, але вона поки що не може бути оприлюднена", – наголосив він.
Нагадаємо, в ОПУ наголосили: Баканов і Венедіктова – не звільнені, йдеться поки про відсторонення на час проведення відповідних перевірок і службових розслідувань. Це – звичайна практика, аби керівники не могли впливати на хід слідства щодо їхніх підлеглих. І лише по завершенні розслідувань гарант ухвалить фінальне рішення про звільнення Баканова і Венедіктової.
