Поки директори Alcor Securities з російськими паспортами продовжують керувати київськими космічними заводами, у Вищому антикорупційному суді (ВАКС) вже понад два роки триває процес, який мав би поставити крапку в питанні: хто справжній власник цих активів. Справа № 991/5746/23 — один із найбільших санкційних позовів в історії українського правосуддя за кількістю учасників. Розбираємось, чому вона досі не завершена.
Детальніше – у сюжеті Галини Капустинської для "Стоп Корупції ТБ".
Що це за справа
28 червня 2023 року Міністерство юстиції України звернулося до ВАКС з адміністративним позовом про застосування санкції, передбаченої пунктом 11 частини 1 статті 4 Закону України "Про санкції", — стягнення активів у дохід держави. Відповідачами у справі стали дев'ять фізичних осіб, серед яких — Євген Леннарович Гінер, президент московського футбольного клубу ЦСКА; Олександр Бабаков, віцеспікер Держдуми рф; Михайло Воєводін, бізнес-партнер Гінера. Ухвала про відкриття провадження від 29 червня 2023 рокузафіксувала колегію суддів у складі головуючого Владислава Крикливого, суддів Марії Галабали та Віктора Ногачевського.
Формально йдеться про дев'ять відповідачів. Але навколо цих дев'яти імен суд змушений тримати ще понад сто третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, — компанії, номінальних власників, банки, готельні комплекси, обленерго. За даними реєстру судових рішень, станом на початок 2026 року серед третіх осіб і відповідачів у провадженні фігурують, зокрема, Ігор Коломойський, товариство "Будінвест-ЛД", компанії Himalita Limited, Loberdol Trading Limited, Belyuton Commerce Limited, Mavedix Holdings Limited, а також громадяни з прибалтійськими прізвищами — Артурс Альтбергс, Валтс Вігантс, Віліс Дамбінс — що натякає на розгалуженість активів далеко за межі російсько-українського периметра.
45 томів в перший день, сотні — сьогодні
Уже сама реєстрація позову у ВАКС виявилася нетривіальною процедурою. Як випливає з ухвали суду від 11 липня 2023 року, яка розглядала заяву про відвід колегії суддів, реєстрація адміністративного позову розпочалася у робочий час, але через значний обсяг матеріалів — 45 томів вже на момент подання — та необхідність їх перевірки працівниками суду закінчилася поза межами робочого дня. Суд тоді прямо вказав: тривалий розподіл справи був обумовлений великою кількістю учасників (дев'ять відповідачів і 102 треті особи) та значним обсягом долучених матеріалів.
Відтоді, за словами адвоката Данила Слюсаренка, який супроводжував журналістське розслідування щодо активів Alcor Securities, обсяг матеріалів у справі зріс до орієнтовно 240 томів станом на літо цього року. Простий підрахунок показує: за два з половиною роки процесу до справи додалося в середньому по кілька томів щомісяця — клопотання, заперечення, докази, апеляційні скарги і відповіді на них.
Хроніка процесуальних перешкод
Публічно доступні судові рішення у справі № 991/5746/23 складають картину процесу, який рухається вперед короткими ривками між довгими паузами на процесуальні суперечки.
Уже за два тижні після відкриття провадження, 11 липня 2023 року, адвокат одного з відповідачів звернувся із заявою про відвід усієї колегії суддів ВАКС. У вересні 2023-го суд окремою ухвалою розглядав питання вступу у справу третіх осіб — рутинна, але часозатратна процедура, яку доводилося повторювати для кожної нової структури, що заявляла про свій інтерес у результатах розгляду.
Восени 2024 року процес зіткнувся з новим витком: 19 листопада 2024 року ВАКС протокольною ухвалою відмовив у клопотанні про допит свідків, а тиждень по тому, 26 листопада, — у роз'ясненні цієї ухвали. Представник третьої особи — ТОВ "Готельний комплекс "Юність" — оскаржив відмову в апеляційному порядку. Апеляційна палата ВАКС 9 грудня 2024 року відмовила у відкритті апеляційного провадження, пославшись на те, що процесуальний кодекс не передбачає окремого оскарження протокольної ухвали такого змісту. Але скаржник цим не задовольнився і пішов далі — до Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, де 7 січня 2025 року розглядалася вже касаційна скарга на ту саму відмову в апеляції. Тобто одна процедурна відмова у виклику свідків породила ланцюжок оскаржень на трьох судових інстанціях — і кожен крок цього ланцюжка додавав до справи нові томи й нові місяці очікування.
У жовтні 2023-го суд також відмовив у роз'ясненні власного рішення за клопотанням представника одного з відповідачів — ще один приклад того, як типова для складних справ процедура перетворюється на додатковий раунд протистояння.
Дев'ять відповідачів — сотні клопотань
Адвокат Данило Слюсаренко, коментуючи темпи розгляду, наголошує, що сам суд працює настільки швидко, наскільки це взагалі можливо за таких вихідних даних: дев'ять відповідачів, понад сто третіх осіб і величезний масив матеріалів. Проблема, за його словами, не в суді, а в тому, що велика кількість залучених адвокатів регулярно подає відводи — як судді, так і перекладачам, — клопотання про роз'яснення вже ухвалених рішень і виклик нових свідків. Кожна така дія за процесуальним законом вимагає окремого розгляду, а отже — часу.
І тут з'являється версія, яку адвокат формулює обережно, але прямо: за наявною в нього інформацією від колег-юристів, існують особи, які щомісяця переказують кошти з Москви, щоб судовий розгляд тривав якомога довше. Це твердження не підкріплене у відкритому доступі документальними доказами — і сам адвокат подає його як версію, а не як встановлений факт. Але воно логічно накладається на процесуальну картину: чим довше триває справа, тим довше зберігається статус-кво, за якого активи, про стягнення яких іде мова, продовжують перебувати під контролем структур, пов'язаних із відповідачами.
Чому це не просто одна судова справа
Масштаб провадження № 991/5746/23 виходить далеко за межі персональної відповідальності трьох головних фігурантів. У президентській презентації Кабміну щодо застосування санкцій ця справа згадується у контексті активів, що охоплюють корпоративні права низки обленерго — "Кіровоградобленерго", "Рівнеобленерго", "Херсонобленерго", "Чернівціобленерго", "Житомиробленерго", "Севастопольенерго", "Хмельницькобленерго" — тобто йдеться про об'єкти енергетичної інфраструктури в масштабах цілих областей, а не лише про космічний завод у Дніпровському районі Києва.
Саме тому кожен місяць затягування — це не просто бюрократична затримка. Поки суд розглядає відводи й роз'яснення, компанії у структурі, пов'язаній із фігурантами справи, продовжують операційну діяльність, зберігають контроль над стратегічними активами й, за наявними даними, над постачанням електроенергії цілому промисловому кварталу української столиці.
Що далі
Станом на початок 2026 року справа №991/5746/23 залишається у активній фазі розгляду: за даними офіційного сайту ВАКС, судові засідання у ній заплановані на 31 березня, 7, 15, 16, 17, 20 і 27 квітня, а також на 11 і 12 травня 2026 року. Тобто станом на весну 2026-го — майже через три роки після подання позову — суд усе ще проводить регулярні засідання, а не ухвалює остаточне рішення.
Формально процес просувається. Фактично ж кожен новий том матеріалів, кожна нова заява про відвід і кожне нове клопотання про роз'яснення відсувають момент, коли держава або офіційно поверне собі контрольовані Гінером активи, або суд визнає позов Мін'юсту необґрунтованим. До того часу директори з російськими паспортами продовжують підписувати документи від імені українських підприємств — включно з тим, що постачає електрику цілому промисловому кварталу Києва.
Читати також: космічний слід Гінера: як російський олігарх, через Брюссель і Лондон контролює завод у Києві.
Приєднуйся до нашої армії антикорупціонерів! Підписуйся на нас у Telegram, WhatsApp, Facebook, Youtube, Twitter, Instagram і TikTok!
