Суддя Північного апеляційного господарського суду Анатолій Майданевич за понад 25 років у судовій системі не накопичив у власності ні будинку, ні автомобіля, однак його родина користується нерухомістю у Києві та маєтком площею понад 239 м² під столицею. Сам суддя регулярно отримував у користування чужі авто, а близьким за кілька років офіційно подарував 3,5 мільйона гривень. При цьому члени його родини працювали у судах, державних органах та були пов’язані з бізнес-структурами. Команда "СтопКору" також зацікавилася статками та способом життя судді та родини Анатолія Майданевича.
Суддя Північного апеляційного господарського суду Анатолій Майданевич понад 25 років працює у судовій системі. За цей час він сформував тривалу кар’єру у господарській юстиції, поєднуючи суддівську діяльність із науковою роботою. У 2017 році Майданевич отримав ступінь кандидата юридичних наук та став співавтором наукової монографії разом з Олександром Світличним, майнові права на яку були зареєстровані як нематеріальний актив.
Водночас аналіз відкритих даних щодо діяльності судді показує низку обставин, які заслуговують на окрему увагу: від питань, пов’язаних із декларуванням майна, до професійних та корпоративних перетинів, що супроводжують його багаторічну роботу у судовій системі.
Суддівська династія Майданевичів: родинні зв’язки, суди та бізнес на перетині впливів
Родина Анатолія Майданевича тісно пов'язана із державними органами та судовою системою. Дружина судді, Алла Василівна Майданевич, обіймає посаду головного спеціаліста у Дарницькому відділі ДРАЦС у м. Києві.
Водночас Алла Майданевич володіє акціями ПАТ "Деревообробний комбінат №7".
У декларації компанія вказана з помилковим кодом 30531586 замість правильного 30531566, а кінцевими бенефіціарами цього комбінату є син і донька власника "Айбокс Банку" та ексдепутата Київради Володимира Дробота.
Діти судді пройшли шлях через апеляційні суди з можливими конфліктами інтересів. Дочка Ганна працювала секретарем судового засідання у Київському апеляційному господарському суді у 2017–2018 роках, а згодом — у Північному апеляційному господарському суді до 2021 року.
Серед близького кола родини простежується розгалужена мережа впливових знайомих і родичів. Володимир Скуратовський, який є ймовірним братом дружини судді, володіє третиною квартири в Києві спільно з Аллою Майданевич, а у своїй кар'єрі пройшов шлях від ГУНП в Київській області та Держекоінспекції до головного спеціаліста Шевченківської РДА Києва станом на 2025 рік.
Окрему увагу привертають інші родичі судді. Наприклад, племінниця, Юлія Добровольська, також продовжила родинну традицію у судовій системі на посаді секретаря судового засідання Київського апеляційного суду.
Інкиокупас по-українськи підтримав суд
Та мабуть найбільш характеризує суддю Майданевича його робота. І досить показовою є справа №910/10867/25 ТОВ "Промбудсервіс 2012" проти ПрАТ "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі".
Ще у вересні 2015 року компанія "Промбудсервіс 2012" придбала комплекс технологічних електричних мереж — силові трансформатори, кабельні та повітряні лінії 10/0,4 кВ, розподільчі пункти та комутаційну апаратуру. Для того щоб енергія надходила кінцевим споживачам, це обладнання було передано у спільне використання оператору системи розподілу (ОСР) — ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (тоді — ПАТ "Київобленерго") за договором від 28 жовтня 2015 року.
Якщо перший період (2015–2016 роки) супроводжувався належними розрахунками та пролонгацією, то починаючи з 2017 року ситуація кардинально змінилася. Оператор фактично зберіг контроль над мережами та продовжив розподіляти електроенергію субспоживачам, проте припинив будь-які виплати власнику обладнання. Замість продовження договірних відносин ДТЕК почав висувати позадоговірні вимоги щодо реконструкції мереж та встановлення розрахункових засобів обліку, залишаючи документи ПБС без розгляду. Лише в кінці грудня 2024 року сторони уклали новий договір.
У зв'язку з цим ПБС звернулася до суду з позовом про стягнення понад 5,3 млн грн безпідставно збережених коштів за період із 2017 по 2024 рік на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Однак Господарський суд міста Києва, а згодом і Північний апеляційний господарський суд залишили позов без задоволення.
Ключовим став висновок апеляційного суду, який витлумачив пункт 7.4 договору виключно як необхідність прямої письмової відмови від його пролонгації, головувв Анатолій Майданевич.
Бо тут суди влаштували ніби цирк із трьома фокусами. Перший фокус — сліпота на пункт 7.4 договору. Там чорним по білому прописано дві незалежні причини кінця автопролонгації: або пряма відмова, або перегляд умов. ДТЕК роками закидав листами (№ 20-1-970 та № 20-1-1047) із вимогами переробити мережі та поставити інші лічильники. Це і є чистий перегляд умов, який вбиває пролонгацію на корінчику. Але суди втупилися лише в слово "відмова" і зробили вигляд, ніби листів про перегляд не існує.
Другий фокус — магічне воскресіння мертвого документа за ст. 213 ЦК України. Суди вигадали, що договір нібито жив аж до кінця 2024 року, і завдяки цьому відбили грошовий позов. Логіка цікава: раз ми вирішили, що договір діяв, то користування начебто платне — от тільки власник майна за ці роки не побачив від ДТЕК жодної копійки.
Третій фокус — притягнута за вуха справа № 911/1245/21. Там судилися за зовсім інше: за нерухомість, п'ять будівель трансформаторних підстанцій та землю банкрута. Але договір на рухоме обладнання мереж (№ РЕК 1-14) ніхто не чіпав і не оскаржував, що окремо підтверджував ліквідатор своїм запитом від 09.09.2024.
От і якось ніби вийшло, що суд подарував монополісту ДТЕК безкоштовне користування чужою власністю.
В Іспанії таку модель поведінки давно назвали одним словом — inquiokupas. По-українськи — "законний неплатник": користується чужим майном, але не платить. І якщо вірити матеріалам справи, то найбільш дивує не сама ця схема, а те, що суд під головуванням Анатолія Майданевича не побачив у ній жодної проблеми.
6 серпня 2026 року колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Ірини Булгакової (головуючої), Ігоря Бенедисюка та Юрія Власова відкрила касаційне провадження за скаргою ТОВ "Промбудсервіс 2012" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2026, додаткове рішення від 18.03.2026, а також на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 (у складі колегії якого був і Анатолій Майданевич) та додаткову постанову від 09.07.2026.
Товариство просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови в задоволенні позову та ухвалити нове рішення — про стягнення з ДТЕК понад 5,3 млн грн. Скаржник посилається на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування статей 86 і 236 ГПК України, а також низки норм Цивільного кодексу України, Закону "Про землі та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів" і Закону "Про ринок електричної енергії" — без урахування відповідних висновків Верховного Суду.
Розгляд касаційної скарги призначено на 22 жовтня 2026 року об 11:00 у приміщенні Касаційного господарського суду. Учасникам справи надано строк для подання відзиву на скаргу — до 1 вересня 2026 року.
Таким чином, остаточну крапку в суперечці щодо "безкоштовного" користування ДТЕК чужими електромережами — і в оцінці позиції суду під головуванням Анатолія Майданевича — має поставити Верховний Суд.
Мільйони у подарунок, будинок без експлуатації та позичені авто: майнові загадки судді Майданевича
За даними декларації Анатолія Майданевича та інформації з відкритих реєстрів, у власності самого судді офіційно зазначена лише земельна ділянка з кадастровим номером 3222480800:06:008:5025 площею 0,12 га. Це землі сільськогосподарського призначення, розташовані у Київській області, Києво-Святошинському районі, на території Бузівської сільської ради. За даними супутникових знімків, ділянка не використовується та не має ознак забудови.
Водночас частина майна родини пов'язана з іншими членами сім'ї. Зокрема, дружина судді Алла Майданевич до 2018 року включно була співвласницею квартири у Києві площею 69,38 м², де їй належала частка 33,33%. Іншими співвласниками були Володимир та Василь Скуратовські. Згідно з даними реєстрів, батько Ганни Майданевич володіє цією квартирою , при цьому його частка становить 1/3, а не половину.
У зв'язку з цим виникає питання щодо подальшої долі частки Алли Майданевич, оскільки у відкритих деклараційних даних вона надалі не відображається, як і можливий дохід від її відчуження.
Окремо родина користується житлом, яке перебуває у власності територіальної громади Києва. Йдеться про квартиру площею 106,3 м², право користування якою виникло у 2006 році. Квартира перебуває в оренді у Київської міської ради, а право користування нею зазначене у деклараціях Анатолія Майданевича та його дружини.
Власного транспорту суддя немає. Проте Анатолій Воронецький, який обіймає посаду начальника відділу розвитку ЗДУ Департаменту адміністративних питань МЗС України, з 2017 року надав судді Майданевичу у безоплатне користування автомобіль Mercedes-Benz ML 320, а також видав родині значну позику у розмірі понад 780 тис. грн, яку згодом повернули.
До речі, користуватися "позиченими" автомобілями суддя почав уже доволі давно, адже ще одна власниця майна, Зоя Совгиря, надавала у безоплатне користування автомобіль Suzuki Grand Vitara ще з 2016 року.
Паралельно зростали й фінансові можливості судді: поряд із накопиченням валютних активів він регулярно здійснював значні грошові дарування. Зокрема, у 2017 році суддя задекларував фінансову допомогу сину у розмірі 300 тисяч гривень. У 2019 році сума дарування склала 500 тисяч гривень, у 2020 році — 1 мільйон гривень двома траншами. У 2021 та 2022 роках він передавав по 700 тисяч гривень щороку, а у 2023 році — ще 300 тисяч гривень. Загалом за сім років сума офіційно задекларованих подарунків склала 3,5 мільйона гривень.
Історія родини Майданевичів демонструє ситуацію, коли значна частина активів перебуває не у прямій власності судді, а оформлена на інших членів сім’ї або надається у користування. А поєднання суддівської кар’єри, родинних зв’язків у судовій системі, доступу до значного майна та багатомільйонних фінансових операцій формує низку питань, відповіді на які мають значення для суспільної довіри до судової влади.
Тож комада уже наділала запити до Вищої ради правосуддя щодо можливого конфлікту інтересів через роботу його дітей в апараті суду та обставин звільнення за порушення присяги його племінника Дмитра Кравця:
До НАЗК щодо моніторингу способу життя судді Майданевича, недостовірності в його деклараціях, походження коштів на подарунки сину.
Та до Північного апеляційного господарського суду щодо можливого конфлікту інтересів, бізнес-зв'язків дітей керівництва та судді Майданевича А.Г., причин його самовідводу у справі порту "Боріваж", прозорості авторозподілу справ, а також наявності службових перевірок і звернень з цього приводу
Нагадаємо, команда СтопКору писала пробізнес-інтереси Сергія Дядечка від "Родовід Банку" до "ФАРМАСЕЛ" та про те, як спортивні клуби, благодійний фонд, паливний бізнес і державні тендери опинилися в орбіті людей з оточення Костянтина Гавриленка.
