Після 24 лютого багато російськомовних українців перейшли у спілкуванні на українську. Тимчасовий сплеск чи справжнє народження єдиної нації?
Мова є не просто символом буття нації. Мова – це внутрішній світ життя нації. І дуже сумно, що такою дорогою ціною люди повертаються до свого мовного дому. Це справді так, і я бачу це з коментарів на своєму ютуб-каналі та в інших соцмережах. Це – один аспект.
Другий аспект: наскільки ці люди будуть закорінені в українську мову? Чи не стане це просто тимчасовою реакцією на панічний страх, який принесла в Україну росія? Адже війна принесла не тільки страх, а й героїзм.
Усе випробовується часом. У мене є запитання до цих людей: що ж вони робили всі 30 років незалежності? Невже протягом 30 років вони були настільки сліпі, що у москві не бачили ворога?
І відразу знаходжу відповідь на це запитання. У нас у країні ніколи не культивували знання історії України, української літератури, культури та етнографії. Упродовж усіх цих 30 років наша влада і ті, хто її обирав, робили все, щоб зберегти статус-кво "совка". І цей "совок" не мав бажання розлучатися з минулим, яке несе Україні тільки рабство.
Основний кордон – не той, який пролягає по землі. Основний кордон – той, що йде через серце людини. Процитую Тараса Григоровича, який казав: "Ну що, здавалося б, слова? Слова – це голос, більш нічого. А серце б’ється, ожива, як їх почує. Знать, од Бога і голос цей, і ці слова ідуть між люди".
Тож, можливо, люди почули голос істини, голос Бога і голос правди? Не існує українців, які говорять російською мовою. Це – манкурти. І це потрібно визнати. Якщо вони не мають сили це визнати, то це не є проблема наша, тих людей, які це розуміють. То є їхня проблема.
Тому нехай працюють внутрішньо над своїм світом і вчать українську історію, де звірства московитів щодо українців не є якоюсь новацією сьогодення. Всі ці звірства, які вони чинять сьогодні, зокрема на Запоріжжі та Херсонщині, вони вже чинили раніше – коли знищили нашу Запорізьку Січ 1775 року. Вони їх чинили тоді, коли знищили наш Батурин і вирізали тоді за одну ніч від 12 до 15 тисяч українців.
А що вже казати про події 1930-х років, коли 10 млн українців вони власноруч замордували голодом? Коли всю українську інтелігенцію було розстріляно чи заслано до Сибіру?
Вочевидь, у тих людей, які досі використовували російську мову як інструмент взаємодії зі світом, відсутня історична пам’ять і історична свідомість.
За матеріалами інтерв'ю
Нагадаємо, російські окупанти станом на 31 травня вбили 243 дитини з початку повномасштабного вторгнення в Україну.
