Мер містечка Гостомель Юрій Прилипко та двоє волонтерів були вбиті російськими солдатами на початку березня цього року під час окупації Київщини.
У рамках розслідування загибелі трьох чоловіків журналісти CNN поспілкувались із трьома очевидцями нападу та з кількома іншими місцевими жителями, які бачили тіла вбитих на вулиці в дні після стрілянини.
Коли наприкінці лютого російські війська наблизилися до Гостомеля, міський голова Юрій Прилипко закликав місцевих жителів піклуватися один про одного.
"Я тут з вами. Ми повинні чинити опір", – сказав він у відеозверненні. "Зброя йде. Ідуть наші солдати. Ми це подолаємо. Нам просто потрібно зберігати спокій і захищати людей навколо нас".
За декілька днів Прилипко помер. За словами очевидців, його та ще одного мирного жителя Івана Зорю вбили російські солдати, коли вони намагалися доставити населенню медикаменти та інші товари. При спробі їх врятувати загинув ще один цивільний – Олександр Карпенко.
Російська сторона постійно заперечує напади на мирних жителів під час вторгнення в Україну. Але світлини місця події, зроблені після звільнення міста, і зображення, зняті камерами безпеки в день нападу, дають зрозуміти, що мер їхав у цивільному автомобілі, коли російські війська відкрили вогонь. Інших автомобілів чи військової техніки поблизу, за словами очевидців, на той момент не було.
CNN звернулись із проханням про офіційний коментар Міноборони рф щодо вбивств у Гостомелі, але відповіді так і не отримали.
Гостомель розташований приблизно за 25 км на північний захід від Києва, на одній з головних доріг, що ведуть до української столиці. Містечко стало епіцентром найжорстокіших боїв у перші дні війни. Однойменний вантажний аеропорт – на північ від центру міста Гостомель – був обстріляний російськими військами в перший же день вторгнення.
Гостомель – так само, як Ірпінь, Буча, Ворзель та інші міста, села та передмістя на північ від Києва – опинився під контролем росіян невдовзі після початку вторгнення. Коли Україна відновила контроль над цією територією наприкінці березня, ці топоніми стали синонімами звірств, скоєних російськими військами під час окупації. Серед цих звірств: повсюдне і, очевидно, навмисне вбивство мирного населення.
Загибель Прилипка, Зорі та Карпенка, за свідченнями свідків та тих, хто вижив, цілком відповідає загальним тенденціям життя під російською окупацією. Коли Гостомель потрапив під обстріл, Прилипко організував команду з близько десятка волонтерів, які, за словами родини мера та кількох волонтерів, що брали участь в операції, привозили їжу, ліки та інші продукти людям, які переховувались в укриттях по місту.
3-го березня, на восьмий день вторгнення, Юрій Прилипко та ще троє добровольців вирушили на білому позашляховику Renault Duster зі будинку мера на заході міста.За кермом автомобіля був керівник гостомельського комунального підприємства Тарас Кузьмак. Він розповів CNN, що мер сидів поруч з ним на передньому сидінні. За його словами, ніхто з чоловіків у машині не був озброєним і не носив бронежилети.
Юрій Штурма, ще один із волонтерів, який був із Прилипком у машині, сказав, що міський голова намагався організувати доставку електрогенераторів для Гостомеля, оскільки на той момент – у розпал лютої української зими – місто було відключено від електрики, води та опалення на добу. За словами Штурми, Прилипко вважав, що того дня до Гостомелю з півдня мав прибути гуманітарний конвой.
Коли машина проїхала міське озеро і наблизилась до головної дороги, що проходить через Гостомель, волонтери помітили колону російських танків на схід, повідомили Штурма і Кузьмак CNN. На той час південна частина Гостомеля ще перебувала під контролем ЗСУ. Але північ міста захопили російські війська, які наближалися до центру міста.
Згідно з повідомленням Управління розвідки Міністерства оборони України, російські та українські війська в цей час вели боротьбу за контроль над Гостомелем поблизу міського склозаводу – менш ніж за 2 км від машини добровольців.
"І тут ми вперше потрапили під обстріл", – згадує Кузьмак. Волонтери намагалися втекти, але було пізно. Зорю, який сидіі на задньому сидінні автомобіля, поранили в голову. Він упав на Штурму, який сидів поруч, сильно стікаючи кров’ю.
"Поранення було прямо в голову. Ви уявляєте, коли стріляють у голову з великокаліберного кулемета", – сказав Кузьмак. Штурма додає, що під час спроби втекти чоловіки побачили на боці броньованого автомобілю окупантів літеру "V" – одним із знаків, котрі, як відомо, використовували російські військові, поруч із більш відомим маркуванням "Z".
Усвідомивши ступінь травм Зорі, Прилипко наказав водію прямувати до медичної клініки в сусідньому житловому комплексі, розповів Кузьмак CNN. Але група в машині не знала, що ЖК уже захопили росіяни.
На знімках, зроблених із камер відеоспостереження в комплексі "Покровський" і оприлюднених CNN, видно, як ряд російських військових, що тулилися у дворі, націлили важке озброєння на щось поза кадром. Незрозуміло, якою була їхня мішень у той час, але зображення ясно показує, що росіяни були активні в цьому районі того дня.
"Росіяни вже були там", – сказав Кузьмак CNN. "У дворі було близько семи бронемашин, танки, БМП. Це була важка техніка".
Кузьмак і Штурма пригадують, що саме в цей момент їхня машина знову потрапила під удар.
"Коли ми вискочили з машини, по нас знову почали стріляти з "Покровського". Я витяг Івана з машини. Почали стріляти з автоматичної зброї з дистанції 50 метрів, може, і менше", – каже Штурма.
Саме в цей момент Юрій Прилипко отримав поранення, коли намагався знайти прикриття, розповіли CNN Кузьмак і Штурма.
Ці двоє згадують, що вони сховалися за екскаватором, який залишився після того, як місцева будівельна компанія намагалася знести міст через потік, щоб уповільнити просування росіян.
В якийсь момент Кузьмак покликав на допомогу, звернувшись до Давида Шеремета, іншого гостомельця, який жив неподалік.
"Він подзвонив мені і сказав, що мер поранений", – сказав Шеремет CNN. "Всі були на зв'язку і підтримували один одного. Я взяв хлопців і ми просто пішли. Коли ми підійшли близько, мер був ще живий, але його застрелили... Я хотів витягнути його з лінії вогню. Я зрозумів, що по нас стріляють з різних боків".
Шеремет повідомив, що Олександр Карпенко, один із двох інших волонтерів, які прибули разом із Шереметом, був застрелений, коли він намагався допомогти міському голові.
"Я бачив, як Олександр впав. І в момент, коли він падає, у нього влучає куля, яка виходить із живота. Ми побігли в укриття, а він кричав: "Не кидайте мене!", – згадує Шеремет.
Шеремет зазначив, що групі врешті вдалося дістатися до Карпенка; вони забрали його додому, але наступного ранку він помер від отриманих травм. "Ми надали йому першу допомогу, але неможливо було викликати швидку, і шансів на евакуацію не було", – сказав Шеремет.
Після втечі Шеремета, Кузьмака та Штурми разом із Карпенком, бездиханні тіла Прилипка та Зорі на кілька днів залишилися на вулиці – поки місцевий священик Петро Павленко не набрався мужності і попросив окупантів дозволити йому вивезти тіла для поховання. Про це Павленко розповів CNN.
Павленко стверджує, що російські солдати дозволили йому вивезти тіло мера на тачці, але заборонили діставати Зорю. Павленко зміг це зробити лише через два дні, коли російських солдатів, які патрулювали територію, не залишилося.
"За кілька днів ми вирішили поховати їх на подвір’ї", – розповів Павленко. За його словами, це було поспішне поховання, без трун, гостей чи церемонії.
Після звільнення Гостомеля від росіян наприкінці березня тіло Юрія Прилипка було ексгумовано 12 квітня та оглянуто прокурорами для документування воєнних злочинів рф.
14 квітня родина мера нарешті змогла поховати Юрія ілліча. Нині його могила позначена ошатним металевим хрестом та чорно-білим портретом.
На фото він зображений глибоко замисленим, на лобі його окуляри для читання. Нижче – державний орден "За мужність", яким гостомельського голову нагородив посмертно президент України Володимир Зеленський на знак визнання його мужності та самовідданих дій.
Нагадаємо, 5 червня, український військовий, відомий адвокат Масі Найєм отримав поранення на фронті. Його негайно госпіталізували до Дніпра, де й прооперували.
