ПідтриматиРусский

Слава Медведенко: про конфлікт із ФБУ, скандальні забудови Києва та зв’язки з Кличком

Надія Рогальська
Надія Рогальська

Редакторка, аналітик

Слава Медведенко: про конфлікт із ФБУ, скандальні забудови Києва та зв’язки з Кличком

Як українському спортсмену потрапити до найкрутішої баскетбольної ліги світу? Чи може спорт існувати поза політикою? І де розташоване найскандальніше будівництво столиці? Про все це, а також про конфлікт із Федерацією баскетболу України та про зв'язки з Віталієм Кличком — в ексклюзивному інтерв’ю «СтопКору» розповів дворазовий чемпіон NBA Слава Медведенко.

 Слава Медведенко — про спорт і політику Ілюстрація: СтопКор

Сьогодні до нас у студію завітав дворазовий чемпіон NBA Слава Медведенко. Славо, багатьох цікавить, як це: завершувати спортивну кар’єру у розквіті сил?

Як це? Дуже прикро. Хотілося грати далі. Я вважав, що у мене попереду є ще років 7-8 професійної кар’єри. Але виявилося, що потрібно було закінчити раніше та перемкнутися на інший вид діяльності.

І як ви витримали цей психологічний тиск?

Мені допомогла родина. У мене була на той момент баскетбольна академія. Я перемкнувся на тренерську роботу. І все це у комплексі мені допомогло плавно перейти до інших видів діяльності.

Алкоголь, депресія – було щось подібне?

Так, було пару місяців такого «загулу». Але мені допомогло те, що вже була сім’я, діти. Був певний фах, і я вже бачив, куди маю рухатися.

Про професійну кар’єру баскетболіста

Чому ви повернулися до України? Адже, наскільки мені відомо, LA Lakers пропонували вам посаду в штабі клубу?

Так, на той момент у мене одразу була пропозиція залишитись і працювати асистентом. Але я тоді був до цього не готовий. Я хотів повернутися додому, до своїх рідних. Завжди сумував за Україною, за Києвом. Тому, коли з’явився шанс повернутися, я це зробив.

Хто зіграв вирішальну роль у вашій кар’єрі баскетболіста?

Мій перший тренер Олександр Дмитрович Коваленко навчив мене любити гру в баскетбол. Я робив перші кроки в спорті, і в мене одразу не дуже складалось із баскетболом. Я вважав, що якщо гратиму в баскетбол, то стану ще вищим, соромився свого зросту. А вже у старших класах школи я зрозумів, що зріст – це божий дар, якого не треба соромитися.

Слава Медведенко про NBA

Як гравцю потрапити до NBA? І як це сталось у вас?

Для цього має скластися багато різних факторів. Але найголовніше – має бути талант. Тому що в NBA грає 400 спортсменів, конкуренція величезна, і без таланту важко пробитися. Хоча є історії, коли люди завдяки власній працелюбності пробивалися.

І одразу відповідь, як можна потрапити до NBA: характер, працелюбність плюс талант. Якщо у тебе все це є, то ти можеш потрапити до ліги.

В одному зі своїх інтерв’ю ви розповіли, що потрапили до NBA крізь «чорний хід». Розкажіть детальніше.

Так і є. Ми з моїм агентом розробили стратегію, що я в 16 років виставлю свою кандидатуру на драфт. Звісно, було зрозуміло, що мене там ніхто не знає й не обере. Так і сталося.

І потім ми прийняли рішення, що я буду намагатися потрапити до NBA через Європу. Так і вийшло, я перші свої професійні контракти підписав у Європі. Потім поїхав на Літню лігу NBA з БК «Київ», там досить добре себе проявив, у мене була гарна статистика.

 Слава Медведенко дав відверте інтерв'ю ''СтопКору'' Фото: СтопКор

Мене помітили, і я отримав три пропозиції від клубів NBA. Lakers просто поклали на стіл контракт — і в мене вже не було інших варіантів.

Яка була перша велика покупка на гроші, зароблені в NBA?

Будинок в Америці. Але я його вже продав. Чи збираюсь я повернутись до Америки? Якщо чесно, то на пенсію – мабуть, так. Коли мені буде років 60+.

Про конфлікт із ФБУ

Ви обіймали посаду у Федерації баскетболу України, у виконкомі?

Так, у виконкомі. Але це навіть не зовсім посада була. Чому пішов? М’яко кажучи, я не виявляв бажання бути там. Парадоксальність системи, що є зараз у ФБУ, в тому, що вся влада зациклена на одній особі.

Тобто фактично баскетбольне ком’юніті ніяк не впливає на рішення. Президент Федерації просто спускає своє рішення, в виконком його лише легалізує.

Я не писав жодної заяви про вступ до виконкому. І так само не писав заяви про вихід. І тому коли Бродський (Михайло Бродський, президент ФБУ — ред.) почав мені висувати якісь претензії, що я його нібито критикую, і сказав «пиши заяву про вихід», я відповів, що не писав про вхід, то чого маю писати про вихід? Отака ситуація.

Розкажіть докладніше про ваш конфлікт з Бродським. Бо пам’ятаю, був період, коли всі форсували цю новину: Бродський проти Медведенка.

Я кажу все, як є. Якщо є, за що хвалити, я завжди хвалю. Є, за що критикувати – я критикую.

Мені на пошту прийшов лист, особисто підписаний Бродським, про те, що я маю якісь офіційні пропозиції вносити. Хоча перед цим я приходив і надавав пропозиції, але їх вдало завернули. Я просто виклав це і сказав, що нічого нікому не винен.

Слава Медведенко про політику

Ви двічі балотувалися на виборах. Першого разу до ВРУ, вдруге – до міської ради Києва. Навіщо вам політика?

Я вважаю дурницею не конвертувати свою медійність у політичні моменти. Наша держава так влаштована, що, не беручи участь у політиці, ухваленні рішень, ти нічого в країні не зможеш змінити.

Багато молодих людей, спортсменів кажуть: спорт поза політикою. Це – маячня. Якщо ти не займаєшся політикою, то політика займається тобою.

І якщо ти прагнеш щось реально робити, щось змінювати, ти зобов’язаний бути в політиці. Бо інакше жодних важелів впливу на владу й бюрократичний апарат у тебе немає. Ти просто будеш ходити на уклін до чиновників — і на цьому все скінчиться.

А ви підтримуєте цей тренд, що склався у нас: спортсмени йдуть у політику, президент – комік?

Мені це неважливо. Чому спортсмен чи комік не мають іти в політику? Він – відомий, впізнаваний, він має конвертувати свою популярність. Спортсмени мають бути лідерами думок.

 Медведенко: спортсмени мають бути лідерами думок Фото: СтопКор

Багато кажуть, може, йому не вистачає освіти. Ну, нехай спортсмен іде навчатись, отримає додаткову освіту – не питання.

Але чому він не має йти?

Бо інакше вже якась монополізація виходить: я можу йти в політику, а ти не можеш. Ні! Є бажання – йди. Змагайся, доводь, відстоюй свою точку зору. Якщо буде потрібно, то потім підтягнеш юристів. Треба буде зробити закони? Окей, знайдуться люди, які допоможуть тобі виписати ці норми. Головне, щоб у тебе думки були правильні, які дозволять до цього закону дійти.

Головне ще, щоб люди були порядні, які прийдуть допомагати.

Всяке буває, політика – брудна тема. Але якщо хочеш битись – іди і бийся.

Слава Медведенко про зворотний бік спорту в Україні

По приїзду в Україну ви пробували себе як тренер, як спортивний агент, книжку написали…

Я не пробував себе як спортивний агент. Я намагався налагодити з допомогою Федерації врівноважену модель, яка діє в Штатах у NBA та в Європі в Євролізі. Вона дієва. Бо там є три суб’єкти: клуб, спортсмен та агенція. Навіть чотири, бо є ще Ліга.

Агенти мають допомагати й представляти інтереси спортсменів, вони надають їм юридичну підтримку, іноді навіть фінансову підтримку, ведуть перемовини. Це нормально. В NBA також є Асоціація гравців, засновниками та ініціаторами якої є агенти.

Я мав ідею збалансувати це в Україні. Для наших гравців, яких багато клубів кидали на гроші – кажу як є, будемо називати речі справжніми іменами. З багатьма гравцями просто не розраховувалися, були борги, і досі їх не віддали.

Це питання якось регулювалося з боку ФБУ?

У цьому й питання. Уяви, який конфлікт інтересів у Федерації. Вони мають підтримувати клуби, і тут їм потрібно «вписуватися» за гравців. Як думаєш, на чий бік стане Федерація? Звісно ж, клубу.

А от якби були агенти чи агенції, якась профспілка, яка б виступила балансером... Я не кажу, що треба виходити й битися, скандали влаштовувати. Є юридична площина. Де прописуються всі зобов’язання та обов’язки. І кожна зі сторін має їх просто дотримуватися. Якщо хтось не виконує свої зобов’язання, будь ласка, є папери.

Слава Медведенко про те, чому українські гравці – «терпіли»

А Федерації зараз вигідно, щоб не було таких офіційних представництв гравців, асоціацій, агенцій. Найсмішніше, що в іноземних легіонерів є агенти. І «кинути» легіонера на гроші у клубу не вийде. Бо агенти одразу ж подають до суду, і в 99% випадків суд приймає сторону гравця й зобов’язує клуб платити.

Хай через 5, 10 років, але клуб все одно розраховується. Була історія з «Будівельником», у якого були борги. Але вони все одно розрахувалися, зараз повернулися до Ліги, і все в порядку.

Моя ідея була така, щоб це питання врегулювати. Але мене обізвали агентом, сказали, що я когось продаю, і це питання залишилося.

Іноземні гравці – захищені. А українські, виходить – «терпіли».

Тобто наразі наше баскетбольне ком’юніті не має жодного протекторату?

Ну… йдуть на уклін до Бродського. І все.

Слава Медведенко про громадську активність

У яких сферах діяльності ще плануєте себе спробувати?

В принципі, продовжую займатися тим самим. Академія залишилася, ми зараз її трохи переформатували й робимо новий набір. Трохи змінюємо менеджмент.

Я також даю консультації, у мене гарні стосунки з клубами NBA. Вони телефонують, і якщо їх цікавить певний гравець на українському ринку — вони просять певний аналіз. Це буває нечасто. Якщо чесно, нашим ринком слабко цікавляться.

Я знаю, що неподалік від вас на Микільській Слобідці є проблемна забудова. І є громадська організація, де ви активно берете участь. Можете розповісти?

А що там розповідати? Є знахабнілі забудовники, які хочуть звести будинки прямо на воді. Продати й заробити гроші. От і все.

А оскільки це все відбувається просто у мене під вікнами… Мені взагалі дуже пощастило. Ком’юніті Микільської Слобідки – це дуже класні сусіди й люди, що живуть поруч. Вони – справжні бійці і протягом вже 15 років відстоюють свої права. Люди не дають забудувати берег Дніпра й хочуть створити рекреаційний парк.

Вони мене стимулюють до того, щоб проявляти свою активну позицію. Підштовхують до активних дій. Це люди-запальнички.

Треба придбати будматеріали для барикад, проводити якісь суботники, побудувати паркан тощо. У нас є пенсіонери, які приходять із власними зварювальними апаратами і роблять тренажери власноруч. Люди збирають гроші на суди тощо.

Мене самого це дивує. З одного боку, іноді це все набридає. Здається, що ця боротьба ніколи не закінчиться. Але люди стимулюють до подальших дій.

Про скандальне будівництво й барикади

Нещодавно фонд мадридського «Реала» відкривав стадіон. Наскільки мені відомо, Кличко просив вас посприяти тому, щоб барикади прибрали на час проведення цього заходу.

Такого, щоб мер міста просив прибрати барикади, не було. Була ситуація, коли якраз у цей період у нас загострилося незаконне будівництво. Звісно, наше ком’юніті Микільської Слобідки встановило барикаду. Тому що забудовник не має жодних документів, вони ведуть повністю нелегальне будівництво.

 Проти будівництва на Микільсько-Слобідський, 7-9 встановлено барикади Фото: СтопКор

Оскільки приїздили гості, зокрема з Іспанії, інші високі візитери, я ініціював збори нашого ком’юніті й запропонував на один день прибрати барикаду. На наступний день після відкриття у нас був намічений суботник, ми якраз хотіли прибрати все, навколо висадити дерева й облаштувати барикаду.

А чим закінчилася ситуація?

Прийшов молодик, засланець забудовника, й сказав, що барикаду не потрібно чіпати. На що я сказав: окей, добре. Ми її не чіпали. Гості проїхали повз цю барикаду.

Слава Медведенко про зв’язки з Віталієм Кличком

Як людина, яка пробувала себе в політиці, ви потрапили під приціл. Вам приписують зв’язки з Кличком, з Притулою. З ким взагалі з політичної еліти ви спілкуєтеся?

У нас у ком’юніті Микільської Слобідки розподілені ролі. У мене – роль комунікатора. Коли треба, я йду і спілкуюсь.

Коли активізувалося незаконне будівництво, у нас побили людей – прямо на барикаді 50 тітушок побили людей, завозили туди техніку. І ми мали зупинити цю незаконну забудову, тому що це повне свавілля. Тоді й пішов до КМДА і розв'язував питання з Кличком.

Про розвиток спорту в Україні

Славо, спорт в Україні розвивається чи деградує?

Звісно, кудись він рухається. От тільки куди? Незрозуміло. Мені здається, що він рухається не в тому напрямку.

Нам все ж таки потрібно рухатися в бік масового спорту, відходити від системи ДЮСШ. Якщо ми вже обрали європейський шлях розвитку, ми маємо рухатись у Європу й переймати їхню практику. Я розумію, що повністю перейняти їхній досвід ми не можемо, але потрібно переходити на клубну систему.

 Медведенко про спорт, політику та громадську діяльність Фото: СтопКор

Потрібно, щоб громадські організації отримали більше повноважень і можливостей та могли фінансуватися з бюджету – міського чи державного. Й рухатись у цьому напрямку.

Чим більше буде у нас клубів, чим ширшим ставатиме масовий спорт, чим більше буде інфраструктурних об’єктів, тим кращими у нас будуть результати і в професійному спорті, і в олімпійському спорті.

Щодо інфраструктури. Україна подала заявку на проведення Євробаскету-2025. Наскільки Україна готова проводити такі змагання на високому рівні?

На цей момент Україна не готова. Інфраструктури повністю не вистачає. Мають бути 10-тисячники, 15-тисячники – таких арен наразі у нас немає. Ми маємо старенький Палац спорту 1960-х років на 5 тисяч глядачів.

Я – за те, щоб проводився чемпіонат, щоб Україна виграла право на Євробаскет-2025. Але лише за тієї умови, що не просто будуть зведені 10- та 15-тисячні арени, на які буде витрачено великі суми коштів, пройде чемпіонат, буде якийсь піар і на цьому все закінчиться. Я категорично проти цього.

Мають бути збудовані 10-тисячник, 15-тисячник, а також потрібно прийняти програму з розвитку баскетболу як виду спорту – не лише інфраструктура у двох містах, а щоб були створені академії, налагоджений тренувальний процес. І якщо будуть створені такі умови, щоб там працювали тренери, щоб займалися діти, то тоді Євробаскет-2025 дійсно дасть поштовх розвитку баскетболу як виду спорту.

А чи реально це зробити за 4 роки?

Якщо задатися такою метою, то звісно реально. Було б бажання. Треба просто зібрати фахівців, які розуміють процес, і написати баскетбольну програму. І потім її впроваджувати. За 4 роки цілком можна це зробити.

Слава Медведенко про вподобання у баскетболі

І наостанок. Славо, ваш улюблений баскетбольний клуб, улюблений гравець і улюблений матч?

Клуб – мабуть, Lakers. Гравець – буду непопулярним, Чарльз Барклі. Дуже зухвалий був гравець, мені він імпонував, хоча в ті часи всі захоплювалися Майклом Джорданом.

А матч – коли Lakers виграли перший чемпіонат. Коли Шакіл на останніх секундах забив згори після накидання Кобі Браянта. Коли я дивився цю гру, навіть не міг уявити, що я наступного сезону буду в цій команді.

Інші новини