Гідне майбутнє та розвиток здібностей, попри будь-які ментальні порушення розвитку: у Києві із 2020 року для дітей і молоді з особливими потребами функціонує громадська організація "Wecan". На її базі створено центр соціальної адаптації та інтеграції в суспільство для дітей та молоді з інвалідністю, куди батьки привозять учнів з усієї столиці.
Редакція "СтопКору" поспілкувалася з керівницею та засновницею громадської організації "Wecan" Наталею Друзенко й дізналася детальніше про роботу центру.
За словами пані Наталі, чия дочка Варя має синдром Дауна, засновниками організації стали вона та інші ініціативні батьки, чиї діти мають ментальні порушення розвитку.
"Ми заснували організацію заради наших дітей. Це все, щоб вони мали шанс на гідне майбутнє та взагалі розвиток власних здібностей", — зазначила керівниця ГО "Wecan".
Наталя ділиться власною історією, розповідаючи, із якими труднощами довелося стикнутися та чому насправді момент зародження думки про створення ресурсного класу був не дуже радісним.
"Ми пройшли з нею такий шлях, що починали з інклюзії в садочку, потім намагалися створити спеціальний клас на базі звичайної школи, аби це не було інклюзивне навчання. У нас нічого не вийшло, і ми зупинилися на тому, що моя дочка Варя мала продовжувати навчання вже у спеціальній школі. Начебто все було непогано, я там також працювала з дітьми, аж потім у нас трапилася сумна історія. У моєї дитини погіршився стан здоров’я: ускладнилися діагнози, і до основного додалася ще епілепсія. Так вийшло, що вже не могла вона продовжувати навчання в цьому закладі, адже була небезпека здоров’ю, згодом почався COVID-19", — розповідає засновниця громадської організації "Wecan".
Наталя пригадує: через це доньку довелося перевести на домашнє навчання та самостійно з нею займатися. Жінка каже, що це насправді не було проблемою, адже вона є гарним фахівцем і знається на тому, як правильно працювати. Однак зауважує: насправді дітки із синдромом Дауна дуже комунікабельні, тож потребують товариства. Матуся зізнається, що хоч дівчинка протягом року навчання багато чого з нею вивчила, її психологічний стан погіршився настільки, що Варя не могла посміхатися. Саме тоді Наталя вирішила створити центр соціальної підтримки та адаптації, зокрема ресурсний клас. Жінка вирішила облаштувати простір, який би відвідували діти, які опинилися в такому ж становищі, як і Варя, де вони могли бути щасливими, а жодні діагнози не впливали на реалізацію всіх їхніх потреб і лише покращували психологічний стан.
У якому форматі відбувається робота ресурсного класу, скільки дітей там навчається та які програми і методики використовуються
Наталя Друзенко ділиться, що ресурсний клас — це один із напрямів центру, який вважається основним, оскільки розпочалася діяльність саме з нього. Наразі там навчаються 8 дітей віком від 8 до 14 років. На думку організаторів, така кількість учнів є оптимальною для того, щоб приділити увагу кожній дитині індивідуально та скоригувати програму. Варто зазначити, що в ресурсному класі учнів на постійній основі супроводжують два вчителі-дефектологи та один психолог.
"Навантаження розподілено таким чином, щоб кожній дитині максимально приділялася індивідуальна увага. Тобто робота в навчанні поділяється так, аби діти працювали в мінігрупах чи окремо із вчителями. Але всі при цьому всі були разом у класі", — наголошує пані Наталя.
Керівниця ГО каже, що за основу програми навчання вони взяли ту, яку розробила організація "Перспектива 21.3", що своєю чергою орієнтувалася на голландську методику. Однак Наталя наголошує: у них "Wecan" вчилася саме побудові навчання, але не адаптації простору для покращення навичок самостійності. Вона вважає, що останнє все ж таки є надбанням її організації.
"Колись вони розпочинали з класу "Радість" на базі Спеціальної школи №26 Дніпровського району м. Києва. Наразі вони створили свою окрему організацію. "Перспектива 21.3", зробили дуже потужний внесок у розвиток спеціальної освіти, випустили підручники, за якими можна працювати наразі для початкової школи", — каже Наталя.
Друзенко ділиться, що, на жаль, не всім дітям і підліткам із ментальною інвалідністю підходить програма навчання, яка є в Україні. Таким чином багато шкіл використовують книжки "Радості", однак і вони розраховані лише на дітей до 4 класу. Саме тому далі процес навчання ускладнюється. Наприклад, їхній громадській організації доводиться брати програму, яка наразі вже існує в Україні, та адаптувати її під потреби кожної дитини.
Де розташований центр і чи є там надійне сховище на випадок повітряної тривоги
Наразі центр розташований в Дарницькому районі міста Києва по вулиці Юрія Литвинського, 82-а. В одній будівлі із громадською організацією є бомбосховище, однак Наталя зізнається, воно не зовсім адаптоване під те, щоб там перебували діти.
"Я сподіваюся, що його внесуть до переліку тих, які будуть ремонтувати. Знаю, що в Дарницькому районі йде потужна реставрація та відновлення сховищ. Сподіваємося, що й ми найближчим часом будемо додані до тієї черги", — зазначає вона.
Як облаштований центр?
За словами пані Наталі, організатори цієї ініціативи зробили все, що в їхніх силах для облаштування комфортного та цікавого простору для діток і молоді з ментальними порушеннями розвитку.
"Ми облаштували вхідну групу нашого центру пандусом для того, щоб дати доступність дітям, які мають не тільки ментальні вади, але й опорно-рухового апарату. У нас повністю адаптоване приміщення для навчання дітей. На базі центру ще існує театрально-хореографічна студія. Облаштована зала для фізичного розвитку та реабілітації. Ще в цьому році ми відкрили простір соціально-побутового орієнтування. Усе навчання, яке проводимо в ресурсному класі, пов’язане із практичними навичками", — розповідає засновниця громадської організації "Wecan".
Основною метою центру є те, щоб діти, коли виросли, мали змогу бути самостійними як у побуті, так і під час трудової реабілітації та можливого майбутнього працевлаштування.
Підтримка місцевої влади
Як зазначає Наталя Друзенко, місцева влада надає потужну підтримку громадській організації "Wecan" та є лояльною до них.
"Приміщення, яке ми отримали, взято в офіційну оренду в Дарницької районної державної адміністрації. Узагалі наш центр існує в цьому приміщенні за її підтримки. Загалом це не секрет, що громадські організації неприбуткові. Вони існують за рахунок благодійних пожертв. Ми постійно знаходимося в русі, щоб знайти донорів, підтримку, та існуємо лише за рахунок добровільних пожертв", — зазначає вона.
Наталя каже, що наразі громадську організацію підтримують декілька фондів, але здебільшого це, на жаль, разові випадки. Для більш стабільної роботи вони потребують постійної допомоги. Зокрема, наразі центр потребує нагальної підтримки для запуску логопедичного супроводу центру. Там шукають відповідального та професійного фахівця.
Нагадаємо, що подібно до України, Ізраїль протягом багатьох років переживає період внутрішніх політичних потрясінь та дезорієнтації, що в підсумку призводить до збільшення зовнішнього тиску. На думку політичних експертів, в Україні деградація національних інститутів розпочалася не лише у 2022 році чи навіть у 2014 році, а за часів, коли зароджувалися засади української незалежності – у період правління Леоніда Кучми.
Ще більше гарячих та ексклюзивних новин – у нашому телеграм-каналі та Facebook !
