Колишній чиновник зі шлейфом скандалів стає виробником дронів і отримує багатомільйонні державні контракти. На балансі його новоствореної компанії з’являються 49 автомобілів, серед яких — преміальні Audi Q8 та ZEEKR 9X Ultra. До цього додаються численні об’єкти нерухомості, права на більшість із яких оформлено вже під час повномасштабного вторгнення. А протягом усієї кар’єри поруч із ним фігурують відомі та впливові особи.
У центрі цієї історії — Іван Рудяк: колишній голова Обухівської районної державної адміністрації, громадський і політичний діяч, певний час — військовослужбовець, а нині — підприємець і бенефіціар компаній, що виробляють безпілотники.
Його насичена біографія, особливо в контексті останніх змін, викликає чимало запитань. Тож у цьому матеріалі ми проаналізуємо декларації, державні реєстри, судові рішення, тендери та особисті зв’язки Івана Рудяка.
Від чиновника до виробника дронів
Свою кар’єру Іван Рудяк розпочинав у приватному бізнесі, яким, за відкритими даними, займався у 2004–2015 роках. Згодом Рудяк перейшов на державну службу: працював в апараті Верховної Ради України та Київській обласній державній адміністрації.
У 2017 році він очолив Обухівську районну державну адміністрацію Київської області. Утім, довкола цього призначення майже одразу виникли запитання. Видання "Моя Київщина" писало, що кандидатуру Рудяка нібито погодили на найвищому рівні ще до проведення конкурсу. Самого посадовця медіа називало людиною, близькою до тодішнього народного депутата від БПП Сергія Березенка.
До речі, це не єдина згадка про можливий зв’язок Рудяка з Березенком. Ще у 2015 році колишній працівник штабу кандидата в народні депутати Сергія Березенка Максим Іванчук заявляв, що саме Рудяк запропонував йому приїхати до Чернігова для участі у проєкті "За чесні вибори". За словами Іванчука, згодом учасники цього проєкту нібито мали влаштовувати провокації біля агітаційних наметів головного конкурента Березенка — Геннадія Корбана.
Того ж року Рудяк вибудовував публічні зв’язки і з представниками силового блоку. У 2015 році він як член громадської ради при СБУ публічно підтримавкандидатуру Василя Грицака на посаду голови Служби безпеки України, фотографувався з ним та демонстрував близькість до тодішнього очільника спецслужби.
За час роботи на посаді голови району ім’я Рудяка з’явилося ще в одному гучному конфлікті. Активіст Святослав Шевцов заявив, що біля сільради Петропавлівської Борщагівки Рудяк нібито вдарив його кулаком і головою. За словами Шевцова, після інциденту він потрапив до лікарні зі струсом мозку та переломом носової перегородки.
Пішов з Обухівської РДА Рудяк також зі скандалом. У травні 2018 року районна рада висловила йому недовіру — відповідне рішення підтримав 21 із 34 депутатів. Однак він звернувся до суду і домігся скасування цього рішення. Суд встановив, що районна рада порушила регламент: питання недовіри не було належним чином включене до порядку денного, не пройшло розгляду в комісіях, а перед таємним голосуванням відбулося відкрите поіменне. Тобто рішення скасували саме через процедурні порушення.
Після завершення чиновницької кар’єри Рудяк повернувся до юридичної та підприємницької діяльності. Орієнтовно у 2019–2023 роках він керував юридичною компанією "Актум". А після початку повномасштабного вторгнення його професійна траєкторія різко змінилася: у біографії з’явився оборонний сектор.
За даними з відкритих джерел, із 2023 року Рудяк працював на державному підприємстві "Спецтехноекспорт" та очолював центр безпілотних систем. У матеріалах також зазначається, що після початку повномасштабного вторгнення росії він служив у різних військових частинах ЗСУ та підрозділі спеціального призначення Національної гвардії, залучався до виконання бойових завдань і отримав низку відомчих нагород.
А вже у серпні 2024 року Рудяк очолив ТОВ "Д.Ж.Е.Т.".
Дрони, державні контракти та 49 автомобілів
І в момент, коли ексчиновник і громадсько-політичний діяч стає одним із представників українського оборонного бізнесу, починається найцікавіше.
Вже кілька років він не лише очолює ТОВ "Д.Ж.Е.Т.", а й є одним з кінцевих бенефіціарів підприємства. Основний вид діяльності компанії — виробництво повітряних і космічних літальних апаратів та супутнього устаткування. Сама ж компанія позиціонує себе як виробника понад 30 типів військових безпілотників: від тактичних FPV-дронів, зокрема на оптоволокні, до далекобійних комплексів.
І компанія одразу починає брати державні контракти. За даними системи публічних закупівель, ТОВ "Д.Ж.Е.Т." уклало чотири договори на загальну суму 21,94 млн грн. Найбільшим із них став контракт із військовою частиною А7042 на 17,575 млн грн. Ще 3 млн грн компанія отримала за договором із Гатненською сільською радою Фастівського району Київської області. Також укладені контракти з військовими частинами А4723 та А0704 на 1,12 млн грн і 240 тисяч грн відповідно.
Утім, увагу привертають не лише державні замовлення оборонної компанії, а й численне майно, яке встигло з’явитися у її власності за відносно короткий проміжок часу. Згідно з даними, які опинилися в розпорядженні наших аналітиків, на ТОВ "Д.Ж.Е.Т." оформлені дві земельні ділянки та одразу 49 транспортних засобів. Причому 37 із них — автомобілі 2025–2026 років випуску. У корпоративному автопарку представлені Jetour, Hyundai, Renault, Volkswagen та інші марки.
Окремо в цьому переліку виділяються автомобілі преміального сегменту: Audi Q8 2024 року випуску та новий ZEEKR 9X Ultra 2026 року.
Для розуміння масштабу: на українському ринку вартість схожої Audi Q8 може сягати близько 90 тисяч доларів, а ZEEKR 9X Ultra — приблизно 118 тисяч доларів. Виходячи з цієї інформації, прямо напрошується запитання: а для чого виробнику військових безпілотників знадобився автопарк із 49 транспортних засобів?
Цікаві люди поруч з Рудяком
Кар’єрний шлях Івана Рудяка супроводжували не лише гучні скандали та стрімкі переходи від державної служби до оборонного бізнесу. Не менш цікавий вигляд має і коло людей, які в різні періоди з’являлися поруч із ним у громадських організаціях, благодійних фондах та комерційних структурах.
Наприклад, разом із Рудяком серед кінцевих бенефіціарів ТОВ "Солід Технолоджи", що виробляє повітряні і космічні літальні апарати, фігурує Павло Криндач. У минулому він був пов’язаний зі Службою безпеки України та, згідно з його декларацією, отримував там заробітну плату. Прізвище Криндача також фігурує серед учасників ще однієї пов’язаної з Рудяком компанії — ТОВ "Спейс-І", основним видом діяльності якої теж є виробництво літальних апаратів і супутнього устаткування.
Ще одним бізнес-партнером Рудяка є Сергій Брусило — співвласник ТОВ "Святошин-Рент", яке спеціалізується на наданні в оренду власного чи орендованого нерухомого майна. У 2010 році Брусило був обраний депутатом Обухівської міської ради від "Партії регіонів". Після цього він продовжив політичну діяльність: у 2015 році балотувався до міської ради від партії "Наш край", а у 2020-му — від партії "Пропозиція". Того ж року Брусило керував комунальним підприємством "Міський ринок міста Українка".
У громадських та благодійних структурах, пов’язаних із Рудяком, не раз фігурує і Катерина Бутко. Вона була серед членів ГО "ВГО "Люди"", благодійного фонду "Люди" та громадської організації "Люди Автомайдану". Цікаво, що особа з таким самим ім’ям внесена до недержавної бази "Миротворець" через неодноразові перетини кордону з росією після початку її збройної агресії проти України у 2014 році.
Але ще цікавіше коло можливих знайомств вимальовується з того, як номер Івана Рудяка підписували інші користувачі у застосунку GetContact.
Одним із таких тегів є "Иван Рудяк Беспилотники от Адамовского". Імовірно, йдеться про бізнесмена Андрія Адамовського. Інший тег — "Иван Рудяк Громадская рада СБУ Березенк" — вкотре повертає нас до можливого зв’язку Рудяка із Сергієм Березенком, про який раніше вже писали медіа.
У телефонній книзі також трапляється підпис "Иван Шеф Ситник". Він може стосуватися Артема Ситника — першого директора НАБУ, колишнього заступника голови НАЗК та колишнього заступника директора Агенції оборонних закупівель.
Ще один напис — "Иван Сергеевич Советник Павловского" — може вказувати на Сергія Павловського, який із травня 2020-го до червня 2023 року очолював Святошинську районну державну адміністрацію. Фігурує і тег "Іван від Ігоря Якубовича ДТ Бориспіль". Імовірно, може йтися про Ігоря Якубовича — колишнього керівника Державної продовольчо-зернової корпорації України.
Окрема група тегів стосується Святошинського району та малих архітектурних форм: "Иван Рудяк Советник Главы Святошинского района по МАФам" і "Ваня Юры МАФы". Привертають увагу й теги, пов’язані з військкоматом: "Іван Рудяк Києво-Святошинський військкомат" та "Іван Рудяк військком Петропавлівська Борщагівка". Є серед телефонних підписів і згадки про "Афіни", "Австрію", бізнес-центр Wave Tower, преміальні Mercedes і Tesla та оренду мотоциклів Harley-Davidson.
161 тисяча зарплати і мільйони на автомобілі?
Не менше запитань викликають і декларації Івана Рудяка за період його роботи на державній посаді. Так, упродовж 2016-2018 років наш фігурант задекларував загалом близько 161 тисячі заробітної плати. У 2016 році він отримав у Київській обласній державній адміністрації лише 13 тисяч гривень, у 2017-му його зарплата в Обухівській РДА становила майже 28 тисяч, а у 2018 році — близько 120 тисяч гривень.
Звісно, зарплата чиновника була не єдиним джерелом фінансування родини. У деклараціях Рудяка зазначені доходи від продажу рухомого й нерухомого майна, банківський кредит, а також велика приватна позика. Проте обсяги майнових операцій родини на тлі офіційних доходів посадовця все одно привертають увагу.
Лише протягом 2016 року Іван Рудяк та його тодішня дружина Юлія придбали чотири транспортні засоби загальною задекларованою вартістю понад 1,9 млн грн, що більш ніж у сто разів перевищувало зарплату, яку сам Рудяк отримав у Київській ОДА за цей самий період.
○KIA Sportage (2016 р.в.) — придбано декларантом 13.12.2016 за 739 940 грн (наразі у власності Рудяка).
○KIA Sportage (2016 р.в.) — придбано дружиною 09.12.2016 за 565 409 грн.
○Volkswagen CC (2013 р.в.) — придбано декларантом 19.04.2016 за 455 000 грн.
○Мотоцикл Yamaha Road Star (2005 р.в.) — придбано декларантом 23.08.2016 за 156 900 грн (наразі у власності Рудяка).
Утім, у декларації посадовця вказані й інші фінансові надходження. У 2016 році він задекларував 624 тисячі гривень від продажу рухомого майна, банківський кредит у розмірі понад 342 тисячі гривень, а також приватну позику від Максима Вертолецького — 1,6 млн грн.
Наступного року борг перед Вертолецьким усе ще становив 1,55 млн грн. Крім того, у родини залишався непогашений банківський кредит на суму майже 164 тисячі гривень. Водночас у 2017 році Рудяк задекларував понад 592 тисячі гривень доходу від продажу нерухомості та ще 455 тисяч гривень від продажу Volkswagen CC. Тобто автомобіль продали за ту саму суму, за яку його придбали роком раніше.
Активні операції з транспортними засобами продовжилися і у 2018 році. Юлія Рудяк продала свій KIA Sportage за 550 тисяч гривень, після чого родина придбала ще два автомобілі: KIA Sorento 2015 року за 625 тисяч гривень та Volkswagen Touareg 2008 року за 420 тисяч. Причому KIA Sorento пробув у власності Рудяка лише кілька місяців. Уже до кінця 2018 року автомобіль продали за 750,5 тисячі гривень. Різниця між задекларованими цінами придбання та продажу становила 125,5 тисячі гривень.
Прибутковою виявилася й операція із земельною ділянкою у Києві. У квітні 2017 року Рудяк придбав майже десять соток землі за 672 тисячі гривень, а вже наступного року задекларував 1,18 млн грн доходу від її продажу. Таким чином, різниця між ціною придбання та сумою отриманого доходу становила майже 510 тисяч гривень.
Майно періоду повномасштабного вторгнення
Якщо у деклараціях Рудяка за часів державної служби головну увагу привертали мільйонні позики, перепродаж щойно куплених автомобілів та стрімке зростання готівкових заощаджень, то після початку повномасштабного вторгнення цікаві зміни почали відбуватися вже безпосередньо з його нерухомістю.
Для розуміння варто зазначити, наявними даними, Іван Рудяк був одружений двічі — з Юлією Рудяк та, за інформацією медіа, з Віталією Єфімовою. Нині обидві жінки є його колишніми дружинами. Шлюб із Юлією Рудяк було офіційно розірвано рішеннямДеснянського районного суду Києва ще 14 вересня 2021 року. Тому в цьому розділі ми не зараховуємо майно колишніх дружин до активів Івана Рудяка і говоримо винятково про його нерухомість та транспортні засоби.
І тут, яки ви могли зрозуміти, вимальовується доволі цікава картина. Абсолютна більшість нинішніх об’єктів нерухомості Рудяка з’явилася у державних реєстрах уже під час повномасштабної війни — починаючи з 2024 року. Найбільшим активом є житловий будинок садибного типу в Петропавлівській Борщагівці на Київщині по вулиці Лисенка Миколи, будинок *. Рудяку належить 3/4 цього об’єкта загальною площею 163,5 кв. м.
Право власності було зареєстроване 18 грудня 2024 року на підставі витягу з Реєстру будівельної діяльності та технічного паспорта. До складу чималого розкішного домоволодіння входять не лише житловий будинок, а й котельня, господарська будівля з басейном, навіс та літня кухня. На супутникових знімках також можна побачити сонячні панелі та ще одну окрему споруду, схожу на гостьовий будинок.
Домоволодіння пов’язане із земельною ділянкою площею 0,1267 га, тобто майже 13 соток.
5 квітня Рудяк став одноосібним власником нежитлового приміщення площею 48,4 кв. м у Голосіївському районі Києва. Об’єкт розташований на вулиці Дмитра Луценка, 2-В, у житловому комплексі "Лондон Парк". Право власності було набуте на підставі договору купівлі-продажу. Ціна, за яку Рудяк придбав це приміщення, у наявних даних не зазначена. Водночас схожі за площею об’єкти в цьому житловому комплексі можуть пропонувати на ринку за понад 30 тисяч доларів.
Ще раніше, 6 березня 2024 року, він придбав однокімнатну квартиру у столичному ЖК Club House, розташованому на вулиці Грушевій у Солом’янському районі Києва. Загальна площа квартири становить 28,8 кв. м. Схожі квартири у цьому комплексі пропонують орієнтовно за 34 тисячі доларів.
Продовжив поповнюватися перелік його нерухомості й у наступні роки. У 2025–2026 роках за Рудяком були зареєстровані частки ще у трьох земельних ділянках у Петропавлівській Борщагівці.
○3222485901:01:051:0*** площею 0.0745 га, розмір частки 3/4,
право власності набуте на підставі заяви про поділ земельної
ділянки від 16.07.2026.
○3222485901:01:051:0*** площею 0.02 га, розмір частки 3/4, право
власності набуте на підставі заяви про поділ земельної ділянки від
16.07.2026.
○3222485901:01:051:0*** площею 0.0315 га, розмір частки 3/4,
право власності набуте на підставі заяви 19.02.2025.
Усі три об’єкти мають спільну частину кадастрових номерів, що вказує на їхнє розташування в межах одного кадастрового кварталу в Петропавлівській Борщагівці.
Окрім нерухомості, безпосередньо на Івана Рудяка зареєстровані два транспортні засоби: мотоцикл Yamaha XTZ 750 1989 року випуску та Cadillac Escalade 2007 року.
При цьому 49 транспортних засобів, про які ми розповідали раніше, належать не особисто Рудяку, а ТОВ "Д.Ж.Е.Т.". Оформлення дороговартісних автівок на ТОВ може свідчити про спроби приховати цінні активи.
Що у підсумку?
Від чиновницького кабінету — до виробництва військових безпілотників. Від декларацій із мільйонними позиками — до нерухомості, права на яку оформлювали вже під час великої війни. Від державних контрактів — до корпоративного автопарку з 49 транспортних засобів.
Та головні запитання залишаються без відповіді. Для яких потреб виробнику дронів знадобилися Audi Q8, ZEEKR 9X Ultra та десятки інших автомобілів? Якою була їхня фактична вартість? І за рахунок яких доходів фінансувалися активи самого Івана Рудяка? Відповіді на ці запитання могли б поставити крапку в цій історії — або відкрити її наступний розділ.
